Методичні рекомендації. Тема 7. Контроль за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість

План вивчення теми

Тема 7. Контроль за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість

Модуль 2. Система та методи податкових перевірок

Бібліографічний список до теми

1 – 12, 14 – 16, 22, 29, 39, 40, 49, 56, 68, 69, 71, 72, 74, 75, 77 - 81

Змістовий модуль 3. Перевірки за нарахуванням та сплатою податків і зборів

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з питань організації контролю за повнотою обчислення та сплати податку на додану вартість.

1. Перевірка правильності ведення податкового обліку та нарахування суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет.

2. Перевірка: своєчасності та повноти розрахунків з бюджетом; правомірності права платника на відшкодування ПДВ.

3. Перевірка органами державної податкової служби правильності заповнення податкових декларацій платниками податку на додану вартість.

Що стосується першого питання, то тут важливо усвідомити, що податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується до бюджету на кожному етапі просування товару від виробника до кінцевого споживача.

Податок на додану вартість (ПДВ) - податок, що нараховується прямо пропорційно величині новоствореної вартості. Він сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

При вивченні цієї теми необхідно звернутися до Податкового кодексу України (розділ V). Це основний законодавчий акт, який встановлює обов’язковість сплати податку, платників, об’єкт, базу оподаткування, ставки податку, строки сплати, пільги й відповідальність за ухилення від сплати податку. Крім вищезгаданого законодавчого акта, є ще велика кількість інструктивних матеріалів щодо сплати ПДВ, які, наприклад, видаються Кабінетом Міністрів України, Державною податковою адміністрацією України для роз’яснення окремих положень Кодексу.

При вивченні першого питання студенти повинні уважно опрацювати порядок ведення податкового обліку та нарахування суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Для цього необхідно ознайомитися з положеннями Податкового кодексу України, які викладені в розділах ІІ (глава 6) та V (ст. 180 – 200). При цьому слід запам’ятати, що для обчислення і сплати податку важливо встановити дату виникнення податкових зобов’язань і право платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім вище викладеного основного правила існують відхилення від нього, тобто у певних випадках датою виникнення податкових зобов’язань вважається інша дата, а саме у таких випадках:

- у разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою;

- у разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків;

- у разі якщо постачання товарів/послуг через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти;

- у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків.

Що стосується права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту, то воно виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

А для переліку певних операцій (із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України; фінансової оренди (лізингу); з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Кодексу; для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку) встановлюється інша дата виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отже, студенти, вивчаючи це питання повинні бути особливо уважні при визначенні нетрадиційної дати виникнення як податкових зобов'язань, так і права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Крім того, слід звернути увагу на те, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми ПДВ, розрахованої згідно з вищезазначеним правилом, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у встановлені, розділом V Кодексу, строки.

При від’ємному значенні суми ПДВ, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума ПДВ, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При вивченні другого питання необхідно звернутись до ст. 200 вищезгаданого Кодексу та усвідомити порядок організації перевірки щодо своєчасності та повноти розрахунків з бюджетом та правомірності права платника на відшкодування ПДВ. При цьому слід запам’ятати те, що певні особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування. До переліку таких осіб відносяться особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за
12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні
12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Крім того, платник ПДВ може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 статті 200 Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Важливим також є й те, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 статті 200 Кодексу у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Окрім того, слід пам’ятати й про те, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов’язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Кодексу, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом
20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 Кодексу.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Орган Державного казначейства України надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Посадові особи органів державної податкової служби та органів Державного казначейства України в разі порушення визначених у пункті 200.18 статті 200 Кодексу термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону.

Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно певним критеріям, які визначені у пункті 200.19 статті 200 Кодексу:

У третьому питанні потрібно розглянути процедуру проведення органами державної податкової служби правильності заповнення та подання податкових декларацій платниками з податку на додану вартість. При цьому слід запам’ятати строки його сплати до бюджету та строки подання декларацій, які визначаються у відповідності до положень Податкового кодексу України та в залежності від встановленого для платника податкового періоду.

Крім того, при вивченні третього питання, слід звернути увагу й на те, що податкові декларації приймаються без попередньої перевірки вказаних в них показників. Після реєстрації в підрозділі державної податкової інспекції, яким здійснюється прийом звітності, в день реєстрації податкові декларації передаються у відділ обліку, де дані по нарахуванню або поверненню ПДВ, що визначені платником, заносяться в особистий рахунок платника.

Дані про проведення даних по нарахуванню або поверненню податку в особистому рахунку платника відображаються в IV розділі декларації, після чого декларація передасться у відповідний відділ для проведення перевірки відносно відповідності розміру податку, що вказаний в декларації, розміру податку, який витікає із представлених розрахунків.

При перевірці декларації, проводиться її арифметична і методична перевірка, наявність і правильність всіх додатків, які необхідно було представити платнику разом з цією декларацією, а також перевіряється відповідність суми податкового зобов'язання, заявленого платником в декларації до сплати в бюджет або до повернення із бюджету, представленим розрахункам.

Після вивчення запропонованого матеріалу спробуйте відповісти на питання для самоконтролю знань, виконати ситуаційні завдання індивідуальну роботу, які наведено нижче.

Дата добавления: 2015-05-23