Політична доктрина Д.Донцова

Незважаючи на те, що Д. Донцов неодноразово міняв свої політичні погляди, він зробив значний внесок у розробку ідей українського націо­налізму, пропагував ідеї незалежності України, яку мають здобути для країни вибрані її представники, еліта, фанатично віддана національній ідеї.

Ідеї про устрій нової України Д. Донцов виклав у працях: «Модерне москвофільство», «Історія розвитку української державної ідеї», «Похід Карла на Україну», «Мазепа і мазепинство», «Українська державна думка і Європа», «Головні підстави української культури», «Націоналізм», «Політика принципіальна і опортуністична», «Де шукати наші історичні традиції», «Від містики до політики», «Клич доби» та ін.

Політико-ідеологічна концепція Д. Донцова включає три ви­хідні елементи світогляду: Росія — найголовніший ворог України; селянство — хребет нації й держави; необхідність сильного відчуття мети й волі. Усі ці елементи знайшли своє послідовне втілення у величезній кількості праць і зокрема, у «Підставах нашої політики» й «Націоналізмі». Ідеалом, державного ладу Д. Донцов вважав «селянську дрібнобуржуазну республіку». Це єдине, що могло вря­тувати Україну від російського комунізму, який «оперує лише з рабами» й прагне «запанувати над масою, що пріч шлункових інтересів і демаго­гічних кличів нічого не розуміє».

Запропонована Д. Донцовим селянська демократія не мала нічого спільного з демократією «пацифізму, егалітаризму, антимілітаризму, охлократії, жолудкового соціалізму і класової боротьби...», як вважали деякі критики вченого, вона була «демократією праці, ієрархії, суспільної солідарності, обов'язку і міцного поступу». Це демократія «самодисцип­ліни», вищих ідей, «продукції», «свободи й самодіяльності». Вона визнає рівність у конкурентній боротьбі за життя, «за ідеал суспільного устрою і селянської демократії вважай Північну Америку».

Системний виклад націоналістичних ідей Д. Донцова міститься в його головній праці «Націоналізм». У цій книзі, зокрема у розділі «Чинний націоналізм», викладено суть і логічні сходинки утвердження «вольового націоналізму» — вимоги впровадження нової національної ідеї (зміцнення волі нації до експансії, жадобу панувань і підкорення всього чужого — як мети, боротьби — як засобу); прагнення боротьби й усвідомлення її неми­нучості; виховання духу романтики, релігійного панування, містичного пориву, ірраціоналізму, яким має бути перейнята національна ідея; форму­вання ідеології непримиренності, фанатизму, брутальності та аморальності, що беруть до уваги лише інтереси спільноти (нації), що дає національній ідеї вибухову силу в історії; утвердження права сильних націй організовувати й вести інші народи для зміїщення й розвитку людської цивілізації; опора на ініціативну меншість, що вживає творче насильство для суспільного поступу. «Боротьба за існування є законом життя. Всесвітньої правди нема, — писав Д. Донцов. — Життя признає її тому, хто викажеться більшою силою, моральною і фізичною. Ту силу можемо ми здобути лиш тоді, коли переймемося новим духом, новою ідеологією. Перед кожною нацією є дилема: або перемогти, або згинути». Погляди і роль Д. Донцова неоднозначні, інколи його ідеї мають антисемітський характер. Тому в кожному випадку треба їх оцінювати критично, конкретно-історично.

Д. Донцов вважав націю, ототожнюючи її з етносом як біологічним утворенням, скріпленим єдністю крові, походженням, генофондом. У цій єдності право національної суспільності вище від права одиниці, особи, які повинні коритися суспільності, бути жертвеними, відмовлятися від свого добробуту в ім'я суспільності.Нація — не однорідна.

Дата добавления: 2015-05-23