Політичні конфлікти: сутність, ознаки та теоретичні джерела сучасних концепцій конфліктів

Політичний конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - зіткнення протилежних поглядів, інтересів, позицій. Політичний конфлікт -протистояння різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх намаганні реалізувати свої інтереси та цілі, пов'язані з владою і впливом на неї. Політичний конфлікт - це різновидність конкурентної боротьби за розподіл ресурсів, цінностей, статусу. Конфлікт - одна із форм взаємовідносин у політичній системі, її стосунків з іншими суб'єктами політики.

Політична наука всебічно підійшла до типології конфліктів. Конфлікти класифікуються:

- за характером протиріч: антагоністичні й неантагоністичні, внутрішні й зовнішні;

- за сферами прояву: економічні, духовні, зовнішньополітичні тощо;

- за часом протікання: затяжні, середньотермінові, швидкоплинні;

- за рівнем відкритості: відкриті й латентні (приховані);

- за масштабами дії: локальні, регіональні, національні, глобальні, планетарні;

- за формами прояву: мирні, немирні, військові, дипломатичні;

- за кількістю учасників: двосторонні й багатосуб'єктні;

- за характером регулювання: системні, позасистемні, інституалізовані та неінституалізовані;

- за наслідками: позитивні й негативні, конструктивні й деструктивні;

- за внутрішнім характером: ендогенні й екзогенні;

- за джерелами: конфлікт цінностей, інтересів, ідентифікації, ідеологій.

Американські політологи К. Болдуінг та А. Рапопорт пропонують цікаву типологію соціально-політичних конфліктів:

- дійсні конфлікти (які реально відбуваються в політичній сфері);

- приховані (латентні) конфлікти (які непомітні);

- фальшиві конфлікти (ті, що не мають об'єктивної основи);

- випадкові (які виникли із перехідних, другорядних обставин);

- заміщальні (які відображають прояв прихованих конфліктів, що не виходять на відкриту політичну арену).

Дослідження політичних конфліктів неминуче призводить до з'ясування їх функцій. Особливістю цих функцій є те, що виявляються вони в наслідках, по завершенні конфлікту.

Отже, серед функцій політичного конфлікту слід виокремити наступні:

політичні;економічні;військові;екологічні;демографічні.

Функції конфлікту можуть бути позитивними і негативними. До позитивних можна віднести:

стимулююча функція. Конфлікт у такому випадку є поштовхом до соціальних змін у суспільстві;

сприяння формуванню соціальної рівноваги. Під час внутрішніх конфліктів суспільство об'єднується заради спільних цілей;

функція розрядки напруженості між конфліктуючими сторонами;

комунікативно-інформаційна і зв'язуюча функції. Під час конфлікту сторони більше пізнають одна одну і навіть можуть зблизитися у вирішенні спільної проблеми;

функція переоцінки та зміни колишніх цінностей і норм суспільства.

До негативних функцій конфлікту можна віднести наступні:

загроза розколу суспільства;несприятливі зміни у владних відносинах;розкол у нестійких групах і міжнародних організаціях;несприятливі демографічні процеси.

Основною метою аналізу та вирішення конфлікту якраз і є бажання зменшити негативний вплив конфліктної ситуації або подолати його наслідки. Тип політичного конфлікту, як правило, зумовлює шлях його розвитку. Оскільки розглядаються внутрішньодержавний та міжнародний політичні конфлікти, то слід виокремити шляхи їх подолання.

Всі політичні конфлікти в суспільстві як на внутрішньодержавному, так і міжнародному рівнях можна поділити на два основних види: горизонтальні і вертикальні.

При цьому суть горизонтальних політичних конфліктів полягає у тому, що боротьба за владу і владні повноваження ведеться в рамках існуючого режиму. Прикладом такої боротьби можуть бути конфліктні відносини між країною та окремими суб'єктами політики (окремою особою чи організацією), урядом і парламентом, різними політичними угрупованнями у правлячій еліті тощо. Цілі і причини виникнення горизонтальних конфліктів полягають в удосконаленні існуючої системи влади, а в результаті їх вирішення може бути змінений лідер країни чи правлячої еліти, можлива зміна політичного курсу тієї чи іншої країни, збільшення або зменшення владних повноважень тих чи інших суб'єктів політики.

У демократичній політичній системі горизонтальні політичні конфлікти інституціоналізовані і певною мірою запрограмовані. Більшість з них має відкритий, публічний характер, наприклад, парламентські дебати, розпуск парламенту та призначення дострокових виборів, вотум недовіри уряду, звернення до конституційного суду.

Дата добавления: 2015-05-23