Інтегральна соціологія П.Сорокіна

Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження.

Цей метод систематизований і докладно описаний Р. Мертоном. У парадигмі (системі форм) структурно-функціонального аналізу сформульовані такі основні поняття:

-- «функції» -- наслідки діяльності, що сприяють адаптації системи;-- «дисфункції» -- несприятливі наслідки;-- «явні функції» -- усвідомлені наслідки;-- «латентні функції» -- неусвідомлені наслідки;-- «функціональні вимоги» -- вимоги, виконання яких необхідне для нормальної життєдіяльності системи;-- «функціональні альтернативи» -- еквівалентні структури, здатні виконувати однакові функції. У структурно-функціональному аналізі розрізняють два основних підходи: -- структурний, що здійснюється від аналізу різних структур до виявлення виконуваних ним функцій;-- функціональний, який застосовується за умов формування певної сукупності функціональних вимог і наявності структур, що здійснюють ці функції. У західній соціології структурно-функціональний аналіз набув найбільшого поширення в соціології політики, соціології злочинності, соціології сім'ї, вивченні соціальної стратифікації. Наприкінці 50 -- 60-х років функціональний підхід зазнав критики за застосування біологічних понять до соціальних систем, де вони втрачають однозначність; за позаісторичний (статичний) розгляд суспільства; за надто абстрактний категоріальний апарат. Опоненти також відзначали нездатність функціонального аналізу адекватно описати і проаналізувати конфлікти

Петерим Сорокін представник інтегрального напрямку сучасної соціології, автор теорії соціальної стратифікації і мобільності.

Значний внесок зробив у розробку проблем предмету і структури соціології, механізму і шляхів соціокультурної динаміки, конвергенції соціальних систем і т.д. Об’єднав в єдине ціле всі аспекти соціального вивчення суспільного життя, створив ту інтегральну соціологію, яка синтезувала все найкраще, що було досліджене до того часу в соціології.

3. Основні праці Сорокіна: „Соціальна мобільність” (1927 р.), „Система соціології” (1920 р.)., „Соціологія і культурна динаміка” (1937-1941 рр.), „Соціотеорії” (1928 р.), „Соціологічні теорії сьогодні” (1956 р.), „Основні тенденції нашого часу” (1964 р.).

4. В праці „Система соціології” Сорокін проголосив такі основні принципи соціології:

- соціологія, як наука, повинна будуватися за типом природних наук. Про жодне протиставлення „наук про природу”, „наук про культуру” не може й бути мови;

- соціологія повинна вивчати світ таким, яким він є. Будь-який нормативізм тобто суб’єктивне втручання в науку з позицій моральних та інших наук є недопустимим;

- соціологія повинна бути об’єктивною дисципліною, тобто вивчати реальні взаємодії людей які є достойні об’єктивного виміру і вивчення;

оскільки соціологія хоче бути дослідницькою і точною наукою вона повинна позбутися усякої філософії, умоглядної, недоведеною наукою будови;

- розрив з філософією означає і розрив з ідеєю монізму тобто зведення будь-якого явища до одного якого-небудь начала.

5. Петерим Сорокін ділив соціологію на теоретичну і практичну. Об’єктами вивчення його соціологічних досліджень є перш за все соціальна поведінка і діяльність людей, соціальні групи і структура суспільства в цілому, а також соціальні процеси які в ньому відбуваються. Він розробив теорію цінностей і культурну динаміку.

6. Підводячи підсумок можна говорити, що назва науки „соціологія”, яку так вдало застосував О.Конт пізніше було насичено науковим теоретичним змістом завдяки працям яскравої кагорти мислителів. Саме в результаті їх зусиль соціологія перетворилась в науку, яка має свій предмет, свою теорію і можливості для емпіричних підтверджень різних аспектів цієї теорії.

Дата добавления: 2015-05-23