Портрет І. П. Котляревського

Організаційно належала до петербурзької «Астреї» і була закрита 12 березня 1819 р., імовірно, за контакти з «Союзом благоденства».

Великим центром масонського руху на півдні України (тодішній Новоросії) була Одеса, де розквіт масонерії припав на 1818 – 1821 рр. На чолі південної Пальміри в 1815-1820 рр. стояв граф Людовік-Олександр-Андре (Олександр Федорович) де Ланжерон. За часів градоначальника-ліберала, який належав до кількох петербурзьких м.л. і феодосійської ложі «Йордан», в місті діяли такі м.л., як «Три царства природи», «Друзі природи», «Ложа французької та італійської літератури», «Понт Евксинський».

Портрет А.Ф. Ланжерона роботи Джорджа Доу

Де Ланжерон (розенкрейцер з 25-річним стажем) очолював одну з найчисленніших м.л. імперії – «Понт Евксинський» (відкрита в листопаді 1817 р.), до складу якої входило близько 180 «братів», а з урахуванням «масонів-гостей» – близько 280 осіб. Серед них було 60 росіян, українців та поляків, кожний десятий був француз. Ця м.л. належала до шотландського обряду Дев’ятої великої російської масонської провінції – «Великої Провінційної Ложі Росії». Масонські роботи велися в ній французькою, німецькою, італійською та російською мовами. До м.л. «Понт Евксинський входили найвідоміші чиновники Одеси: колишній градоначальник Феодосії С. Броневський, П. Саражинович – управляючий канцелярією О. Ланжерона, чиновник канцелярії губернатора Г. Кареницький та ін., а також адміністратори, офіцери, купці, місцева інтелігенція. Масони ставили на меті сформувати місцеву еліту, що в майбутньому побудує «місто Сонця». У 1819 – 1820 рр. на керівних ролях в цій м.л. були декабристи – брати Серг. Гр. і Мих. Мик. Волконські. В числі гостей ложі були майбутні декабристи-офіцери В. Раєвський, А. Тітов, С. Краснокутський, С. Муравйов-Апостол, А. Борисов.

6 листопада 1818 р. була офіційно відкрита м.л. «Трьох царств природи», яку теж очолював О. де Ланжерон. У ній збиралися досвідчені масони з великим стажем, зокрема віце-консул Франції в Одесі Адольф Шале, полковник, командир Одеського піхотного полку Ренальєр фон Дрентельн, Великий канцлер Великої Провінційної Ложі Росії, почесний член десятка м.л., товариш міністра внутрішніх справ імперії, композитор Андрій П. Римський-Корсаков. Але основу цієї м.л. складали в основному купці, в т. ч. Жозеф Жульєн, Фредерік Андре, Жуль Козлін та ін.

Масони мали вплив на одеських інтелектуалів, пов’язаних з Рішельєвським ліцеєм та Комерційною гімназією. До 1822 р., за даними В. Савченка, близько 50 % одеситів інтелігентних професій належало до масонів.

У 1819-1822 рр. м.л. невідомої назви і належності, вірогідно розенкрейцерська, існувала в Катеринославі. Братами були катеринославський губернський маршалок Дмитро Алексєєв, генерал Іван Інзов, директор гімназії Мізко.
Іван Інзов

Масонські ложі в Україні вирізнялися між собою характером діяльності. Так, харківська ложа «Вмираючий Сфінкс» була релігійно-етичним товариством переважно університетських викладачів та місцевих дворян, а полтавська м. л. «Любов до істини», до складу якої входили поміщики, чиновники, військові, підтримували контакти з декабристами. Масонський рух в Україні був слабшим, ніж у Західній Європі. Українські «брати» працювали обережно, незлагоджено, без чіткої ідейної основи, не гартувалися в міжнародному масонському русі, не виробили єдиної концепції майбутнього устрою України.

Дата добавления: 2015-05-23