Карти як результат і засіб візуалізації

Картографія як сфера точних наук віддавна використовує математичні методи і тому раніше за інші науки про Землю, почала використовувати можливості ЕОМ для побудови картогра­фічного зображення. Удосконалення методів картографо-математичного моделювання обумовило застосування ЕОМ і для фор­мування тематичного змісту карт.

Цифрове картографування, цифрова картографія - порівняно новий науковий теоретичний і прикладний розділ, що перебуває на стику взаємодії географії, картографії, математичних методів обробки даних і інформати­ки, котрий займається створенням і вивченням цифрових аналогів традиційних картографічних зображень.

У зв'язку з різними підходами до тлумачення суті „цифрової картографії” на сьогодення існують різні погляди на місце і роль цього напрямку в сфері наук про Землю - від повного заперечення традиційних методів („тепер усе можна автоматизувати і взагалі не думати, як це робиться”), до заперечення можливості застосування методів автоматизації складання карт („тільки паперові карти мо­жна називати „картами”, свої твори програмісти нехай назива­ють якось інакше”). Істина зазвичай знаходиться між двома крайніми точками зору - карти, побудовані за допомогою різних програмних і технічних засобів, давно перевершили за точністю і дизайном традиційні технології, але при їхньому створенні повинні використовуватися основні методи, розроблені картографіч­ною і суміжними науками для виявлення й подання просторо­вих об'єктів та їхніх взаємозв'язків.

Розвиток картографії - безупинний процес, що включає тео­рію і технологію створення карт. Теоретична картографія вивчає основні положення про форму і методи зв'язку між реально існуючими об'єктами й процесами та їх відображенням на картах. Центральним об'єктом картографії є власне карта - образно-знакова модель, математично визначене, зменшене, генералізоване зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла чи космічного простору, що показує розміщені чи проектовані на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків (Баранов та ін., 1997).

Значна частина інформації про навколишнє середовище сприй­мається людиною візуально, через зір. Саме на зорове сприйнят­тя і розраховані різні картографічні зображення. Карта, паперова або цифрова, повинна мати ряд властивостей (Берлянт, 1996):

w просторово-часову подібність відображуваних об'єктів і явищ;

w змістовну відповідність властивостей і характеристик явищ їх ти­пових особливостей, генезису, ієрархії і внутрішньої структури;

w метричність, яка передбачає можливість вимірювання координат, довжин і об’ємів (геометрична метричність), а також вимірювання змісто­вних характеристик карти (атрибутивна метричність);

w однозначність - передбачає, що кожен знак на карті має лише один зафіксований у легенді зміст, будь-яка точка на поверхні з координатами Х,Y має тільки одне значення Z;

w наочність й оглядовість, які забезпечують різні картографічні мас­штаби і відповідні цим масштабам набори відображуваних об'єк­тів. Об'єкти відображаються за допомогою картографічних симво­лів, логічна структура й описи яких подані в легендах.

Термін „цифрова карта ”протягом більш ніж тридцятилітньої історії змінювався і розвивався разом із розвитком технологій ци­фрового картографування і зміною відомчої належності організацій. Протягом тривалого періоду цифрові карти створювалися в Державному управлінні геодезії і картографії колишнього СРСР, де було дано наступне визначення.

„ Цифрова карта -цифрова модель зем­ної поверхні, сформована з урахуванням законів картографічної генералізації в прийнятих для карт проекціях, розграфці, системі координат і висот ” („Картография цифровая”. ГОСТ 28441-90, с. 1).

Більшість визначень цього періоду виходили з положення, що цифрова карта повинна бути копією її паперового аналога.

На сьогодення, з'явилася велика кількість доступного програмно­го забезпечення і вихідних даних, котрі дозволяють створювати найрізноманітніші зображення, що мають з картами тільки спільну координатну основу. Саме тому, на позначення таких зображень A.M. Берлянтом (1996 р.) був уведений у науковий обіг термін „геозображення”.

Дата добавления: 2015-05-23