Методичні рекомендації. Тема 9. Контроль за сплатою та нарахуванням податку на доходи фізичних осіб

План заняття

Тема 9. Контроль за сплатою та нарахуванням податку на доходи фізичних осіб

Практичне заняття № 6 - 7

Бібліографічний список до практичного заняття

Ключові терміни та поняття

Прибуток; звичайна ціна; податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток – податок на прибуток підприємств; платник податку на прибуток підприємств; оподатковування податком на прибуток підприємств; доходи; витрати; резиденти; нерезиденти; неприбуткові підприємства, установи та організації; прибуток, який підлягає оподаткуванню; собівартість; амортизація; податкова база податку на прибуток.

1 – 8, 22, 24, 26, 27, 29, 39, 49, 51, 52, 57, 62, 68, 72, 74 – 81, 89, 105

Мета заняття:

закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички щодо: · перевірки правильності нарахування суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет; · перевірки своєчасності та повноти розрахунків з бюджетом платника податку на доходи фізичних осіб; · надання платнику податкової соціальної пільги; · застосування ставок податку на доходи фізичних осіб.

1. Перевірка правильності нарахування суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в бюджет.

2. Перевірка своєчасності та повноти розрахунків з бюджетом платника податку на доходи фізичних осіб.

3. Надання платнику податкової соціальної пільги; застосування ставок податку на доходи фізичних осіб.

Обладнання:

1. Законодавчий та інструктивний матеріал. 2. Бланковий матеріал. 3. Електронно-обчислювальні машини.

При виконанні ситуаційних та тестовихзавдань практичного заняття треба керуватись розділами ІV, ст. 162 – 179; ХХ, підрозділом 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та ст. 65 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02 грудня 2010 року №2756-VI.

При здійсненні розрахунків визначення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету необхідно керуватися вище вказаним Кодексом у такому порядку:

1. Згідно зі ст. 163 визначити об’єкт оподаткування резидента (нерезидента).

2. Згідно зі ст. 164 визначити базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб з урахуванням положень ст. 165. Ці статті містять перелік доходів, які включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, що є базою оподаткування податку, та ті доходи, які не включаються до її складу.

Отже, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100 - Сп), (3.1.)

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об’єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

3. Згідно зі ст. 169 визначити право платника податку на податкову соціальну пільгу та її розмір. Ця стаття свідчить про те, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100, 150, 200 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

4. Згідно зі ст. 167 визначити ставку податку, яка становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім певних випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених вище, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Ставка податку може становити інший розмір (5, 10, 30 відсотків бази оподаткування щодо певного переліку доходу), визначений відповідними нормами цього Кодексу.

5. Згідно зі ст. 168 здійснити нарахування та утримання податку, а також визначити остаточну його суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. Ця сума визначається та сплачується (перераховується) податковим агентом (у тому числі роботодавцем) на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням платника податку.

Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Органи Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

6. Згідно зі ст. 166 визначити право платника податку на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, підстави та обмеження для її нарахування, а також перелік витрат, дозволених до її включення.

7. Згідно зі ст. 57 визначити строки сплати податку та подання податкової звітності, тобто річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) платниками податку на доходи фізичних осіб.

Дата добавления: 2015-05-23