Самобутня цивілізація Стародавнього Китаю

Наукові досягнення Стародавньої Індії.

Найбільших успіхів в області ткацтва в стародавні часи досягли індійці. Індія була батьківщиною бавовни, рослини, яка дивувала чужинців. В Європі тривалий час вважали, що бавовна росте на деревах.

Індійські майстри ткали найтонкіші батисти і мусліни; батистовий шаль можна було продіти через перстень.

Тканини фарбували соком індиго. Індиго і зараз використовується, наприклад, для фарбування джинсів.

В Індії вирощували ще одну чудову росліну – рис. На початку нашої ери індійські селяни освоїли технологію вирощування заливного рису. Це була досить складна технологія.

Спочатку громада будувала греблю на річці і викопувала став, від ставу відводились зрошувальні канави.

Рисову розсаду вирощували в спеціальному розсаднику з регульованим мікрокліматом; потім її висаджували на затоплені поля.

Пізніше для боротьби з сорняками на затоплених полях стали розводити коропів.

Урожайність заливного рису була вдвічі більшої, ніж урожайність пшениці, причому збирали не один, а два –три врожая за рік.

Це було нове фундаментальне відкриття, нова перемога людини над природою.

Нове фундаментальне відкриття викликало появу нового культурного кола. Індійські колоністи і торгівці принесли заливний рис на береги Індокитаю, в Бірму, в Індонезію. Разом із заливним рисом вони принесли свою культуру, свою писемність і свою релігію, так що країни Індокитаю часто називають «Зовнішньою Індією».

Слідом за заливним рисом в Китай і Японію прийшов буддизм.

Розповсюдження заливного рису означало розширення екологічної ніші; на колишній території могло проживати втроє – вчетверо більше населення. В результаті Південна і Південно-Східна Азія перетворилась в найбільш густонаселений регіон нашої планети.

Східна частина Азії відділена від західної частини горами і пустелями, тому тут склалась своя самобутня цивілізація.

Китайці залишились незнайомими з багатьма досягненнями Заходу – вони не знали алфавіту, не вміли зводити кам’яні будівлі, не знали винограду і вина.

З іншого боку, в Китаї були освоєні технології, які тривалий час не були відомі Заходу. Китайці навчилися ткати шовк, у ІІ ст. винайшли папір, а в VI ст. – фарфор.

Китай тривалий час залишався ізольованим від останнього світу.

Китайці вважали, що їхня країна і є «Піднебесна», яка оточена чотирма морями – Східним, Південним, Пісчаним і Скелястим.

Скелясте море – це була гірська країна Тібет, а Пісчане море – безкрайня пустеля Гобі.

В 138 році до н.е. імператор У-ді відправив на розвідку в пустелю гвардійського офіцера Чжан Цяня.

Чжан Цянь був узятий у полон гунами, потім втік, довго блукав по пустелі, потім перейшов гори Тянь-Шань і несподівано виявив інший світ – країну, де, як і в Китаї, були ріки, розроблені поля і великі міста.

Так китайці відкрили для себе зовнішній світ. Вони запозичили з цього світу скло, пряності, мистецтво будівельництва кам’яних споруд.

Зв’язуючою ниткою між двома світами став Великий шовковий шлях – по ньому здійснювався обмін досягненнями двох цивілізацій.

В VI столітті по Великому шовковому шляху прийшли в Константинополь два монаха. За дорученням візантійського імператора Юстініана вони вивезли з Китаю гробачки тутового шовкопряда, сховавши їх в своїх посохах.

Виробництво шовку було налагоджено у Візантії, а потім у Персії.

В 751 році араби в одній із битв в Середній Азії захопили в полон кількох китайців, які знали секрет виробництва паперу. Після цього папір стали виробляти також і на Близькому Сході.

Китайці винайшли також компас, який потрапив у Європу через тисячу років, у ХІІІ столітті.

Найбільш видатним досягненням китайської цивілізації було створення доменних печей і одержання чавуну.

Печі завантажувалися кам’яним вугіллям і рудою з високим змістом фосфору. Дуття здійснювалося потужними міхами з приводом від водяного колеса.

Зовні китайські печі представляли собою прямокутні канави, викладені вогнестійкою цеглою. В них містилися тигелі з рудою, між тигелями насипали кам’яне вугілля.

Така технологія дозволяла одержати чавун, а також ковке залізо з малим змістом вуглецю, тобто сталь.

В ХІ столітті в провінції Хенань було споруджено дивну будівлю – 13-поверхову залізну пагоду. Вона була складена з відлитих чавунних плит без застосування дерева і каменя.

Секрети одержання чавуну і фарфору залишалися таємницею для європейців аж до початку Нового часу.

Дата добавления: 2015-05-23