Методи найпростішої фізіотерапії

Гірчичники

Гірчичники є відтягуючою процедурою і засобом, який подразнює шкіру.

Покази: гострі запальні процеси верхніх дихальних шляхів, гострий бронхіт, плеврит, пневмонія, трахеїт, гіпертензія, гіпертонічний криз, стенокардія, радикуліт, ішіас, міозит. Крім цього, їх використовують як відволікаючий засіб для зменшення болю, а також як протизапальний засіб.

Протипоказання: підвищена чутливість до гірчиці, захворювання шкіри, температура тіла вища ніж 38 °С, легенева кровотеча, злоякісні новоутворення. Не можна ставити гірчичники на хребет, молочні залози, шию, обличчя.

В основі механізму дії гірчиці лежить подразнення ефірними гірчичними маслами шкіри, яке супроводжується розширенням поверхневих кровоносних судин, припливом крові до відповідних ділянок шкіри. Внаслідок рефлекторної реакції виникає також гіперемія підлеглих тканин. Крім цього, гірчичники мають відволікаючу та знеболюючу дію. При контакті з водою температури 35-40 ^о С утворюється фермент мірозин, що подразнює шкіру. Він проникає у підшкірні ділянки, викликаючи гіперемію, що супроводжується відчуттям тепла і печіння.

Гірчичники являють собою листки прямокутної форми розміром 8x12,5 см з щільного паперу, які з одного боку покриті тонким шаром сухої гірчиці. На кожному десятому гірчичнику зазначено термін придатності. Зберігають гірчичники в сухому темному місці. При неправильному зберіганні гірчиця втрачає свої властивості. Придатний гірчичник відрізняється від недоброякісного тим, що на ньому добре тримається гірчична маса, в сухому вигляді він не має неприємного запаху, а при змочуванні водою виділяє гострий специфічний запах гірчичної олії. Колір гірчиці – хакі. На упаковці вказаний термін зберігання.

Гірчичники можна приготувати самому. Для цього беруть порівну порошку гірчиці і муки, змішують їх. В утворену суміш повільно вливають теплу воду (до 40 °С) і перемішують до утворення кашоподібної маси. Для утворення ефірно-гірчичної олії масу витримують протягом 30 хв, потім її наносять тонким шаром (0,25—0,5 см) на тканину, зверху прикладають другою половиною тканини. Слід враховувати, що такі гірчичники міцніші, ніж фабричні.

Накладати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла: при нежиті та головному болю — на потилицю, при гострому трахеїті — на верхню частину грудини, при бронхітах і пневмоніях — між і під лопатками, при болі в серці — на ділянку серця, при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів — на литкові м'язи.

Для постановки гірчичників необхідно підготувати: придатні гірчичники, лоток з водою температури 40—45 С (при вищій температурі ефірно-гірчична олія руйнується), рушник, чисту серветку. Хворий займає зручне для нього положення. Гірчичники почергово змочують у теплій воді (40—45 °С) і накладають гірчичною масою на відповідні ділянки шкіри на 10—15 хв. Хворого накривають рушником, а зверху — ковдрою. При правильно поставленому гірчичнику через деякий час з'являються пекучість та почервоніння шкіри. Маленьким дітям і хворим з підвищеною чутливістю шкіри між гірчичником і шкірою можна покласти зволожену марлю або цигарковий папір. Не можна накладати гірчичник на газету, оскільки при цьому гірчична олія безпосередньо не діє на шкіру. Після зняття гірчичників шкіру обмивають серветкою, змоченою теплою водою, щоб зняти залишки гірчичної маси, витирають насухо, а хворого укутують теплою ковдрою.

При гострих респіраторних запальних процесах призначають гірчичні ванни для ніг. Для їх приготування беруть 50 г сухої гірчиці на відро теплої води (температура 50 °С). Тривалість ванни — 20—ЗО хв. Після процедури ноги споліскують теплою водою, витирають насухо, хворого укладають у ліжко. Суху гірчицю можна також насипати в шкарпетки. Внаслідок дії гірчиці на вологу шкіру виникає м'яке подразнення тканин.

Банки

Банки – відтягуючий засіб. Вони мають на організм стимулюючу, протизапальну, розсмоктуючу і болезаспокійливу дію.

Банки являють собою скляні посудини з потовщеними краями і напівкруглим дном, об'ємом ЗО—60 мл. За рахунок створюваного в банці від'ємного тиску (вакуум) вони спричинюють приплив крові й лімфи до шкіри з підлеглих тканин і органів. Внаслідок розриву найдрібніших судин у товщі шкіри утворюються множинні крововиливи. Вилита кров розкладається, продукти її розпаду всмоктуються, в кровоносне русло надходять біологічно активні речовини. Це супроводжується підвищенням життєдіяльності органів і тканин, розсмоктуванням запальних явищ, зменшенням болю.

Таким чином, застосування банок викликає:

1. рефлекторне розширення кровоносних та лімфатичних судин;

2. посилення крово- і лімфообігу;

3. відтягування крові та лімфи від глибоко розташованих ділянок організму на периферію;

4. у місцях крововиливів у шкіру відбувається послідовне зсідання крові, розсмоктування продуктів її розпаду та аутоліз. Усмоктування продуктів розпаду крові, що являють собою біологічно активні речовини, чинить стимулюючий вплив на кровотворення та імунну систему організму, підвищує обмін речовин.

Показання: запальні процеси органів грудної клітки (пневмонія, бронхіт, плеврит), міжреберна невралгія, міозит, радикуліт, хронічна серцева недостатність, гіпертонічний криз.

Протипоказання: туберкульоз легень, легеневі кровотечі, різко підвищена чутливість шкіри, кахексія, висока температура тіла (понад 38 ^оС), психічне збудження, корчі, підвищена кровоточивість тканин (гемофілія, ламкість судин, тромбоцитопатія), злоякісні пухлини, септичний стан хворого, гнійні запалення легень (абсцес, гангрена, бронхоектатична хвороба), зміни шкіри місцевого характеру (гноячкові захворювання, висип, нейродерміт, екзема, садна, опіки, пролежні).

Для постановки банок необхідно підготувати: емальований лоток, банки, флакон з 96 % етиловим спиртом, вазелін, корнцанг або металевий стержень з нарізкою на кінці і накрученою на нього ватою, сірники, вату, рушник. Попередньо банки ретельно миють у гарячій воді, витирають насухо і перевіряють цілісність країв. Використовують від 10 до 20 банок.

- Ставлять банки на рівну поверхню шкіри (на груди з правого боку, спину, поперекову ділянку). Не можна ставити банки на ділянку серця, грудини, хребетний стовп і молочні залози у жінок.

Хворого укладають у зручне для нього положення: при постановці банок на спину він лягає на живіт, голову повертає в сторону, руки обхоплюють подушку. Шкіра на місці постановки банок повинна бути чистою. Якщо вона покрита волоссям, то його виголюють. Потім шкіру обмивають теплою водою, витирають насухо і змащують вазеліном, щоб краї банки щільно прилягали до поверхні тіла. Лоток з усім необхідним ставлять на стілець біля ліжка хворого. На металевий стержень намотують вату, змочують в 96 % спирті, злегка відтискають і запалюють. Банку тримають лівою рукою біля поверхні тіла, а правою швидким рухом вносять на мить запалений факел всередину банки, після чого її швидко прикладають до тіла. Полум'я має нагріти повітря в банці, не розпечуючи її країв, щоб не допустити опіку шкіри. За рахунок створеного вакууму в банку втягується шкіра, внаслідок чого банка щільно фіксується до тіла.

Наклавши необхідну кількість банок, перевіряють, чи добре вони держаться на шкірі, прикривають хворого рушником, а зверху — ковдрою і залишають лежати 10—15 хв. На місцях присмоктування банок внаслідок крововиливів у шкіру утворюються багряні плями. Іноді (особливо при набряку шкіри) на місці присмоктування банок утворюються пухирі, наповнені серозною або кров'янистою рідиною.

Щоб зняти банку, її однією рукою злегка нахиляють на бік, а пальцями другої руки з протилежного боку надавлюють на шкіру біля краю банки. При цьому утворюється щілина, в яку проникає повітря, і атмосферний тиск вирівнюється. Внаслідок цього присмоктування банки припиняється і вона відстає від тіла. Після зняття банки тампоном із вати вити­рають зі шкіри вазелін, місця крововиливів, у тому числі й пухирі, обробляють 96 % спиртом. Хворого накривають теплим покривалом і рекомендують полежати протягом 30— 40 хв. Частіше банки ставлять на ніч.

Ускладнення при постановці банок:

1. Патологічна реакція на банки, внаслідок чого можуть виникнути:

А) значне підвищення температури тіла (антипіретики);

Б) відшарування верхніх шарів шкіри з утворенням кров’яних пухирців, їх змащують концентрованим розчином перманганату калію;

2. Порушення техніки постановки банок, внаслідок чого можуть виникнути:

А) опіки;

Б) пухирі.

Останніми роками банки все рідше використовують як лікувальний засіб через можливість алергізації організму.

Дата добавления: 2015-05-23