Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства

Питання для самоперевірки

1. Соціальна політика – це…

2. Назвіть важливі проблемами соціальної політики України.

3. Охарактеризуйте сучасне економічне становище України.

4. Перечисліть основні завдання української держави в галузі економіки.

5. Охарактеризуйте економічну політику України.

Тема 7. Політика та етнонаціональні відносини

Мета: охарактеризувати людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи; розкрити етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства.

Зміст самостійної роботи

1. Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства.

2. Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи.

Література

Базова:

1. Ганслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К., 1996

2. Основы политологии (наука о политике): Учеб. для вузов / Под ред. А.Боднара. — К., 2010

3. Политические учения: история и современность. Домарксистская политическая мысль. — М., 1991

4. Потульницький В. Теорія української політології — К., 2000

5. Політологія: Курс лекцій / За ред. І.С.Дзюбко. — К., 2010

6. Політологія: Підручник / За ред. О.І.Семківа. 2-е вид. — Львів, 1994

7. Санистебан Л.С. Основы политической науки. — М., 1992

8. Политология: Курс лекций / Под ред. В.В.Миронова. — М., 2000

9. Демидов В.И., Федосеев А.А. Основы политологии: Учеб. пособие. — М., 1995

10. Короткий політологічний словник. — К., 1991

11. Бебик В.М. Політологія. Теорія. Методологія. Практика. — К., 1997

12. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. — М., 1997

13. Гаджиев К.С. Политическая наука. — М., 1998

14. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенко. — К., 2011

15. Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. — К., 2012

16. Основи політології / За ред. Ф.М.Кирилюка. — К., 2012

17. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. — К., 1997

18. Брегеда А.Ю. Основи політології. — К., 2012

Допоміжна:

19. Дзюбко І.С., Циганков П.А. До питання про предмет політології // Український історичний журнал. — 1991. — № 7

20. История политических и правовых учений: Учеб. пособие / Под ред. В.С.Нерсесянца. — 2-е изд. — М., 1988

21. Каверин С.В. Потребность власти. — М.,1991

22. Луковская И.Д. Политические и правовые учения: Историко-теорети-ческий аспект. — Л., 2000

23. Михальченко М., Цимбалюк П. Політична ситуація в Україні. Перспективи розвитку // Розбудова держави. — 1993. — №1

24. Молчанов М. Ідеологія влади: віхи історії // Політичні читання. — 1992. — Вип. 2. — С.144—160

25. Шевченко В.Ф. Філософія поступу і стратегія України // Віче. — 1993. — №1. — С. 35—45

26. Шинкарук В. Громадське суспільство, держава, ідеологія // Розбудова держави. — 1993. — №5. — С. 51—54

27. http://politics.ellib.org.ua/pages-cat-71.html

28. http://the-law.at.ua/_ld/2/268_MyX.pdf

29. http://books.br.com.ua/themes/272/357

Методичні рекомендації

Сучасний розвиток українського суспільства потребує нових підходів до організації суспільного життя, осмислення нової суті суспільства і національної політики з урахуванням регіонально-територіального виміру.

Головна мета етнонаціональної політики — забезпечення реалізації національних потреб, конфесійних особливостей різних спільнот, не ігноруючи загальнонаціональних стратегічних інтересів держави.

Йдеться про створення необхідних умов та механізмів регенерації національного життя народів, збереження та розвиток національних культур, мов, традицій, про їх духовну співтворчість.

Управління міжетнічними відносинами в політичній сфері — головна ланка в системі етнонаціональної політики. Політичними регуляторами міжетнічних відносин є державний лад, принципи державної діяльності, політична система, система демократії загалом, конституційні та правові норми, політичні відносини.

Ефективна етнонаціональна політика потребує і відповідно інформаційно-аналітичного забезпечення, яке передбачає:

- розробку соціального паспорта регіону;

- вивчення соціальної, професійної, національної структури, демографічної ситуації та динаміки розвитку регіону;

- аналіз структури політичних сил, мети політики й поведінки національних груп, партій та рухів, дії національних еліт і адміністративних апаратів;

- вивчення політичних та економічних установок й поведінки основних груп національної, соціальної, політичної й адміністративної структур регіону;

- вивчення динаміки соціальної й політичної обстановки в регіоні, факторів напруженості та безпеки;

- узгодження конфліктних альтернатив політичного й економічного розвитку регіонів.

Національне відродження передбачає:

- відновлення споконвічне притаманних українству духовно-моральних і культурно-мистецьких цінностей;

- гуманізацію і демократизацію міжетнічних відносин, попередження етнонаціональних конфліктів;

- збереження територіальної цілісності, відмову від територіальних зазіхань, застосування сили в розв´язанні будь-яких спірних питань;

- етнічну, політичну консолідацію кожного етносу на ґрунті спільності культурно-історичного минулого, національних цінностей та інтересів.

При цьому недопустимими є будь-які протиставлення одного етносу іншим, прояви агресивності, національного егоїзму, національної зверхності тощо. Першорядної ваги набуває формування національної (етнічної) свідомості, самобутніх культурних цінностей всіх етносів, національно-патріотичного виховання.

Шлях, який обрала Україна, — це побудова такої держави, яка дотримуватиметься принципу національних інтересів та національних пріоритетів у державному, а не в етнічному аспекті.

Українська держава виходить із того, що в поліетнічному суспільстві соціально-економічні та духовно-політичні перетворення повинні узгоджуватися з політикою у сфері міжнаціональних відносин, засадами якої є:

- конституційне гарантування рівних можливостей для участі громадян в усіх сферах суспільного життя незалежно від їхньої національності;

- визнання національних прав особи невід´ємною частиною прав людини та громадянина, її основних свобод;

- дотримання балансу загальнонаціональних, регіональних та етнічних інтересів;

- забезпечення прав осіб, що належать до національних меншин, сприяння збереженню їхніх культури, мови і традицій;

- відновлення прав депортованих етносів, не допускаючи при цьому нових дискримінаційних утисків за національно-культурними ознаками;

- створення атмосфери взаєморозуміння та терпимості, культурного діалогу між усіма етнічними групами, громадянами незалежно від статі, віри, національного походження, соціального стану та місця проживання;

- розвиток поліетнічного українського суспільства на засадах діалогу, мирного розв´язання конфліктів, відмови від застосування сили, крім адекватних дій при загрозі масового порушення прав людини та окремих етнічних спільнот;

- використання існуючих та сприяння у створенні нових міжнародних механізмів захисту прав та свобод українців у зарубіжних країнах.

Поліетнічний склад населення України спонукає державу до пошуку відповідного механізму її функціонування, який упереджував би протистояння за етнічною, культурною чи мовною ознаками. Загалом ця політика зорієнтована на забезпечення компактності проживання переселених народів з метою створення сприятливих умов для задоволення їхніх етнічних, культурних та духовних потреб. Держава гарантує особам-репатріантам право на збереження та розвиток культурної спадщини, отримання освіти рідною мовою, що повинно сприяти всебічній та рівноправній участі громадян і їх об´єднань у консолідаційних процесах українського суспільства. Передусім це стосується відродження та розвитку кримськотатарської, болгарської, вірменської, грецької, німецької та інших культур.

Діяльність України у формуванні міжнародно-правового механізму співробітництва із зарубіжними українцями передбачає:

- внесення до міжнародно-правових документів положень про всебічну підтримку українців у країнах їхнього розселення;

- сприяння реалізації заходів захисту та підтримки зарубіжних українців через посольства та консульські установи;

- укладання двосторонніх угод, розробка та реалізація двосторонніх програм забезпечення потреб національних меншин України та країн-партнерів;

- участь у міжнародних переговорах та консультаціях з метою поліпшення становища осіб, які належать до національних меншин;

- використання міжнародних механізмів, що дають змогу державам та окремим особам надсилати інформацію з питань дискримінації в міжнародні організації;

- звернення до міжнародних механізмів врегулювання конфліктів, коли національні механізми правового захисту в державі проживання українців упереджені та політизовані;

- сприяння розвиткові безпосередніх зв´язків та співпраці як державних, так і недержавних організацій з представниками родинних меншин за кордоном;

- заохочення прикордонної співпраці.

Не менш важливим є створення необхідних умов для духовно-культурного взаємообміну із зарубіжними українцями, розширення його обсягів, участь державних, громадських організацій у здійсненні спільних програм, проведенні різноманітних заходів, взаємному обміні духовними здобутками. Втілення цих засад у життя сприятиме створенню українських навчальних закладів, центрів української культури й мистецтва, забезпеченню потреб в українських книгах, підручниках, періодиці.

Дата добавления: 2015-05-23