Політична еліта і лідерство в Україні

У відповідності з різними періодами в історії України визначається і роль еліти на кожному з них. Розглядаючи один з найскладніших етапів в історії українського народу - XIV - середина XVII ст., М.Куксенко дуже високо оцінює роль родової еліти, князів Острозьких, Корецьких, Збаразьких, Вишневецьких, Заславських, Чарторийських та ін, яким «історія відвела роль фундаменту, на якому народ знищеної монголо-татарами Русі поступово ставав українським народом». Безперервність князівської влади забезпечила поступове втілення старої Русі в Україну-Русь. Місце княжих родів у військовій і політичній житті займає козацтво», друга генерація української еліти.

В кінці XVIII ст. після руйнування в 1775г. Запорізької січі, як плата національної еліти, настає один з найтрагічніших моментів для українського народу: відбувається денаціоналізація еліти - втрата національної самосвідомості панівних верств в результаті їхнього масового ополячення і русифікації («нація опиняється без голови» - В. Липинський).

Третя генерація української еліти (народницька) формується в XIX в. в умовах Відродження української національної культури (яка відбувається на тлі революційних процесів у Європі, що одержали назву «весни народів»). Її спроби створити в 1917-1922гг. незалежну українську державу закінчилися крахом УНР, Гетмоната, Директорії очолюваних М.Грушевським, В.Винниченко, П.Скоропадським, С.Петлюрою та ін. Аналізуючи причини поразки національних сил в боротьбі за створення незалежної держави, вчені підкреслюють насамперед слабкість національної еліти, її нездатність розв'язувати складні державні завдання, що в свою чергу пояснюється відсутністю протягом століть національної держави, в умовах якого тільки і може сформуватися сильна національна еліта.

Четверта генерація української еліти відноситься до радянського періоду (1922-1991), який виявився одним з найтрагічніших для української інтелігенції, що становить основну частину будь еліти. Тоталітарний режим не тільки фізично знищив різні національні верстви, але й соціальний грунт для формування національної еліти, роль якої в радянському суспільстві виконувала денаціоналізована номенклатура. Після здобуття Україною незалежності починається сучасний етап в історії української еліти, яка на всьому пострадянському просторі сформувалася на старій номенклатурній базі, але в цілому її вигляд дуже строкатий: в неї входять не тільки представники колишньої партноменклатури, але і господарники, державні чиновники, підприємці, гуманітарна інтелігенція, лідери численних партій та ін.

У процесі формування сучасної еліти можна виділити три складових:

- Представники колишньої радянської номенклатури;

- Учасники опору комуністичному режиму;

- Нові громадські діячі, не пов'язані ні з першими, ні з другими.

В цілому процес формування української політичної еліти ще далеко не завершений і для неї характерні не тільки глибокі ідеологічні розбіжності між різними верствами, але і не менш значущі регіональні відмінності. І це не дивно: тільки зміцнення незалежної держави стане основою і сильною, повноцінної національної еліти, здатної по-сучасному мислити і діяти.

Дата добавления: 2015-05-23