ІІІ. Бесіда емоційно-оціночного характеру. 1 страница

Чиж і Голуб

Весною Чижик молоденький, ú

такий співучий, ú проворненький, ú

в садочку все собі скакав ú

та якось у сільце й попав; ú

сердега в клітці рветься, ú б‘ється... úú

А Голубú бачить та сміється: ú

- А що? úú Попавсь? úú От тобі й на! úú

Вже, ú певно, ú голова дурна... úú

Не бійсь, ú мене б не піддурили, ú

хоч як би не хитрили, ú

бо я жú не Чижик! úú Ні... ú оце! - úú

аж гульк ú - і сам піймавсь в сільце... úú

Ото не себе не надійся, ú

чужому лихові не смійся! úú

Методика опрацювання байки:

І. Підготовча робота:

1) Розповідь вчителя про автора.

2) Вікторина за матеріалами байок.

3) Бесіда про тварин - дійових осіб (малюнки чижа і голуба).

4) Словникова робота - пояснюємо 1- 2 слова, бо нерозуміння їх ускладнює усвідомлення тексту (сільце - петля для ловлі пташок та мілких тварин).

ІІ. Читання байки вчителем (або прослуховування запису з фонохрестоматії, перегляд діафільму) - див.текст, записаний раніше.

- Про кого і що ви прочитали? Як ви ставитесь до дійових осіб?

ІV. Аналіз фактичного змісту байки.

А. Добір прислів’їв, щоб з’ясувати головну думку байки (див. у підручнику):

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

- Які слова байки відповідають цьому прислів’ю?

(«...чужому лихові не смійся»).

Б. Композиційний аналіз. Ділення байки відповідно до плану:

В. Аналіз частин 1) Читають мовчки частину

- Прочитайте авторську розповідь (До слів Голуба).

- Як автор ставиться до Чижика? (Доброзичливо).

Підтвердіть вашу думку словами тексту.

- Прочитайте слова Голуба? Як треба прочитати ці слова? (З насмішкою, із знущанням, з вихвалянням, самовпевнено). Все це свідчить про недоброзичливість Голуба.

- Читання основної частини байки - вчитель (голосно) і діти (пошепки), хорове, індивідуальне читання.2)Мораль (читають хором).

- Які слова байки можуть бути прислів’ям? (...чужому лихові не смійся - бо і з тобою те ж саме може статись).

V. Виразне читання байки. Складання разом з дітьми партитури (розбивки) для виразного читання.

Методика опрацювання (див. текст байки, вміщений тут раніше):

1. З’ясування головної думки (засудження самовпевненості, самохвальства, зазнайства, недружелюбності).

Залежно від цього логічний центр -два останні рядочки, підкреслено в тексті двома рисками.

2. Паузи: граматичні (на розділових знаках - ú, у кінці речення - úú), синтагматичні - ú.

3. Логічні наголоси (можуть співпадати з логічним центром) - найголовніші слова для частин, виділених паузами.

4. Інтонування: слова автора - співчутливо, слова Голуба - насмішливо, мораль - повчально.

Партитурне читання (заучування партитури):

- вчитель (голосно) і учні (напівголосу);

- вчитель і учні, що добре читають;

- всі учні разом напівголосу;

- хороший учень і посередній в парі;

- індивідуальне читання (оцінки).

VI. Читання байки в особах (за ролями).

- Скільки осіб у байці (автор, Голуб).

- Прочитаймо слова автора.

- Прочитаймо слова Голуба.

- Прочитаймо байку за ролями (2- 3 рази).

Висновок:

- Про кого байка?

- Які ці герої?

- Що висміюється? (Самовпевненість, самохвальство, зазнайство)

- Особливості роботи над віршем

Молодші школярі знайомляться з епічними (сюжетними) і ліричними (у яких з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображу­ваного) віршами. Відмінність цих типів поетичних творів накладає відбиток на методику їх вивчення і якоюсь мірою на організацію уроків читання.

Так, епічним віршам властивий сюжет, говорячи іншими словами, розвиток подій. До сюжетних відносяться, зокрема, вірші «Помагай» П. Воронька, «Товариші» М. Пригари, «Птиця» Д. Павличка. До цього ж типу належать вірші С. Михалкова «Розмова з сином», Н. Забіли «Хатинка над озером», І. Франка «Спомини». Не всі вони однакові за розміром і ступенем складності сюжету. Це й зрозуміло, адже пропонуються вони учням різних класів, у роботі з якими враховується техніка читання, здатність сприймати й аналізувати прочитане. Проте читання всіх їх будується за однотипною схемою.

Працюючи над віршем, не слід забувати, що об'єкт аналізу — поетичний твір. У нього особлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним. Йому притаманні більша, ніж в оповіданнях, образ­ність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічне змалювання образів. Це змушує вчителя бути особливо пиль­ним до пояснень окремих слів і виразів, тлумачення смислу речень. У вірші П. Амбросій «Мороз» не можна залишати без роз'яснення словосполучення «світанкової пори», зміст речення «Хмура осінь наступила, лист зелений пожовтила». А вірш П. Тичини «Вийшла мати з дітьми в поле...» потребує часу для ознайомлення дітей з переносним значенням слів у таких, наприклад, поєднаннях лексем, як «легка хмарка», «вітри проснулись», «танцює дощик», розкриття семантики слів «голубизна», «прозелень».

Як і інші поетичні твори, сюжетні вірші не позбавлені емоційного авторського ставлення до героя поезії чи об'єкта зображення. Позиція автора у відношенні до описуваних подій наявна в кожному епічному вірші. Вона виявляється в осуді чи схваленні дій героїв. На неї слід орієнтуватися у визначенні провідної думки твору. У віршах для учнів молодших класів ставлення автора до зображуваного часто висловлюється побажаннями, рекомендаціями, адресовани­ми всім, хто читає. Показовим прикладом у цьому є вірш П. Воронька «Помагай». Охарактеризувавши дії хлопчика як такі, що заслуговують наслідування, поет звертається до читача зі словами: «Ось і ти часу не гай — будь, як хлопчик Помагай!» Подібне має місце і у віршах Г. Чубач «Я беру своє відерце», О. Олеся «Два хлопчики» та ін. У таких творах про позитивні вчинки дітей учитель знаходить ціка­ві, змістовні теми виховуючого характеру. Прищепленню добрих почуттів присвячені вірші П. Бондарчука «Діду­севі рани», М. Рильського «Ким хочеш бути, хлопчику...?», Л. Забашти «Людина починається з добра»..

На відміну від епічних віршів у ліричних поезіях немає сюжетного розвитку. У них відтворено переживання поета чи почуття, властиві не тільки авторові твору, а й усім людям. Авторські переживання передаються або в змалю­ванні картин природи, або в розкритті політичних подій.

У читанках представлені віршовані твори громадянської (соціально-політичного змісту) і пейзажної лірики.

Як і при опрацюванні інших творів, аналіз поезій гро­мадянського спрямування потребує заключного слова вчи­теля, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гор­дості за нашу Батьківщину, за працьовитий свій народ. Але робити це треба ненав'язливе, без менторських (по­вчальних у найгіршому розумінні цього слова) рекоменда­цій. Так, розгляд вірша «Ми на варті» М. Упеника можна закінчити узагальненням:

—Як народ називає тих, хто стоїть на варті Батьківщини? (Варто­ві Батьківщини.)

—Яка це почесна назва. Вартовими своєї Вітчизни будете і ви, хлопчики. Але до цього треба готуватись: бути освіченими і сильними.

На завершення аналізу вірша В. Гродської «Бабуся» припустимо звернутися до класу з словами:

— Гадаю, що на бабусю хоче бути схожою кожна з наших дівча­ток., А що для цього треба?

Твори пейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов'язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики - ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків. Критерієм до вивчення таких творів найкраще підходять слова К. Д. Ушинського про те, що недостатньо, щоб діти зрозуміли твір, треба, щоб вони його відчули. Що сприяє цьому?

Настроїти школярів на сприймання вірша пейзажної лірики допомагають спогади про екскурсії в парк, ліс, поле, які відповідають темі прочитуваного твору. Без­посереднє знайомство з природою — важлива умова усві­домленого розуміння тексту.

Відповідний емоційний настрій може дати музика. Так, перед читанням вірша Т. Шевченка «Зоре моя вечір­няя» на задумливість (хоч діти такого у своєму житті і не переживали) настроїть їх слухання відтворюваного в грамзапису твору Т. Шевченка «Думи мої, думи, горе мені з вами». Інший емоційний вплив (почуття радості, зами­лування) справляють п'єси П. І. Чайковського, відомі під назвою «Пори року». Ними можна послугуватися і при читанні ліричних творів про осінь (наприклад, віршів Я. Щоголіва «Осінь», В. Бичка з тією самою назвою «Осінь»), про весну (зокрема, віршів М. Рильського «Весна», Л. Ук­раїнки «Давня весна»), про зиму (віршів А. Бобенко «Зима» і Я. Купали «Зима»). Мажорний тон музики на слова пісні «Вийшли в поле косарі» відповідно настроїть сприйняття цієї народної пісні..

Робота над аналізом ліричного твору спрямовується на розвиток у школярів уваги до переживань, настроїв, що їх відтворює поет. На основі цього ведеться збагачен­ня їх словника лексемами на позначення різних почуттів, наприклад: радості і смутку, замилування і схвильованості. Річ у тому, що, не маючи життєвого досвіду, діти не знають і слів, які називають відповідні людські переживання. То­му необхідно не тільки називати ці почуття й емоції, а й роз­кривати їх відповідними словами, Так, читаючи вірш П. Тичини «Зима», діти мають пройнятися радістю зимового дня. Завдання вчителя — наснажити дітей відповідно до лейтмотиву твору, висловленого автором у словах: «Ох, яка ж краса!», почуттям захопленості. Хіба не доводилось нам спостерігати зимовий сонячний ранок? Доводилось. Природно, звертали увагу на те, як у сонячному сяйві все бачиться яскраво-блискучим, а від цього піднімається на­стрій. Усе здається милим, красивим. І дим, що «з труби зверта від хати, й понад садом молодим тане...». І сад, убраний в іній, а «проти сонця він — як синій». І яких тіль­ки чудес не помітиш у такий день. Ось дим. Тільки-но він був лиш «патлатий», а тепер він «золотисто-рудуватий».

- Особливості роботи над науково-пізнавальними статтями

У науково-пізнавальних статтях діти знаходять розповіді про дійсні життєві факти, події, конкретних людей. Введення до читанок такого жанру творів методично виправда­не. Вони розширюють пізнання учнів, оскільки їхня те­матика різноманітна. Тут і розповіді про сьогоднішнє трудове життя людей («Зимою в колгоспі» Г. Скребицького), про нашу прекрасну землю («Асканійський степ» О. Гончара), про історію наших міст («Древній Київ» та «Старо­винне місто» Н. Забіли), про гордість української літера­тури («Тарас Шевченко» Д. Красицького, «ї. Я. Франко» А. Кримського), про дружбу народів і інтернаціональціональні зв'язки дітей («Твої друзі в інших країнах» Л. Григор'євої, «Червоний день календаря» С. Алексєєва) та ін. Матеріали цього жанру відкривають учням історію і сучасний навколишній світ. У цьому їх пізнавальне зна­чення. Разом з цим вони містять великий виховний потен­ціал. Цю особливість статей учитель зобов'язаний вико­ристати в повній мірі для розвитку у своїх вихованців по­чуття любові до рідної багатонаціональної Батьківщини, гордості за людей праці, поваги до трудящих країн світу. Опрацювання цих текстів потрібно спрямувати на при­щеплення дітям бажання самим трудитися, зробити добре і корисне діло, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Переважна більшість статей характеризується тим, що в них виклад життєвих даних базується на основі роз­гортання сюжету, в якому діють люди. Введення героїв у розповідь надає відтінку художності, що проявляється у використанні прийомів, відомих художній літературі. Так, В. Арро у матеріалі «Встань раненько!» знайомить дітей з однією з найпочесніших професій — з професією сталевара. І робить це своєрідно: застосовує художній прийом запрошення читача до подорожі разом з автором. Стаття починається словами: «Дай руку і підемо з тобою по вулицях нашого міста». Протягом цієї розповіді автор роз­мовляє з читачем, звертаючи його увагу на те, що становить об'єкт пізнання: «Бачиш, йдуть люди, підемо разом з ними», «Ось ми і прийшли в головний цех». Статті такого типу завдяки образній передачі подій полегшують розуміння і запам'ятання змісту.

У роботі над статтями необхідно враховувати специфіку викладу.. Насиченість тексту фактичними даними потре­бує ширших пояснень, знаходження аналогій (схожостей між предметами). Що ж до прийомів в аналізі таких тек­стів, то в цих випадках бажано дотримуватися тієї форми, яку запропонував автор. Якщо В. Арро запросив читача здійснити похід по місту, то цей прийом слід продовжити і вчителеві, сказавши: «Що ж ми побачили, подорожуючи з автором по місту?» чи «Де ми побували і з чим познайоми­лися, ходячи з автором статті по місту?». Розмова в такому ключі відкриє вчителеві можливість показати один із спо­собів передачі думок — виклад від імені першої особи мно­жини. Але над яким би різновидом науково-художніх ста­тей не велась робота і які б форми їх опрацювання не засто­совувалися, вимога до їх читання залишається незмінною: уроки ознайомлення з ними мають давати учням деяку су­му знань, розширити їх світогляд. А цього можна досягти тільки при активній пізнавальній діяльності. Що ж може сприяти організації й успішному проведенню уроку?

Насамперед, урахування змісту матеріалу, щоб пра­вильно обрати форму підготовки дітей до сприймання тек­сту. В одних випадках достатньо лише підвести учнів до слухання матеріалу, зацікавити їх, а в інших — необхідно роз'яснити, про що йдеться у творі; коли і де події відбу­валися; яке значення вони мали в історії і чому ми, сучасні люди, повинні не забувати про них.

У матеріалі «Весна в лісі» письменник О. Копиленко розповідає про те, якими народжуються білченята, зайче­нята та ін. Виникає запитання: чи є потреба вчителеві, готуючи дітей до читання цього тексту своїми словами, переказувати його зміст? З певністю можна сказати — немає. Мета уроку — ознайомити учнів з одним з цікавих явищ природи. Ця мета досягається прочитуванням тексту, Доступного дитячому розумінню. Тому підготовку до сприй­мання твору можна обмежити лише інформацією про те, з настанням весни оживає природа, просинаються звірюшки, що взимку спали, народжуються малята у лісових вольових звірків. Про те, якими вони бувають після народження, розказує письменник О. Копиленко.

Інші вимоги пред'являються до етапу уроку, який го­тує школярів до слухання таких, наприклад, текстів, як «Тарас Шевченко» Д. Красицького. Без роз'яснення того, у яку епоху жив Великий Кобзар, діти не збагнуть, що та­ке панщина, куди ходив батько Тараса або у яку дорогу він вирушив з «панською хурою», де й застудився. У роз­повідь про великого українського поета слід ввести і не­зрозумілі учням слова «пан», «панщина», які трапляються у тексті. Поряд а поясненням історичних фактів, зрозумі­лих молодшим школярам, корисно ознайомити дітей з книгами, картинами поета.

Позитивні результати читання статей залежать також і від того, як організовано їх аналіз, точніше, як ведеться розбір і усвідомлення частин розглядуваного матеріалу.

Як правило, кожна стаття містить нові для учнів дані. Вони втілюються в невідомі школярам слова, терміни і вирази. Перша вимога — це якомога точніше давати уяв­лення про зміст понять, які називаються новими для учнів словами. У статті «Раніше і тепер» (за А. Маркушею) потребують роз'яснення вирази «будівельний майдан­чик», «будівельні матеріали», «сталеві конструкції», які дедалі більше з'являються у містах і селах. Діти не чітко уявляють, що таке «конвейєр», «екскаватор», «бульдо­зер», «самоскид». Не можна покладатися на те, що школярі без допомоги вчителя розберуться у змісті за­ключної фрази, де йдеться про роботу грамотних людей, які знають свою справу: «У нас будують багато і швидко».

Зразок для вчителя, як можна будувати розповіді про не знані учнями речі, дає вміщена в «Читанці» для 2 класу тема матеріалу-загадки під назвою «Який це місяць?». Щоб привести дітей до назви місяця — квітня, автор твору-загадки розкриває його типові риси: розлилися річки, зато­пили низини та луки; загуркотіли в полі трактори — поча­лася весняна сівба; цвітуть в'язи, клени; ось-ось буйно розквітнуть садки. Найбільший ефект дає образне тлума­чення смислу слів, яке спирається на речі, відомі учням, на дитячий життєвий досвід.

Перевіркою результативності роботи над статтею має стати узагальнююча бесіда. Вона проводиться після розбо­ру частин. В її основу кладуться запитання, які передба­чають повторення матеріалу, розповідь про те нове, що учням стало відоме сьогодні, формулювання свого ставлен­ня до опрацьованого матеріалу. Так, наприклад, бесіду за нарисом О. Гончара «Допомога радгоспові» можна уявити такою: 1) Чому чайки полюють на зажерливу кузьку тільки до спеки? (їм хочеться напитися, а напитися ніде.) 2) Як старшокласники допомогли чайкам? (Вони зробили для них водопійні коритця.) 3) Значить, учні допомогли чайкам. Чому ж твір називається «Допомога радгоспові»? (Чим більше буде знищено ворогів хлібних посівів, тим більший буде врожай, який одержить радгосп.) 4) А які корисні справи ви зробили своєму колгоспові чи радгоспові, своїй школі чи місту?

- Урок позакласного читання в початкових класах - основна форма керівництва самостійним дитячим читанням.

Сучасне позакласне читання - складова частина навчального предмета читання й розвитку мовлення. Його мета - забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів. Позакласне читання учнів покликане формувати основи читацької самостійності: а) орієнтуватись у книжковому світі, добирати для читання високо художні твори відповідно до літературних уподобань, інтересів; б) повноцінно сприймати твір, грамотно працювати з його текстом (правильно, швидко, виразно, свідомо читати); в) осмислювати й відтворювати зміст прочитаних творів, висловлювати своє ставлення до прочитаного, тобто формувати здатність самостійно засвоювати з прочитаного те найкраще і найцінніше, що виробило людство впродовж століть.

Цілі уроку позакласного читання - розширити, поглибити знання, здобуті під час класного читання, познайомити молодших школярів з широким колом доступної для них літератури; розвивати за допомогою читання бажання й уміння вчитися, інтереси і нахили.

Навички роботи з текстом, набуті на уроках класного читання, використовуються далі на уроках позакласного читання: виділяти головну думку, характеризувати героїв твору, виявляти ставлення до зображуваних подій, вчинків героїв, зіставляти прочитане з життям.

Завдання позакласного читання: ознайомити учнів початкової школи з дитячою літературою, що входить у коло читання молодших школярів, у всій її різноманітності; формувати в них інтерес до книги, до самостійного читання; розвивати уміння повноцінно сприймати літературні твори, навчати осмислювати й відтворювати зміст, висловлювати своє ставлення до прочитаного; формувати елементарні морально-естетичні уявлення [6].

Самостійне читання, тобто добровільне, індивідуальне, - це читання учнівбез безпосередньої допомоги вчителя чи бібліотекаря, батьків, друзів, звернення до кола доступних книг.

У роботі з книгою важливим є поєднання таких трьох аспектів: розширення читацького кругозору (постійно дізнаватися про нові книги); розуміння й виконання правил користування книгами; вдосконалення самостійної читацької діяльності, швидкості й точності орієнтування в доступному колі читання.

Форми керівництва позакласним читанням різноманітні. Це - уроки позакласного читання, індивідуальна робота з окремими учнями або групами учнів, масова позакласна робота учнів у зв'язку з читанням (підготовка ранків, вікторин, конкурсів на краще читання творів, інсценізацій книжок, книжкових виставок); пропаганда читання у сім'ях учнів.

Урок позакласного читання як основна форма керівництва самостійним дитячим читанням виділяється з числа навчальних годин, відведених на читання, включається в розклад, облікується в класному журналі.

Між уроками позакласного читання учитель щотижня здійснює контроль та надає допомогу учням у самостійному читанні через ведення читацьких щоденників, індивідуальних бесід тощо.

Формування читацької самостійності учнів здійснюється на уроках позакласного читання за такими етапами: підготовчий, початковий і основний.

Структура уроку позакласного читання на підготовчому етапі: 1. Бесіда, що передує читанню вчителя і готує дітей до сприймання твору (2-3хв). 2.Виразне читання й перечитування вчителем твору (3-7 хв). 3. Колективне відтворення прослуханого, роздуми над прочитаним (4-5хв). 4. Перегляд книги для відшуковування певного твору (4-5хв). 5. Рекомендації щодо самостійної роботи з книгою вдома, у класі, в позаурочний час (2-3хв).

Методичні рекомендації:

До 1-го етапу уроку. Спрямування бесіди на формування бібліотечно-бібліографічних понять; налаштовування на сприймання книги.

На 2-ому етапі уроку важливим є зразкове, виразне читання вчителя, яке потребує від нього серйозної підготовки.

Особливістю 3-го етапу уроку є те, що використовуються лише активні, творчо-пошукові методи опрацювання: інсценізація, літературні ігри, хорова декламація, заучування напам'ять рядків віршів, діалогів, відгадування загадок, вільні висловлювання щодо прочитаного, словесне і графічне малювання та ін.

На 4-ому етапі уроку учні під керівництвом учителя звертають увагу на назву книги, ілюстрації; складають речення з опорою на ілюстрації, зіставляють зміст малюнків із текстом.

На 5-му етапі зосереджуємося на класній виставці книг, рекомендуємо їх вибір.

Організація позакласного читання на початковому етапі: учні повинні мати уявлення про книжкову виставку, книжковий плакат; знати назви дитячих книжок, творів, з якими неодноразово зустрічалися впродовж року, заголовок книги, прізвище автора, основні правила користування книгою, бібліотечним фондом; вміти розрізняти прочитаний твір за жанровими ознаками, пізнавати сюжет знайомої книжки за ілюстрацією; правильно називати декілька книжок, які найбільше сподобалися; оцінювати за допомогою вчителя вчинок героя, спираючись на текст і власний досвід, самостійно прочитувати запропонований учителем твір (на кінець навчального року).

Структура уроку позакласного читання на початковому етапі: 1. Робота з книжковою виставкою (до 5-и хв).2. Читання учителем художнього твору вголос (7хв). 3. Бесіда-роздуми над прочитаним (5хв). 4. Самостійне знайомство з новою книгою. 5. Читання учнями названого вчителем твору мовчки (10-12хв 4-ий і 5-ий етапи разом). 6. Виявлення й оцінка якості самостійного читання-розгляду книги (7-10хв). 7. Рекомендації до позаурочної роботи з книгою (1-2хв).

На 1-му етапі уроку вирішуються завдання на орієнтування в книгах: визначення змісту книги за зовнішніми прикметами; визначення теми за заголовками; розпізнавання одного й того ж твору в різних виданнях; формування вміння з багатьох книг вибрати одну на певну тему.

Особливістю 2-го етапу є те, що учитель читає твір із книги, яка є серед інших на книжковій виставці і на сприймання якої діти вже зорієнтувались методом розгляду-читання на першому етапі.

4-ий та 5-ий етапи проходять як органічне ціле. Завдання вчителя – будувати роботу так, щоб учні самостійно налаштовувались на читання нової книги, не відволікались під час читання, вдумувались у її зміст.

Метою 6-го етапу є перевірка готовності учнів до самостійного читання вголос.

До 7-ого етапу. Недоцільно давати дітям списки рекомендованої літератури на канікули, а тим більше змушувати їх до самостійного читання книг. Проте дорослим варто потурбуватися, щоб на канікулах у дитини були цікаві книги.

Організація позакласного читання на основному етапі. У 2-ому (3-ому) класі вчитель основну увагу зосереджує на формуванні в учнів уміння добирати книжки для самостійного читання відповідно до можливостей. Важливою умовою в цій роботі є систематична, керована учителем, власна діяльність школярів з книгою і серед книг на уроках, в позаурочний час.

Основні вимоги до знань і вмінь учнів: учні повинні мати уявлення про науково-художню та довідкову літературу, про жанрове і тематичне багатство бібліотечних фондів; знати принципи розміщення книг на бібліотечних стелажах в умовах вільного доступу, назви декількох дитячих журналів і газет, їх читацьке спрямування, засоби знайомства з ними, відмінні ознаки та особливості періодичних видань порівняно з іншими друкованими, структурні елементи книжки та їх призначення.

У 3-ому (4-ому) класі продовжується робота по удосконаленню підготовки учнів до самостійного вибору читання книжок. На основі всіх набутих у попередніх класах знань, умінь і навичок в учнів формуються читацькі інтереси..

Структура уроку позакласного читання на основному етапі: 1. Робота з прочитаними книгами до уроку. Розширення і впорядкування читацького кругозору учнів за рахунок колективного досвіду (10хв).2. Бесіда про героїв книг та їх авторів (25хв).3. Доповнення, уточнення читацького досвіду дітей учителем (7хв). 4. Завдання додому (3хв).

На 1-ому етапі уроку учитель перевіряє самостійну читацьку діяльність учнів. Можливі такі види контролю: почергове називання прочитаної книги, переказ її короткого змісту, аналіз виставки книг тощо.

На 2-му етапі вчитель має забезпечити участь кожного учня в обговоренні таких питання, які б спонукали дітей шукати відповіді в прочитаних книгах. Найважливіші форми роботи: фронтальна бесіда, індивідуальні звіти, групові виступи, бібліотечно-бібліографічні діалоги, читацький залік, картки тихого опитування. Форми відповідей учнів: вибіркове читання, короткий переказ окремих епізодів, читання віршів напам’ять, читання діалогів в особах, складання плану, підбір і об’єднання матеріалу на одну тему з різних літературних джерел.

Особливістю 3-го етапу є слово вчителя. Його мета – сприяти формуванню читацького становлення школярів. Учитель у своєму монолозі доповнює, уточнює літературний досвід учнів, коригує дитячі судження, розширює кругозір учнів новими літературними іменами, назвами книг тощо.

Специфікою 4-го етапу є те, що під час оголошення теми наступного уроку вчитель спрямовує увагу учнів на зміст майбутньої читацької діяльності, враховуючи читацькі можливості; з’ясовує, чим збагатить учнів нова тема, готує і обговорює з дітьми рекомендаційний плакат.

Показники успішної роботи вчителя на основному етапі такі: відсутність нечитаючих учнів у класі; чітке усвідомлення сюжету прочитаного, називання героїв, висловлювання ставлення до прочитаного; зіставлення будь-якої книги з темою дитячого читання і називання не менше 2-3 книг на кожну тему або прізвищ письменника.

На основному етапі головною метою є оволодіння мистецтвом самостійного читання школярами, збагачення свого розуму і почуттів; формування ставлення до книги як до суспільної цінності.

Читацька самостійність у 3-4 класах реалізується у таких видах діяльності: 1. Усвідомлення теми, мети читання без сторонньої допомоги і з огляду на власні потреби (для душі, в цілях самоосвіти). 2. Кваліфікований перегляд книг (уміння працювати з книгою). 3. Осмислене самостійне читання вибраної книги (з науково - пізнавальної - цікаві факти, логічні докази; із художньої літератури - яскраві образи, картини).

Доцільним є проведення варіативних уроків позакласного читання, а саме: урок – звіт, урок – зустріч, урок – ранок художнього читання, урок – семінар, урок вільного читання, урок – КВК, усний журнал, контрольно– підсумковий урок.

-. Методика вивчення морфемної будови слова на уроках української мови в початкових класах

Оволодіння знаннями морфемної будови слова забезпечує учням початкових класів практичне уявлення про основу і закінчення, вміння виділяти значущі частини основи (корінь, префікс, суфікс), розрізняти явища словозміни і добору до слова споріднених (спільнокореневих) слів. Разом з тим, ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння способами розкриття лексичного значення слова; розвиває інтерес до уроків мови, лінгвістичні здібності учнів. Крім того, оволодіння вміннями здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повноцінних навичок грамотного письма.

Завданнявивчення морфемної будови слова полягає у формуванні в учнів понять: основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс; в усвідомленні їх ролі у мовленні, в практичному оволодінні морфологічним способом словотвору (без називання термінів), у збагаченні й розширенні словника учнів, розвитку логічного та абстрактного мислення.

Дата добавления: 2015-05-23