Естріол є малоактивним метаболітом естрадіолу та естрону. Естрогенні гормони впливають на організм, визиваючи складні біологічні ефекти

Статеві гормони та їх роль в регуляції специфічних функцій жіночого організму.

Стероїдопродукуючими тканинами яєчника є клітини гранульози, що вистелюють порожнину фолікула, внутрішньої теки і в значно меншому ступені строма.

Клітини гранульози і текаклітини синергічно беруть участь у синтезі естрогенів. Клітини текальної оболонки є головним джерелом андрогенів, які в незначній кількості утворюються і в стромі; прогестерон синтезується в тека- клітинах і клітинах гранульози.

Субстратом для всіх естрогенів є холестерин – ліпопротеїн низької щільності, який потрапляє в яєчник із течією крові.

У синтезі стероїдів беруть участь гонадотропіни ФСГ та ЛГ, які визначають перші етапи синтезу, а також ферментні системи.

Під впливом ферментів відбуваються кінцеві етапи синтезу, а саме перетворення андрогенів (андростендіону і тестостерону) в естрогени (естрадіол, естрон). У текаклітинах під впливом ЛГ синтезуються андрогени, котрі з течією крові потрапляють у гранульозні клітини фолікула і в них ароматизуються в естрогени.

В яєчнику в ранню фолікулінову фазу менструального циклу секретується до 100 мкг естрадіолу, у період овуляції – 400-900 мкг на добу, у лютеїнову фазу - 250-270 мкг. Біля 10% Е₂ естрадіолу ароматизуються з тестостерону поза гонадно. Кількість естрону у фолікуліновій фазі приблизно така, як і естрадіолу, до моменту овуляції синтез його зростає до 600 мкг на добу. Тільки половина його утворюється в яєчнику. Друга половина ароматизується в естрадіол.

Естрогени в пубертатному періоді сприяють розвитку статевих органів, вторинних статевих ознак, а також формуванню скелета за жіночим типом.

Естрогени стимулюють гіпертрофію та гіперплазію міометрія під час вагітності, забезпечують проліферацію функціонального шару ендометрія в І-фазі менструального циклу, а також дозрівання та диференціацію клітин епітеліального покриву слизової оболонки піхви.

Під впливом естрогенів у матці посилюється синтез м’язового білка, підвищується чутливість міометрія до скорочувальних речовин, що сприяє підвищенню тонусу та скоротливій діяльності матки.

Завдяки естрогенним гормонам збільшується секреція цервікального слизу, посилюється моторика маткових труб у період овуляції, що створює умови для прискореної міграції сперматозоонів.

Естрогени також підвищують інтенсивність процесів обміну, сприяють затримці азоту, натрію в організмі, кальцію і фосфору в кістковій системі, знижують рівень холестерину в крові.

Естрогенні гормони безпосередньо й опосередковано через гіпофіз діють на яєчники, забезпечують розростанню гранульозних клітин, стимулюють трофічні процеси під час дозрівання фолікула. На гіпофіз естрогени діють залежно від дози - стимулюючи чи блокуючи викид ФСГ та ЛГ.

Г е с т а г е н н і г о р м о н и секретуються лютеїновими клітинами жовтого тіла, а також лютеїнізуючими клітинами зернистого шару та оболонок фолікулів. Окрім того, синтез гестагенів відбувається в корі наднирникових залоз та в плаценті під час вагітності.

Дія прогестерону на організм носить специфічний характер. Він забезпечує секреторні зміни в ендометрії та утворення децидуальної оболонки під час вагітності, зменшує збудливість та скоротливу активність матки, шляхом зниження чутливості рецепторів міометрія до скорочувальних речовин.

Прогестерон зменшує продукцію цервікального слизу, знижує моторику маткових труб. Він також готує молочні залози до лактації, бере участь у регуляції водно-електролітного обміну, посилює виділення шлункового соку, гальмує виділення жовчі тощо. В невеликих дозах прогестерон стимулює секрецію ФСГ, у великих блокує виділення гіпофізом фолікулостимулювального та лютеїнізуючого гормонів.

В яєчниках синтезується також і незначна кількість (1,5 мкг/добу) андростендіолу, попередника, тестостерону, в такій же концентрації він виробляється і в наднирникових залозах. Більше 15% тестостерону під впливом ензимів ароматизується в дигідротестостерон – найбільш активний андроген, кількість його в жіночому організмі становить 75 мкг/добу.

Попередниками тестостерону є також дегідроепіандростерон і дегідроепіандростерон сульфат. Ці гормони синтезуються в яєчниках в незначній кількості, основне місце їх секреції – кора наднирників.

Андрогени в організмі стимулюють ріст клітора та великих статевих губ. Пригнічують лактацію, великі дози андрогенних гормонів призводять до росту волосся за “чоловічим типом”, появі “acne vulgaris”.

Вони мають анаболічний ефект, прискорюють ріст кісток, стимулюють кровотворення тощо.

Обстеження гінекологічної хворої складається із збору анамнезу, об’єктивного (загального та спеціального) обстеження та додаткових методів. Обстеження розпочинається з опитування і проводиться за певним планом: паспортні дані, скарги, анамнез захворювання, анамнез життя, спеціальний гінекологічний анамнез.

Спеціальний гінекологічний анамнез (довідки про менструальну, статеву, дітородну, секреторну функції, застосування протизаплідних засобів).

Основні методи гінекологічного дослідження, які застосовують в обов'язковому порядку під час обстеження всіх жінок, як хворих, так і здорових (під час профілактичних оглядів).

1. Огляд зовнішніх статевих органів: лобка (форма, стан підшкірної жирової клітковини, характер оволосіння), промежини, великих і малих статевих губ (розмір, наявність набряку, виразок, пухлин, кондиломатозних розростань, ступінь змикання статевої щілини), огляд зовнішнього отвору сечовивідного каналу, клітора, внутрішньої поверхні великих і малих статевих губ (колір, стан слизової оболонки, пігментація, виразки), виявлення розміру бартолінових залоз (розміщення їх вивідних протоків, характер секрету, наявність припухлості і почервоніння навколо отвору), задньої спайки губ (розриви, рубці), виявлення опущення та випадіння стінок піхви та матки.

Паралельно визначають наявність ознак інфантилізму (вузька статева щілина, великі статеві губи не прикривають малі, висока промежина), визначення стану м'язів тазового дна.

2. Дослідження за допомогою дзеркал (стан стінок вагіни, характер складчастості та колір слизової оболонки, розростання, пухлини склепінь та шийки матки, розмір та форма шийки - циліндрична або конічна, розриви, ерозії, дисплазія епітелію, характер виділень).

3. Вагінальне внутрішнє дослідження (ширина отвору вагіни, великі залози присінку; стан промежини та м'язів тазового дна, сечовивідний канал за ходом передньої стінки піхви, довжина, ширина вагіни, складчастість слизової оболонки, наявність рубців, стенозу, перегородки, інфільтрату, пухлини, глибина, симетрія, згладженість, випинання, затвердіння, форма шийки матки, розмір, порушення цілісності, форма зовнішнього вічка, консистенція, положення шийки відносно осі таза, пухлини).

4. Дворучне комбіноване вагінально-абдомінальне дослідження (розмір матки, форма, положення (нахилення, перегин, зміщення за горизонтальною та вертикальною віссю), болючість та рухливість матки, стан маточних труб, тонкі та м'які, звичайно не пальпуються, їх ділянка не болісна, яєчники у худорлявих жінок добре пальпуються у вигляді тіла мигдалевидної форми, розміром 3х4 см, досить рухливі та чутливі, зв'язки, навколоматкова клітковина, серозна оболонка в нормі не пальпуються).

5. Ректальне дослідження (ректоабдомінальне).

Показано при неможливості піхвового дослідження (у дівчат, у разі стенозу та атрезії піхви), за необхідності детальнішого обстеження тазових органів (за наявності пухлин, щоб визначити ступінь їх поширення на тазову клітковину та стінки кишки), а також у разі запальних захворювань, щоб визначити стан крижово-маткових зв'язок і параректальної клітковини.

Комбіноване прямокишково-піхвово-черевно-стінкове(ректовагінально-абдомінальне) дослідження застосовують у разі підозри на наявність патологічних процесів у стінці піхви, прямої кишки або прямокишково-піхвової перегородки.

Додаткові методи обстеження жінок:

1. Дослідження за допомогою кульових щипцівпроводиться у разі необхідності визначення зв'язку пухлини черевної порожнини зі статевими органами.

2. Зондування маткипоказане при потребі вивчити прохідність шийки матки, порожнини матки, її довжину та конфігурацію, наявність в ній пухлин. Зондування матки проводиться перед деякими операціями (вишкрібання стінок порожнини матки та ін.). Протипокази: гострі запалення вагіни, матки та придатків, підозра на вагітність, ракові виразки на шийці. Ускладнення: кровотеча, перфорація, занесення інфекції.

3. Біопсія: відокремлення та дослідження шматочка тканини з діагностичною метою. Повинна проводитись прицільна біопсія (після кольпоскопії з найбільш підозрілої ділянки). Найчастіше біоптат беруть з ураженої ділянки шийки, але можна з будь-якої ураженої ділянки (краще скалпелем, рідше конхотомом, петлею-ножем для діатермокоагуляційного одержання шматочка тканини).

4. Діагностичне вишкрібання слизової оболонки стінки порожнини матки, фракційне діагностичне вишкрібання каналу шийки та стінок порожнини матки.

Показання: маткові кровотечі, підозра на злоякісну пухлину, залишки плідного яйця, поліпоз слизової оболонки матки, фіброміома матки, а також для визначення причини порушення менструального циклу (циклічні та ациклічні кровотечі нез'ясованої етіології).

Протипоказання: гостре і підгостре запалення матки та придатків, гонорейний цервіцит. Діагностичне вишкрібання - один з видів біопсії, де матеріалом для дослідження є слизова оболонка матки.

5. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння.

Показання: підозра на позаматкову вагітність, запальні захворювання, які перебігають з утворенням ексудату в ректально-матковому заглибленні, з наступним лабораторним дослідженням.

6. Визначення прохідності маткових труб. Для дослідження прохідності маткових труб використовують введення в труби повітря (пертубація) чи рідини (гідротубація).

Протипоказання: вагітність, ІІІ-ІV ступінь чистоти піхвового вмісту, кольпіти, цервіцити, гострі та підгострі запальні захворювання матки і придатків, патологічні кровотечі тощо. Лікарські засоби для гідротубації: новокаїн, антибіотики, гідрокортизон. Рекомендується проводити на 10-13-й день менструального циклу.

Продування чи промивання маткових труб за показаннями з боку абдомінального кінця в разі розтину передньої черевної стінки називається ретроградною пер-, гідротубацією.

7. Ультразвукове дослідження. Показання: пухлини матки та придатків, підозра на маткову та позаматкову вагітність, виявлення стану труб при гідротубації та ін. Метод заснований на здатності органів і тканин по-різному відображати ультразвукові хвилі внаслідок їх різної акустичної протидії. Відображені ультразвукові хвилі перетворюються на електричні коливання за допомогою датчика (п'єзокристала) та виводяться на екран.

8. Рентгенологічні методи дослідження.

Гістеросальпінгографія (метросальпінгографія) – це контрасне зображення порожнини матки та маткових труб. Показання: патологічні процеси, що викликають зміни форми та розмірів матки (аномалії розвитку матки, пухлини, підслизові фіброматозні вузли, синехії); виявлення прохідності маткових труб. Протипоказання: підозра на вагітність (маткову та позаматкову), кровотеча, гострі та підгострі запальні захворювання матки та придатків, ІІІ-ІV ступінь чистоти вагіни. Проводиться на 8-14-й день циклу. Контрасні речовини: йодоліпол, водний розчин діадону або сергозіну. Знімок роблять відразу після введення, через 15-20 хвилин та через 1 добу.

Лімфографія проводиться для виявлення поширення ракового процессу шийки, тіла матки та яєчників. Пряма лімфографія базується на тому, що вражена метастазом частина лімфатичного вузла не здатна поглинати контрастну речовину (йодоліпол, міоділ), на рентгенограмі видно дефект наповнення. Непряма радіоізотопна лімфографія - це підшкірне введення в перші міжпальцьові проміжки ¹⁹⁸ А U. При специфічному ураженні лімфовузлів штриховка їх при скануванні не виражена.

Ангіометросальпінгографія – метод, який базується на контрастуванні тазових судин, порожнини матки, маткових труб. Об'єднання двох досліджень в одне дає можливість не тільки одночасно вивчити стан порожнини матки, маткових труб, міометрія, придатків матки і судин, що їх забезпечують, але й різко зменшує дозу опромінення.

Парієтографія. В основі методу лежить одночасне роздування газом (О 2 чи СО 2) сечового міхура, піхви і прямої кишки, після чого роблять бокові томограми. Це дає можливість з'ясувати взаємовідношення між маткою, прямою кишкою і сечовим міхуром.

9. Радіонуклідна діагностика базується на тому, що злоякістні клітини мають здатність посилено поглинати радіоактивний фосфор (32 Р), який вводиться всередину. За допомогою радіометричного зонду можна виявити зони ураження яєчника.

10. Ендоскопічні методи дослідження.

Кольпоскопія – огляд шийки матки та слизової оболонки вагіни за допомогою кольпоскопа. Проста кольпоскопія має орієнтовний характер і дає можливість визначити форму шийки і зовнішнього вічка, колір, рельєф слизової оболонки, межу між циліндричним та багатошаровоплоским епітелієм. Розширена кольпоскопія – огляд після обробки шийки матки розчином 3% оцтової кислоти, яка викликає короткочасний (до 3-х хвилин) набряк епітелію, звуження субепітеліальних судин і зменшення кровопостачання. Після чого проводять пробу Шілера (обробляють шийку розчином Люголя).

Цервікоскопія – огляд шийки матки за допомогою спеціальних засобів- цервікоскопа.

Гістероскопія – огляд слизової оболонки матки за допомогою гістероскопа.

Цистоскопія – огляд слизової оболонки сечового міхура за допомогою цистоскопа.

Лапароскопія – огляд органів черевної порожнини та малого таза за допомогою лапароскопа, введеного в черевну порожнину шляхом проколу передньої черевної стінки.

11. Цитологічне дослідження.

Проводиться всім без винятку жінкам при проходженні онкопрофогляду. Мазок беруть з вагінальної частини шийки матки і з цервікального каналу одноразовою щіточкою або шпателем. Розрізняють 5 основних типів мазків:

І тип – незмінений епітелій;

ІІ тип – запальний процес;

ІІІ а тип – слабка, помірна дисплазія;

ІІІ б тип – виражена, важка дисплазія;

ІV тип – підозра на малігнізацію;

V тип – рак;

VІ тип – мазок неінформативний (матеріал взято неправильно).

12. Бактеріоскопічне дослідження вагінального вмісту дає можливість визначити ступінь чистоти, мікробну флору піхви.

13. Бактеріологічне дослідження проводять з метою виявлення збудників та їх чутливості до антибіотиків.

14. Визначення функціонального стану яєчників.

Феномен зіниці, феномен папороті, циклічні зміни базальної температури. Патогістологічне дослідження ендометрію. Біохімічні дослідження крові, визначення гормонів у крові та сечі (7, 14, 21 день). Цитологічне дослідження – мазок на,,гормональне дзеркало''.

15. Інші спеціальні методи дослідження.

Рентгенографія турецького сідла, комп'ютерна томографія, теплобачення, діагностична і пробна лапаротомія, метод хромодіагностики за Шілером (забарвлення слизової оболонки шийки матки розчином Люголя для визначення розподілу глікогену в поверхневих шарах епітелію, що має значення для діагностики раку шийки матки), гістологічне дослідження.

16. Медико-генетичне обстеження включає в себе медико-генетичне консультування та цитологічне дослідження (визначення статевого хроматину). Визначення статевого хроматину проводять у ядрах клітин поверхневого епітелію, який отримують шляхом зішкрібання його зі слизової оболонки внутрішньої поверхні щоки шпателем.

V. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

з/п	Етапи заняття	Розпо-діл часу	Види контролю	Засоби навчання (об’єкти, які викори-стовуються в навчаль-ному процесі як носії інформації та істру-менти діяльності вик-ладача і студента)
1.	Підготовчий етап 15%
1.1.	Організаційні питання.	2 хв.
1.2.	Формування мотивації.	5 хв.		методичні рекомендації
1.3.	Контроль початко-вого рівня підго-товки.	8 хв.	усне або письмове опитування за стан-дартизованим переліком питань, тестування	методичні рекомендації; стандартизоваий перелік питань, тести.
2.	Основний етап 65% (вказати всі види робіт, які виконують студенти під час цього етапу)	55 хв.		підручник з гінекології; методичні рекомендації;
3.	Заключний етап 20%
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки.	10 хв.	- розв’язання ситуаційних задач; - структурована письмова робота; - усне опитування.	методичні рекомендації; ситуаційні задачі; стандартизований перелік питань
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента	5 хв.
3.3.	Інформування сту-дентів про тему наступного заняття.	3 хв.		методичні рекомендації.

Дата добавления: 2015-05-23