Центри виробництва та різновиди укр. Кераміки

Європ. Порцеляна: історія створ. центри, жанри.

Порцеляна (фарфор) походить від італ. - морська раковина – вид кераміки, основою якої є біла глина (каолін). Спец. домішками до каоліну є: польовий шпат, кварц, пісок. Ця суміш опалюється при to =1400-15000С. Глазур складається з тих самих компонентів, що й черепок, але має зворотні пропорції. Хар-рною рисою. порцеляни є щільний, спечений черепок, що просвічується в тонкому слої; найбільш тонка П., яка є майже прозорою, є ціннішою. Неглазуровані вироби з порцеляни – бісквіт.

В Зах. Європі в 16-18 ст. виготовлявся м’який фарфор з силікатної маси, яка легко плавилася; ззовні був дуже схожий на справжній фарфор (Севрський фарфор); його різновидом є кістяний фарфор з перепаленою кісткою (Англія 18 ст.). Повноцінний (твердий) фарфор вперше отримав в Німеччині Іоганн Бьотгер в1709 р., в результаті під його керівництвом було засноване виробництво мейсенського фарфору в м. Мейсен. (потім заводи в Відні, Берліні, Копенгагені та ін.) і створені більшість шедеврів посуду та пластики (вази, скульптура в стилі рококо). Знак мейсенської мануфактури – дві перехрещені шпаги клинками доверху.

У Франції в 17-18 ст. мануфактури в Руані, Сен-Клу, Венсені … виготовляли предмети розкоші з м’якого фарфору, покриті легкоплавкою свинцевою глазуррю і яскравим розписом на білих полях кольорових фонів. Твердий фарфор тут почали виготовляти лише в останній третині 18 ст. Особливе місце зайняло виготовлення бісквітної скульптури на Севрській мануфактурі, заснованій в 1745 так звана Королівська мануфактура французької порцеляни. Виготовляли переважно посуд. Головна увага приділялась фону, на якому містилося зображення на медальйоні. Особливо розповсюдженим був синій колір. Медальйон розписували залежно від теми всього сервізу.

Укр. нар. кераміка – вироби з глини ужиткового та декоративного призначення, о становлять цінне надбання мистецької спадщини укр.-го народу. Керамічне мистецтво на території України зародилось ще в епоху неоліту.

Школи укр. нар кераміки:

- Опішнянська (Полтавська обл). З поміж численних полтавських осередків гончарства, таких як Глинські, Зіньків, Миргород, Ромни найвизначнішим осередком була Опішня, де виготовляли різноманітний святковий посуд для напоїв: дзбанки, баклаги, барильця, декоративний посуд скульптурного характеру – баранці, леви, коники, півні…, оздоблені квітковим орнаментом. Виробам опішнянських гончарів властива своєрідна декоративність. Крім гравіювання по вологому черепку наліплювали рельєфні орнаментальні деталі; у плетиво мальованого рослинного орнаменту вводили казкових звірів та птахів. У минулому неполивяний (полива – вид глазурі) посуд розписували рудою, білою та червоною глиною. Мотиви розпису – геометричний орнаментальний у вигляді смуг, хвилястих ліній, рисок, крапок, дужок. Тепер виробляють поливяний посуд, декорований ангобами (ангоб – рід поливи; матове, біле чи кольорове покриття, що склад-ся зі сметано подібної глиняної маси, що наноситься переважно на лицьову поверхню виробу суцільним чи несуцільним шаром для одержання більш гладкої поверхні). Іграшки – коники, вершники, баранці. Відомі творці: Олександр Семоченко, Гаврило та Явдоха Позивайли, Іван Білик, Василь Омельяненко.

- Подільська. Серед подільських гончарів особливої шани заслуговують Андрій Гончар (1828-1923) з с. Бубнівка, який перший запровадив у своєму селі виробництво червоного посуду, мальованого технікою ріжкування; Яків Бацуца з с. Адамівка, який своїм неполиваним посудом кулетоподібних форм, розписаним силуетними фігурками тощо, славився на Всеросійських та міжнародних виставках.

- Косівська (Івано-Франківськ, Косів, Пістин, Кути). Давня кераміка була сивого кольору прикрашена ямками, витісненими нігтем, а також червоний посуд розписаний рудою, іноді білою глиною. Виробляються кахлі, свічники, миски, горщики, прикрашені ярусними композиціями з зубців, квадратів, ромбів, кругів, характерних для гуцульського мистецтва. У композицію вводили зображення тварин. Використовувалася червона, зелена, жовта фарба.

- Київська – виготовляли з білої глини глечики, дзбаники, вази, миски, рилки, барилка, кухлі, покриваючи їх соковитою зеленою пашвою або вимальовуючи по жовтому тлу черенка барвисті рослини і квіти. З 18 ст. у композиціях з’являються людські постаті. Посуд з червоної глини, неполивний зі споду і поливяний всередині, для зберігання напоїв та їжі, прикрашали геометричними орнаментами, вкривався коричневою поливою. Основні види зображень: сонце, молодий місяць, спіраль; іграшки розписували вапном, глазурували прозорою або зеленою поливою.

- Буковинська (Чернівці, Хотин, Клинівці, Коболчин, с. Садгор). Посуд, кахлі, вази, глеки, свічники, характерні для народного мистецтва Сх. Карпат. Посуд з білою поливою з розписом в вигляді квіткових та лінійних композицій синіх та зелених тонів. Він виконується ангобами.

- Закарпатська. На Закарпатті у II пол. 19 ст. поширився підполивяний розпис. Хустські гончарі Андрій Лех і його син Йосип Лех розписували вироби пензликом (характерний квітковий орнамент, нанесений широкими мазками по рожевому черепку глечиків, дзбанків, горщиків В осередках Гуді, Драгові та Мирчі виробляли сірий посуд з лискучими візерунками. Однак у Драгові найбільшою популярністю користувався неполивний посуд, оздоблений білим та коричневим ангобами, геометричним орнаментом (техніка ріжкування)

- Хмельницька.

Дата добавления: 2015-05-23