Переконання

І. Методи формування свідомості.

Класифікація методів виховання.

У процесі розвитку педагогічної науки здійснювалися різні підходи до класифікації методів виховання, їх упорядкування.

Класифікація методів- це побудова за певною ознакою системи методів. Класифікація методів допомагає педагогу усвідомлено обрати і найбільш ефективно застосувати відповідно до завдань і реальних обставин ті чи інші методи виховання.

Найпоширенішими є класифікації методів російських вчених -педагогів Віталія Сластьоніна та Ю.К. Бабанського, згідно яких розрізняють такі групи методів:

I. Методи формування свідомості:

1.Переконання: ▫ роз’яснення ▫ розповідь ▫ бесіда ▫ лекція ▫ дискусія, диспут

2.Позитивний приклад. 3.Навіювання.

ІІ. Методи організації діяльності (формування суспільної поведінки):

1. Вправи:

▫ вправляння ▫ привчання ▫ гра ▫ доручення

2. Педагогічна вимога 3.Виховуючи ситуації

4. Суспільна думка 5.Переключення 6.Перспектива

ІІІ. Методи стимулювання

1 .Змагання 2.Заохочення 3.Покарання 4.“Вибух”

ІV. Методи самовиховання:

а)Самопізнання: б) Самоставлення в) Саморегуляція

самоусвідомлення самоповага самопідбадьорення

самоосвіта самооцінка самосхвалення

самоспостереження самонаказ

самокритика самообмеження

самоаналіз самоконтроль

особисті зобов’язання

Вплив на свідомість - це вплив на розум і почуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання негативних.

Охоплює методи різнобічного впливу на свідомість, почуття, волю особистості з метою стимулювати позитивні вчинки,впевненість у суспільній необхідності і користі певного типу поведінки.

Кінцевим результатом переконання повинно бути формування міцної, глибоко осмисленої і емоційно пережитої точки зору з різних питань, як цементуючої єдності свідомості і поведінки.

Основним засобом переконання є слово вчителя, яке має благодійно впливати на розвиток особистості. Проте слово вчителя не повинно бути жорстоким, грубим, холодним.

а) Розповідь використовується передусім у виховній роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку. Основною функцією цього методу є те, що він слугує засобом поповнення знань моралі, вироблення в учнів правильних моральних понять. Яскрава емоційна розповідь здатна не тільки розкрити зміст морального поняття, а й викликати у вихованця позитивне ставлення до вчинків, які відповідають цій моральній нормі, вплинути на поведінку.

Вимоги:

1. Розповідь повинна відповідати соціальному досвіду школярів. У молодших класах вона коротка, емоційна, доступна, з невеликою кількістю дійових осіб; вона включає зіставлення фактів і деякі узагальнення. Розповідь для підлітків - більш складна, вона ставить перед ними завдання зіставлення вчинків і їх причин, спонукає задуматися над мотивами поведінки героїв, проявити самостійність у висновках і узагальненнях.

2. Розповідь супроводжується ілюстраціями, якими можуть бути твори живопису, фотографії, кінофільми, музичні записи тощо.

3. Для успіху сприймання використовувати відповідну обстановку: вогнище, квітучий сад, затишну кімнату щоб емоційний вплив розповіді підсилювався емоц. впливом оточуючого середовища.

4. Важливо потурбуватися про те, щоб враження від розповіді,почуття, які вона у дітей викликала, зберігались якомога довше.

б) Роз'яснення - метод емоційно-словесного впливу на свідомість вихованців. Особливо ефективне під час засвоєння правил поведінки,режимних вимог школи, правових норм. Роз'яснення застосовують лише тоді, коли вихованцю дійсно потрібно пояснити нову незрозумілу моральну норму або виробити правильне ставлення до певного вчинку. Однак, роз'яснення не потрібне там, де йдеться про прості і звичні норми поведінки: не можна розмальовувати стіни, плювати, кричати і т. д. Тут необхідні категоричні вимоги. Пояснення повинно бути доказовим, логічним, переконливим.

Добре, якщо роз'яснення підсилюють показом, наочним демонструванням.

в) Бесіда - метод обговорення конкретних знань, фактів, подій, вчинків, який передбачає участь двох сторін - вихователя і вихованців.

Фронтальна Позитивним у цьому методі є те, що учні приймають активну участь в обговоренні поставлених питань, осмисленні конкретних ситуацій.

Метою бесіди є поглиблення, зміцнення моральних, естетичних, соціальних понять, узагальнення і закріплення знань, формування у школярів відповідних ставлень до навколишньої дійсності, до себе.

Умови ефективності використання бесіди:

- актуальність обраної теми, яка повинна відповідати запитам учнів і виховним завданням.

- учні повинні мати певний обсяг інформації з проблеми;

- матеріал- цікавий, новий, враховуючи вік та особливості учнів;

- цікава постановка питань, переважно проблемного характеру, що викликають роздуми, розмови, викликають інтерес;

- позитивний емоційний фон бесіди (довір'я, відвертість,невимушеність, увага до відповідей);

- за необхідністю добирати, використовувати наочний матеріал;

- використав. для повідомлення інформації у формі монологу не >50% часу,відведеного на всю бесіду;

- підводити учнів до самостійного висновку;

- накреслювати конкретну програму дій.

Бесіду розподіляють на етапи:

1. Обгрунтування теми.

2. Діалог з дітьми.

3. Підсумки бесіди і прийняття конкретної програми дій.

Індивідуальна бесіда. Проводять її найчастіше в екстремальних ситуаціях (за наявності конфліктів, порушення дисципліни), здебільшого конфіденційно. Вона пред'являє особливі вимоги до педагога, який повинен так організувати її, щоб учень усвідомив свої помилки ї у нього виникло бажання їх подолати.

г) Лекція - розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної проблеми. Лекції читають головним чином у старших, зрідка - в середніх класах. Лекція відкриває для учня можливості живого спілкування з людиною, грунтовно обізнаною з певним питанням, проблемами, готовою відповісти на запитання, що можуть цікавити.

Успіх лекції передусім залежить від особистих якостей лектора, який повинен мати належну теоретичну підготовку, добре знати матеріал, володіти прийомами донесення його до слухачів.

ґ) Дискусійні методи. Створюють умови для висловлення власних поглядів і переконань, зіставлення їх з позиціями опонентів, обстоювання власної думки. Для них характерний вільний обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників. Диспут є складним методом і вимагає високого рівня професійної підготовки педагога і ретельної підготовки учнів.

У підготовчому етапі визначають тему, враховуючи значущість її для учнів, з'ясовують наскільки учні обізнані з нею, окреслюють коло питань для обговорення (доцільно не більше 5-6), розподіляють обов'язки, вибирають ведучого. Тему повідомляють за 3-4 тижні.

Основний етап передбачає розвиток дискусії на основі сформульованих питань, які мають стимулювати роздуми учнів над проблемою. Важливо, щоб під час диспуту учні уважно вислуховували винесені на обговорення думки, обстоювали свою позицію. Для цого слід дотримуватись таких правил: вільний обмін думками; в суперечці всі рівні; головне-факти, логіка, доказовість; непристойні жарти, образи забороняються; гостре, влучне слово схвалюється.

Ведучий теж повинен вміло керувати полемікою, щоб вона не перетворилася на беззмістовну балаканину. Він має вчасно і коректно зупинити тих, хто надто відхиляється від головного, допомогти тим, хто висловлює розумні думки, але не завжди вміє їх аргументувати, узагальнити.

Завершальний етап передбачає короткий аналіз диспуту, підведення підсумків, визначення дискусійних чи помилкових поглядів, заохочувальні оцінки.

Дата добавления: 2015-05-23