Модуль 1

Під архітектурним моніторингом слід розуміти систему спостережень, оцінки і прогнозу будь-яких змін в архітектурі в цілому і в її окремих проявах (стилістичних, функціональних, типологічних, конструктивних, пластичних, композиційних, образних, регіональних і т.д.). При цьому важливо враховувати середовищний характер самого принципу моніторингу.

Окремим випадком архітектурного моніторингу є архітектурний моніторинг міського середовища (таблиця 3).

Терміном «навколишнє середовище» прийнято називати «середовище проживання і виробничої діяльності людства» (ВРЕ, 3-є вид.). В більш широкому значенні під навколишнім середовищем розуміють «сукупність фізичних, біологічних об’єктів і соціальних чинників, здатних виявляти негайну або таку, що виявляється згодом, пряму або опосередковану дію на живі істоти і на різні види людської діяльності».

Під навколишнім природним середовищем розуміються природні об’єкти, здатні до самопідтримки і такі, що мають велике значення для рівня життя людей і економічного потенціалу суспільства. Штучне навколишнє середовище, або техносфера, включає об’єкти, створені людиною в процесі трудової діяльності. Антропосферу складає саме населення. Зміни природного середовища в процесі діяльності населення називаються антропогенними змінами. Вони формують антропогенне середовище, дієвою частиною якого є архітектура.

Моніторинг антропогенних змін лежить в основі спостережень, оцінки і прогнозу стану природного і штучного навколишнього середовища.

До моніторингу архітектури міського середовища відноситься система спостережень, оцінки і прогнозу архітектурно-просторового розвитку (змін) середовища населеного місця (регіону, міста, селища тощо і їх локальних фрагментів), викликаного чинниками антропогенного походження. До таких змін можна віднести, наприклад, процеси реконструкції, регенерації і містобудівного розвитку структури міст, що історично склалася, процеси реставрації і будівництва архітектурних об’єктів, процеси перетворення системи вулиць і системи озеленення населених пунктів і т.п. В рамках інформаційної структури архітектурного моніторингу спостереження і контроль повинні проводиться на основі єдиних композиційних законів, містобудівних методів, будівельних норм і правил.

Таблиця 3.

Моніторинг	Архітектурний моніторинг	Архітектурний моніторинг міського середовища
Вивчає процеси перетворення середовища для життєдіяльності людини і суспільства   Система безперервного спостереження, вимірювання і оцінки стану навколишнього середовища.	Система спостережень, оцінки і прогнозу стану архітектури і містобудування в цілому і в її окремих проявах (стилістичних, функціональних, типологічних, конструктивних, пластичних, композиційних, образних, регіональних і т.д.).	Вивчає архітектурні процеси перетворення антропогенного середовища для життєдіяльності людини і суспільства.   Система спостережень, оцінки і прогнозу архітектурно-просторового стану і розвитку (зміни) середовища населеного місця (регіону, міста, селища і т.д. і їх локальних фрагментів), викликаного чинниками антропогенного походження.

Першим ступенем архітектурного моніторингу є соціальне замовлення, або суспільний соціально-політичний моніторинг, основною задачею якого є спостереження за станом штучно створеного середовища з метою його подальшого розвитку і економічного процвітання. Цей показник відображає якість навколишнього середовища і є встановленим в основу архітектури як головний містоформуючий чинник.

Основною метою архітектурного моніторингу міського середовища є перетворення просторів, що історично склалися, для нових видів діяльності, що виникають в процесі розвитку суспільства.

При цьому слід враховувати, що саме поняття «діяльність» постійно ускладнюється включенням все нових компонентів. До традиційних для архітектури початку ХХ ст. понять «праця, побут, відпочинок» додаються поняття інформаційного і екокультурного видів діяльності людини.

З другої половини ХХ ст. архітектура прагне освоїти навколишнє середовище не тільки як засіб зв’язку з природною гармонією, але і як засіб виживання урбанізованих міст. Архітектурне середовище стало розглядатися як дуже складна система взаємодії природи, соціуму, психофізіологічних особливостей людини і закладеної в ній знакової інформації. Питання впливу на формоутворення в архітектурі зовнішніх і внутрішніх чинників, суб’єктивного і об’єктивного бачення, облік соціальних, функціональних і художніх сторін архітектури і інші стали розглядатися комплексно. Аналіз, узгодження і рішення даних питань в комплексі дозволяє прогнозувати розвиток архітектури і містобудування, а також більш раціонально і економно підходити до використовування природних ресурсів і найважливішого надбання - людської культури.

Архітектурний моніторинг урбанізованого середовища об’єднує тільки деякі області життєвого середовища людини і суспільства, які включають три основні компоненти досліджень: природне середовище, соціальне середовище і штучно створене (антропогенне) середовище проживання людини і суспільства. Архітектурний моніторинг включає, таким чином, функціональне і інформаційне наповнення простору, види діяльності в досліджуваному середовищі і його сприйняття людиною і прогнозує поведінку людини в даному середовищі.

Література

Герасимов И.П. Научные основы современного мониторинга окружающей среды. – М.: Изд. АН СССР, Геогр., 1975, №3.

Израэль Ю.А. Глобальная система наблюдений. Прогноз и оценка изменений со стояния окружающей природной среды. Основы мониторинга. – Метеорол. и гидрол., 1974, №7.

Израэль Ю.А. Комплексный анализ окружающей среды. Подходы к определению допустимых нагрузок на окружающую природную среду и обоснование мониторинга. //Всесторонний анализ окружающей природной среды. Труды советско-американского симпозиума. – Л.: 1975.

Израэль Ю.А. Концепция мониторинга состояния биосферы. //Мониторинг состояния окружающей природной среды. Труды I советско-английского симпозиума. – Л.: 1977.

Губіна М.В. Семенов В.Т. Основи містобудівного моніторингу і менеджменту. Конспект лекцій для студентів спец. МБГ. – Харків: ХДАМГ, 2001. – 80 с.

Глазычев В.Л. Окружающая среда. М.: МН, Прогресс, 1995.

Бранч М. Проектирование городской среды. - М.: СИ, 1979.

Контрольні запитання за темою:

1. Що таке моніторинг? Що входить до складу моніторингу?

2. Що таке архітектурний моніторинг?

3. Дайте визначення архітектурного моніторингу міського середовища.

4. Поясніть поняття «навколишнє середовище»

5. Яку роль грає архітектура в навколишньому середовищі?

6. Яка мета архітектурного моніторингу міського середовища?

7. Визначте роль архітектурного проектування в системі архітектурного моніторингу.

[1] Викладено за літ.: Архітектура. Короткий словник-довідник. За заг. ред. А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

[2] Посацький Б.С.. Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – С.85.

[3] Посацький Б.С.. Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – С.89.

[4] розділ 2 викладено за літ.: Бархин М.Б. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

[5] Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – С.165.

[6] «З того самого моменту, коли задум починає втілюватись у проекті, необхідно знати..., в основному обриси конструкцій, які мо­жуть бути використані, оскільки від цього залежать еконо­мічність, художні якості архітектурної фор­ми і можливість її здійснення» [Серж Кетов, 173, стор. 46].

[7] Виразним в теорії інформації прийнято вважати те повідомлення, яке сприймається доста­тньо швидко і в той же час дає значну кількість інформації.

[8] За Д. Біркхофом, мірою естетичного є співвідношення ступеня підпорядкованості і складності об’єкту.

[9]Система гармонічних пропорцій сприяє переданню зорової інформації ритмічно і з опти­мальною швидкістю.

[10] Текст викладено за літ.: Ю.В.Чепелюк. Архитектурная композиция как выражение «целого»-«единого». -К.: НИИТИАГ, 2000. – 30 с.

[11] Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. - М.: Мысль, 1978. - С. 53.

[12] Гаряев Р. К вопросу об измерении красоты в архитектуре // Архитек­тура СССР 1979, №8. - с.25-27.

[13] Антонов В.Л. Городские пути движения как категории градострои­тельной композиции // Строительная архитектура, 1976, №8, с.33-34. Бархин Б.Г. Город. Структура и композиция. - М.: Наука, 1986. - 264 с.

[14] Гаряев Р. К вопросу об измерении красоты в архитектуре // Архитек­тура СССР 1979, №8. - С.27.

[15] Мастера архитектуры об архитектуре. - М.: Искусство, 1972. - С. 210.

[16] Жолтовский И.В. Принцип зодчества // Архитектура СССР, 1933, №5. - С. 29.

[17] Некрасов А.И. Данное и мыслимое в пространственных искусствах с точки зрения восприятия пространства // Труды секции искусствознания ин­ститута археологии и искусствознания РАНИОН. - М.: РАНОН, 1928. - Вып. III.-С. 3-17.

[18] Коптєва Г.Л. Методичні вказівки до курсу „Основи містобудування”. ХНАМГ, 2004 р.

[19] Наличие в проблемной ситуации противоречивых данных порождает процесс мышления, направленный на их «снятие» [135, стр. 15].

[20]Викладено за літ.: Антонов В.Л., Шубович С.А.. Архитектурная композиция как система “среда-человек”. - К.: НИИТИАГ, 1999. - 72 с.

[21] Перцепція (від лат. – уявлення, сприйняття). У Г.Лейбниця – невиразне і безсвідоме сприйняття у протилежність ясному усвідомленню – апперцепції. Перцептивне сприйняття ґрунтується лише на даних, безпосередньо одержаних через фізичні органи чуття.

Дата добавления: 2015-05-23