Соціальна мобільність її основні принципи та канали

Соціальна стратифікація якісно й кількісно різниться в усіх су- спільствах і за всіх часів.

Некваліфіковані робітники.

Розподіл населення за такими рівнями враховує, в основному, всі критерії нерівності. При цьому соціальна значущість кожного з рівнів визначатиметься поширеними в суспільстві цінностями, нормами, установками, тобто регулятивною ціннісно-нормативною системою. У сучасному західному суспільстві пріоритетнішими є економічні критерії, в колишньому радянському суспільстві переважали критерії політичні.

До заможних прошарків, що з них складається середній клас, можна віднести лікарів, викладачів, кваліфікованих робітників, службовців. До найнижчого прошарку належать некваліфіковані робітники, безробітні, деякі категорії пенсіонерів тощо.

Багаті, як правило, займають найпрестижніші посади, мають високий рівень освіти і великий обсяг владних повноважень, високі доходи. Їх називають «елітою суспільства». Це керівники держави, політичні діячі, бізнесмени, відомі діячі мистецтв.

На Заході найчастіше користуються семирівневою вертикальною стратифікацією:

1) вищий клас професіоналів, адміністраторів;

2) технічні спеціалісти середнього рівня;

3) комерсанти;

4) дрібна буржуазія;

5) техніки і робітники, що виконують управлінські функції;

6) кваліфіковані робітники;

Мобільність - процес руху індивідів між ієрархічно чи іншим чином організованими елементами соціальної структури: класами, прошарками, групами, статусами, позиціями.

За характером мобільність може бути вимушена, оскільки зумовлена розвитком технологій, урізноманітненням форм власності, зрушенням у структурі професій та спеціальностей, структурах зайнятості та робочих місць.

Вона є вимушеною, бо нав'язується індивідам, оскільки нове покоління вступає в життя за умов, створених попередніми поколіннями переважно для себе, і воно має пристосуватись до них, отже, здійснити мобільність.

Циркулююча мобільність обумовлена переважно соціальними чинниками, куди відносяться: розширення доступу до загальної та спеціальної освіти, підвищення якості знань; міра доступу до професій, що користуються найбільшою повагою в суспільстві; динаміка структури цінностей, мотивів трудової поведінки; міра закріплення груп та прошарків за соціально та економічно нерівноцінними видами діяльності та функціями.

Розрізняють індивідуальну та групову мобільність. Індивідуальна пов'язана з переходами індивідів із однієї спільноти в іншу. Групова здійснюється тоді, коли в суспільстві змінюються самі критерії стратифікації (н-д, під час революцій).

П.Сорокін розрізняє мобільність горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна мобільність - це перехід індивіда із однієї соціальної групи в іншу на тому ж рівні (зміна громадянства, роботи, перехід із однієї сім'ї в іншу). Вертикальна - переміщення індивіда або групи з одного соціального прошарку в інший. Вона є висхідною і низхідною.

Загальні принципи вертикальної мобільності:

1 - не існує суспільства, в якому б не існувало мобільності у трьох
її основних видах: економічна, політична, професійна;

2 - ніколи не існувало суспільства, в якому б соціальна мобільність
була абсолютно вільною і безперешкодною;

3 - інтенсивність мобільності змінюється від суспільства до
суспільства і змінюється в самому суспільстві;

4-у вертикальній мобільності немає постійного напрямку ні в сторону посилення, ні в сторону послаблення інтенсивності.

Дата добавления: 2015-05-23