Образотворче мистецтво. Розвивалося монументальне малярство – фрески

Розвивалося монументальне малярство – фрески. Збереглися фрески в каплиці святої Трійці у Люблені (1418 р.) та каплиці святого Хреста Вавельського замку у Кракові (Польща).

Активно розвивався іконопис. Ікона Богородиці з с. Красів, ікона Юрія Змієборця (14 ст.) із Станилі поблизу Дрогобича.

Українська графіка існувала в вигляді книжкової мініатюри. Вершина її Київський псалтир (1397) має майже 300 мініатюр.

Люблінська унія та її вплив на українські землі.

Вона прийнята на Люблінському сеймі в 1569 р. і передбачала об’єднання ВКЛ та Польщі та утворення нової держави – Річ Посполита. Річ Посполиту мав очолювати виборний король та спільний сейм і сенат. Литовська і польська шляхта отримували право на володіння землею на всій території Речі Посполитої. Ліквідовувались митні кордони, вводилась єдини грошова одиниця.

Українські землі поділялися на 6 воєводств, кожне очолював воєвода. Воєводства ділилися на повіти або землі, які очолювали старости або каштеляни (коменданти фортець).

За третім Литовським Статутом (1588 р.) селяни, які прожили на землі феодала понад 10 років ставали кріпаками. Феодали одержали право 20 річного пошуку біглих селян. Статут запровадив кріпацтво.

5.ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА.

5. 1. Феномен козацтва: генезис, характерні

риси та особливості.

Перші згадки про козацтво датовані XIII ст., Фактично до кінця ХУІ століття термін „козацтво" фіксував не соціальний статус а спосіб життя, рід занять. Перша письмова згадка про козацтво є у «польській хрониці» (1489 Р.). У 1572 році король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків було прийнято на державну службу, записано в реєстр і отримало правовий статус регулярного війська. І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його в інтересах польської держави. все ж вона поклала початок двом важливим суспільним процесам:

а)утворенню реєстрових збройних формувань;

б) юридичному визнанню прав, привілеїв та обов”язків козацтва, як соціальної верстви.

Утворений Сигізмундом П Августом загін незабаром був розформований. Лише 1578 р. уряд Речі Посполитої у зв’язку з поразкою в Лівонській війні та активізацією низового козацтва був змушений повернутися до ідеї відновлення реєстрових формувань. Король Стефан Баторій вписав до реєстру 500 козаків, які за свою службу звільнялися від податків, одержували землю, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет. Основними завданнями реєстровців були охорона кордонів та контроль за нереєстровими козаками, з часом кількість реєстрових козаків зростала: у 1631р. їх було вже 8 тис.Але прийняття ”Ординації війська Запорозького реєстрового” (1638), зменшило кількість реєстрового війська і обмежила привілеї та права козацтва.

На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства не було однорідним:

реєстрове козацтво—заможні, привілейовані козаки, які перебували на державній службі в Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво — козаки, які проживали в запорозькій Січі;

-не реєстрове козацтво, яке виникло внаслідок самовільного «покозачення»

Отже, протягом XV—XVI ст. в суспільстві формується нова соціальна верства— козацтво, яка виникла як опозиція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небезпідставно претендувала на роль політичного лідера і владу. Ґрунтом для формування козацтва стали існування великого масиву вільних земель, накопичений у попередній період досвід їхнього освоєння, природне прагнення людей до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Сприяла цьому процесу широкомасштабна колонізація нових земель, що розгорнулася в XVст.; посилення соціально-економічних протиріч та релігійного і національного гніту; зростання зовнішньої загрози з боку турків та татар.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ.

Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з’являється 1551 р. у польського історика Мартина Бєльського. У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами. Заснування першої Запорозької Січі історики, як правило, пов’язують з ім’ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького.

(Вишневецький Дмитро (Байда, 1516—1563) — один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок великого князя литовського Ольгерда. У1551 р. — черкаський і канівський староста, організатор відсічі татарським нападам. У 1560р. — на службі в московського царя Івана Грозного, у 1561 р. повертається в Україну. У1563 р. здійснив військовий похід до Молдавії. Через зраду одного з молдавських претендентів на владу козацьке військо зазнало поразки, а сам гетьман потрапив у полон, був відправлений до Стамбула і там страчений.)

Під його керівництвом протягом 1552—1556 рр. на о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва.

З часом на Запорожжі сформувалася нова українська (козацька) державність. Вищим законодавчим, адміністративним судовим органом Січі була Січова рада, її рішення були обов’язковими до виконання. Важливою функцією ради було обрання уряду Січі:
- військової старшини, в також органів місцевої влади — паланкової або полкової старшини. До цієї групи козацтва входили: військова старшина—кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар, курінні отамани та інші. Старшина зосереджувала у своїх руках адміністративну владу та судочинство, керувала військом, розпоряджалася фінансами, представляла Січ на міжнародній арені.

Крім власних органів державного управління, в Січі функціонувало також власне козацьке право, яке було не писаним законом, а стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом.Козацьке право фіксувало ті відносини, що уклались у Січі: утверджувало військово-адміністративну організацію (38 військових куренів і 5-8 територіальних паланок), зумовлювало правила військових дій, діяльність адміністративних та судових органів, порядок землекористування, укладання договорів, визначало види злочинів та покарань.

Розташовуючись на території Дніпропетровської, Запорізької, частково Херсонської, Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківської областей, Запорозька Січ у XVIII ст. за розмірами площі наближалася до острівної Англії.

Отже, ми маємо своєрідну оригінальну форму державності, суть якої фахівці вбачають у самоврядній структурі народної самооборони і господарській формі самовиживання за вакууму державної влади та постійної воєнної небезпеки. М. Костомаров назвав Січ «християнською козацькою республікою».У Січі пануючою була виборна система органів управління, контроль за діяльністю яких здійснювала козацька рада.

Глибока релігійність, ревний захист православної віри — характерні ознаки духовного життя Запорожжя. Достатньо сказати, що вступ до запорозького товариства починався з питання: «У Бога віруєш?». Особливо прихильність козаків до православ’я виявилася у боротьбі проти окатоличення та уніатського руху. Між православ’ям і козацтвом існував глибинний зв’язок, козацький устрій мав демократичний характер і тому Запорозьку Січ цілком обгрунтовано можна назвати «християнською козацькою республікою». Яка залишила свій помітний яскравий слід у процесі українського державотворення.

КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ

НАПРИКІНЦІ ХУІ - ПОЧАТКУ ХУІІ ст.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:

перша (1591—1596) була порівняно короткою у часі;

друга (1625—1638) тривалішою.

Головною рушійною силою народних виступів було козацтво. Основними причинами першої хвилі народного гніву було посилення кріпосницького та національного гніту.

Повстання К. Косинського (1591—1593) — перший великий селянсько-козацький виступ. Цей виступ, підтриманий міщанами та селянами, незабаром переріс у масштабний повстанський рух, який протягом 1592—1593 рр. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Успіхи повстанців налякали офіційну владу. Київський воєвода Костянтин Острозький у 1593 р. завдав поразки козацькому війську у вирішальній битві під П’яткою на Житомирщині

Козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка (1594-1596 рр). У 1594р. спалахує антишляхетське повстання на чолі з Сиверином Наливайком. Наприкінці 1595 — на початку 1596 рр. селянсько-козацькі виступи охопили Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля та білоруське Полісся. Польським урядом було прийнято рішення кинути проти селянсько-козацького війська коронне військо С. Жолкевського

Одна з вирішальних битв відбулася в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля в якій жодна з сторін не отримала перемоги. В травні 1596 р. в урочищі Солониця, неподалік від Лубен, козацьке військо потрапило в оточення і зазнало поразки. Полоненого Наливайка та шістьох соратників було відправлено до Варшави, де у в’язниці його протримали більше року і у квітні 1597 р. відрубали голову, а потім четвертували тіло

З 1596 до 1625 р. домінувала поміркована течія, найяскравішими постатями якої були гетьмани Самійло Кішка (1600— І602) та Петро Конашевич-Сагайдачний (1616—1622).

(Конашевич-Сагайдачний (?—1622) — політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва. На гетьманство його обирали декілька разів. Народився у с. Кульчинцях поблизу Самбора в шляхетській родині. Навчався в Острозькій школі, згодом пішов на Запорожжя. Невдовзі висунувся на чільне місце серед козацької старшини. Очолив кілька вдалих походів на Оттоманську Порту і Кримське ханство. З його ім’ям пов’язане взяття Варни(1606) і Кафи (1616). У1618 р. взяв участь у поході військ польського королевича Владислава на Москву. Майже одночасно (1620) послав до царя спеціальне посольство з проханням прийняти українських козаків на російську службу. У гетьманській діяльності керувався тверезим розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромісів.

Він вперше створив дисципліновану козацьку армію, озброєну вогнепальнолю зброєю і артилерією.Запорозька флотилія при ньому сягнула декілька сотень одиниць. Його 20 тисячне військо брало участь у переможному поході поляків на Москву у 1618 р. Підтримував православну церкву, стояв біля витоків Киїської братської школи.

Відомий як меценат і палкий прихильник братського руху. У1621 р. очолив козацьке військо у битві під Хотином. Тоді ж дістав тяжке поранення, яке прискорило його смерть, похований у Братському монастирі в Києві.)

Шляхом вступу всього Війська Запорозького до Київського братства утворився своєрідний союз козацтва, духовенства та міщанства.

Участь українського козацтва в Хотинській війні.

Під Хотинською фортецею (Чернівецька обл.) зустрілося 250 тисячне турецьке та 35-тисячне польське військо. Йому на допомогу прийшло 40- тисячне козацьке військо. Під керівництвом гетьмана Сагайдачного козаки відбили 9 штурмів. П’ятитижневі бої закінчились для турків поразкою.

Відігравши вирішальну роль у Хотинській війні, в якій Польща отримала перемогу, козацтво зазнало поразки. За умовами миру, укладеного 1621 р., йому заборонялося судноплавство по Дніпру та вихід у Чорне море. Крім того, польський уряд не виплатив зароблених козаками грошей та скоротив реєстр. Частина учасників Хотинської війни, яка змушена була повернутися в шляхетські маєтки, відмовилася від виконання феодальних повинностей. Особливого розмаху ці процеси набули на Київщині, де чимало місцевих жителів «покозачилися», тобто самовільно проголосили свою належність до козацького стану.

Козацько - селянські повстання 1620 -1630 рр.

Намагаючись взяти під контроль перебіг подій, польська офіційна влада для придушення козацько-селянського руху направила на Київщину 1625 р. 30-тисячне військо С. Конецпольського. Проти шляхти виступили об’єднані сили місцевих повстанців та запорожців (майже 20 тис. війська) на чолі з гетьманом М. Жмайлом. Найбільша битва між протидіючими сторонами відбулася в урочищі Ведмєжі Лози біля Курукового озера. Зазнавши значних втрат, жодна з них не отримала перемоги. Від керівництва було усунуто М.Жмайла і гетьманську булаву передано М. Дорошенку, а потім укладено компромісну мирну угоду. Згідно з Куруківською угодою всі повстанці були амністовані, козацький реєстр зростав від 3 до 6 тис., а щорічна плата реєстровцям збільшувалася до 60 тис. злотих. Водночас козакам заборонялося втручатися у релігійні справи в українських землях, здійснювати морські походи та мати відносини з іноземними державами.

Після закінчення війни зі Швецією польський уряд 1629 р. значну частину своїх військ розквартирував в Україні, що зумовило новий вибух народного гніву. Основними причинами повстання стали грабунки та розбої польських жовнірів; зростання релігійних утисків; поглиблення протиріч між нереєстровими та реєстровими козаками, які мусили захищати інтереси гнобителів. Почат­ком повстання стала відмова запорожців коритися гетьману реєстровців Григорію Чорному. У березні 1630 р. козаки, обравши ватажком Тараса Федоровича (Трясила), вирушили з Січі. Повстання швидко охопило Полтавщину та значну частину Лівобережжя. Оволодівши Каневом та іншими населеними пунктами, козаки підійшли до Переяслава. Проти повстанців знову було кинуто війська коронного гетьмана Конецпольського. Майже три тижні тривали кровопролитні бої між ворогуючими сторонами. Зазнавши значних втрат, коронний гетьман змушений був піти на переговори. Як і під час попереднього повстання, козацько-старшинська верхівка усунула ватажка від керівництва й уклала компромісну угоду, суть якої полягала в збереженні основних вимог Куруківської угоди та в збільшенні реєстру до 8 тис. осіб.

У1635 р. поляки завершили будівництво Кодацької фортеці на Дніпрі, яка блокувала рух втікачів на Запорожжя та рейди запорожців у верхів’я Дніпра. Того ж року гетьман Іван Сулима на чолі загону січовиків знищив кодацький гарнізон та зруйнував фортечні мури, але ця подія не переросла в нове повстання, оскільки козацького ватажка було підступно схоплено реєстровцями і видано польським властям.

Новим масштабним виступом народних мас стало селянсько-козацьке повстання 1637—1638 рр., яке очолили П. Бут (Павлюк), Д. Гуня, Я. Остряниця. На початковому його етапі лідером став гетьман нереєстрового козацтва П. Бут. Під Кумейками поблизу Черкас відбулася вирішальна битва. Козацьке військо, втративши більше п’ятої частини свого складу, зазнало поразки, а невдовзі біля Боровиці, після невдалого бою Потоцькому було видано Павлюка та інших ватажків. Проте навіть такий розвиток подій не зупинив повстанців — вже навесні 1638 р. козаки знову активізують свою боротьбу. Спочатку повстання очолює Я. Остряниця, потім — Д. Гуня. Та сили були нерівними, особливо коли на допомогу коронному війську прийшли жовніри Я. Вишневенького. Після поразки реєстровці під тиском польського уряду визнали ухвалену сеймом «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», за якою скасовувалося козацьке самоврядування, число реєстрових козаків обмежувалося до 6 тис. Нереєстрові козаки переходили до стану посполитих.

Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що прокотилися українськими землями наприкінці XVI — на початку XVII ст. закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стихійність; неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацькою старшиною та рядовим козацтвом.

Культура в другій половині 16 – першій половині 17 ст.

Становище православної церкви.

З захопленням турками Константинополя він утратив свій вплив на православну церкву. В той же час посилився вплив Московського патріархату в тому числі і на Україну.

Головіною причиною занепаду православної церкви була втрата власної держави

Католицька церква писилювала свій вплив на українців. Було створено езуїтські школи й колегіуми, а платою за освіту ставало зречення батьківської мови та віри.

Брестська (Берестейська) церковна унія.

Після укладення Люблінської унії популярність ідей уніатства в Речі Посполитій посилилася.

Юридичне оформлення унії мало відбутися 1596 р. у м. Бересті. Однак собор розколовся на дві частини—уніатську та православну. Уніатська частина затвердила акт об’єднання церков та утворення греко-католицької церкви, яка:

- підпорядковувалася Папі Римському;-

- визнано основні догмати католицької церкви;

- церковні обряди залишилися православними;

- церковно - слов’янська мова—мовою богослужіння;

- уніатське духовенство звільнялося від сплати податків;

- уніатська шляхта могла претендувати на державні посади;

- уніатським єпископам було обіцяно місце в сенаті.

Православний собор (1596 р.) не визнав правомірність рішення уніатів.

Православні братства.

Вони виникають в середині 16 ст., як національно – релігійні організації зі своїми статутами. З їхньої ініціативи створювались бібліотеки, відкривалися друкарні і школи. В Україні діяло близько 30 братських шкіл, які давали середню освіту. Братчики прагнули поліпшення становища православної церкви. Вони виступали проти матеріального збагачення церкви, шукали шляхи впливу на священників, які нехтували своїми обов’язками, хотіли бачити церкву «дешевою» і загальнодоступною.Найавторитетнішим було Львівське Успенське братство (1586 р.)

Міщанство стало основою братств. Братства фактично перетворилися на ідейні центри захисту мови, культури, духовних цінностей українського народу, на зародкові елементи громадянського суспільства.

На початку 17 ст. братства впливові організації. Їх діяльностю опікувались запорожці. За підпримкою козацтва в Києві в 1615 р. створено Богоявленське братство в яке в повному складі вступило військо Запорозьке на чолі з П.Сагайдачним. саме за його сприяння в 1620 р. поновлено вищу православну церковну ієрархію. Єрусалимський патріарх Феофан, запрошений козаками, висвятив нового київського митрополита Йова Борецького та кількох епіскопів.

Греко – католицька церква.

З однрого боку уніатські священики не отримали обіцяних католками привілей, а з іншого православні вважали їх зрадниками. Уніати і православні вважали монастирі і церкви своїми. Уніатський митрополит Іпатій Потій в боротьбі за унію діяв в основному силою. Його наступник митрополит Рутський дбав про підвищення освіти духівництва, шукав способів порозумітися з православними.

Заклав нові монастирі, дбав про дисципліну серед ченців, хотів створити уніатську семінарію. Забракло коштів.

Дата добавления: 2015-05-23