Технологія вирощування культури

Озима пшениця широко вирощується в Україні із застосуванням сучасної інтенсивної технології, яка полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту та розвитку рослин. Вона передбачає розміщення культур після кращих попередників, використання інтенсивних сортів і застосування добрив на заплановану врожайність, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників.

Кращі попередники озимої пшениці в Лісостеповій зоні – зайняті пари. Їх використання дає змогу одержати велику кількість додаткової продукції за рахунок парозаймаючої культури і створити сприятливі умови для пшениці. Найпоширеніші парозаймаючі культури – багаторічні трави, озиме жито та озима пшениця.

Після стерньових попередників проводять одне якісне лущення дисковими лущильниками (ЛДГ – 10, ЛДГ – 15) на глибину 6 – 8 см. Після багаторічних трав проводять оранку на сірих ґрунтах - 23-25 см.

Рано навесні зяб боронують. З появою бур’янів приступають до першої культивації з боронуванням на глибину 10-12 см, а на забур’янених парах – на глибину 12-14 см. Протягом літа пар підтримують у пухкому та чистому від бур’янів стані, проводячи 2-3 культивації з боронуванням, зменшуючи глибину на 1,5-2 см.

Передпосівну культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами, а при недостатній вологості ґрунту – з коткуванням котками ЗККШ-6 на глибину загортання насіння 4-6 см. На біль важких ґрунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-6, ВИП-5,6, на легких ґрунтах – обмежуються боронуванням. Сидеральні пари перед сівбою дискують на глибину 5-7 см.

Важливе агротехнічне значення має вибір оптимальних строків сівби, що залежить від сортових особливостей. Кліматичних і погодних умов, типів ґрунтів та ін.. Ними в значній мірі визначається характер росту і розвитку рослин, їх стійкість до несприятливих умов, ефективності добрив, прийомів боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами.

При запізнені з сівбою пшениця не встигає восени нормально розкущитись і розвинути кореневу систему, входить в зиму з пониженою стійкістю до зимових негод, недостатньо продуктивно використовує ґрунтову вологу, зріджується або гине. Пшениця посіяна в дуже ранні строки, менш зимостійка і більш пошкоджується шкідниками та уражується хворобами.

Вчені встановили, щоб озима пшениця була стійка до не сприятливих умов перезимівлі її необхідно сіяти в строки, при яких осіння вегетація триває 50-55 днів, а сума середньодобових температур від сівби до стійкого переходу через 5^оС складає 550-580^оС. Кращі строки сівби співпадають з встановленням середньодобової температури 14-17^оС.

Від строків сівби багато в чому залежить ступінь вилягання рослин пшениці, що у свою чергу зумовлює той чи інший рівень урожайності й якості зерна. У більшості випадків пізні посіви формують менш щільний стеблостій з більш міцнішою соломиною і тому такі стебла відрізняються підвищеною стійкістю до витягання. Ще К. А. Тімірязєв (1936) указував, що основною причиною стеблового витягнення злаків є нестача світла в нижній частині стеблостою.

Основним способом сівби пшениці є звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. Для одержання дружніх і рівномірних сходів глибина загортання насіння на добре оброблених і вологих ґрунтах не повинна перевищувати 3-5 см, а на важких ґрунтах її зменшують га 1-2 см, на легких – збільшують до 6-8 см.

Важливим елементом агротехніки є вибір правильної норми висіву. Встановлено, що зрідження або загущення посівів призводить до зменшення врожаю. При встановленні оптимальної норми висіву необхідно врахувати волого забезпечення, попередники, строки сівби та сортові особливості.

Найбільш високі врожаї по пару одержують при висіву насіння м’якої озимої пшениці від 5 до 5,5 млн/га, а твердої – 7 млн/га.

Система догляду за озимою пшеницею включає азотне підживлення, захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

Збирають озиму пшеницю у фазі молочної стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур’янені посіви, густу високорослу пшеницю, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30-32%. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12-18 см, шириною до 1,8 см при висоті зрізу середньо - і низькорослих сортів 15-20 см, високорослих та густих 25-30 см. Через 2-4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами СК-5 «Нива», ДОН 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2.

Після збирання зерно старанно очищують, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14-15% і використовують за призначенням.

На підставі узагальнених досліджуваних літературних даних можна зробити висновок, що найвищий урожай із високими посівами і урожайними властивостями насіння озимої пшениці одержують при збиранні хлібної маси в період від середини до кінця воскової стиглості при вологості зерна 23-35%, з підбиранням валків після висихання його до 16-18%, коли механічне травмування насіння буває мінімальним. Добрі результати дає своєчасне пряме комбайнування. Тривале залишення у валках або перестій на корені призводить до значних втрат зерна за рахунок ензимо- мімозного виснаження, опадання і проростання, а також до сильного враження насіння грибковими хворобами, пошкодження шкідниками, екологічного травмування і погіршення їх посівних та врожайних властивостей.

Вивчення комплексу найважливіших агротехнічних прийомів (попередників, обробітку ґрунту, внесення добрив, строків і норм висіву, а також строків і способів збирання) показало, що раціональне їх застосування дозволяє одержувати високі врожаї з високими біологічними зерна та насіння озимої пшениці. У зв’язку з цим відкривається можливість програмування врожаю зерна та насіння стосовно якісного його вираження.

Дата добавления: 2015-05-23