Фінансове оздоровлення із залученням ресурсів власників підприємства

Найбільш заінтересованими в санації фінансово неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний тягар з фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися зменшенням чи збільшенням статутного фонду боржника.

В окремих випадках як проміжний захід, спрямований на фінансове оздоровлення, підприємство може прийняти рішення про зменшення статутного фонду. Як правило, основною метою зменшення статутного фонду підприємства є зрівноваження номінальної вартості акцій з їхньою ринковою ціною, оскільки в період фінансової кризи може скластися ситуація, коли біржова ціна буде суттєво меншою за номінальну вартість акцій. Залучення засобів через додаткову емісію в цьому разі є неможливим. Крім того, з метою підвищення платоспроможності підприємство може прийняти рішення про продаж частини свого майна, що також може бути однією з причин зменшення статутного фонду. Зменшення статутного фонду допускається тільки за згоди кредиторів.

Методи зменшення статутного фонду:

1. Зменшення номінальної вартості акцій.

2. Зменшення кількості акцій викупом частини акцій у їхніх влас­ників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розмірів статутного фонду акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. Законодавством встановлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов’язані зі зменшенням статутного фонду. Проте дуже часто найбільші акціонери, власники контрольних пакетів передають свої акції для анулювання безкоштовно, що є їхнім внеском у фінансування санації.

У повідомленні про загальні збори акціонерів з приводу зміни розмірів статутного фонду треба вказати:

а) мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;

б) проект змін у статуті, пов’язаних зі змінами статутного фонду;

в) дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їхню загальну вартість;

г) відомості про нову номінальну вартість акцій;

д) права акціонерів за додаткового випуску акцій або їх вилучення;

є) дату початку й закінчення передплати на акції, що додатково випускаються, або початку й закінчення вилучення акцій.

Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного фонду приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів).1

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Акції реалізовують або анулюють у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування й визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадяться без урахування придбаних підприємством власних акцій.

Зменшення статутного фонду певною мірою підвищує плато­спроможність підприємства. Однак мобілізація фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, як правило, не обходиться без зовнішніх джерел. Такими джерелами є кредитні ресурси фінансово-кредитних установ та інвестиційний капітал інвесторів, який можна залучити з допомогою збільшення статутного фонду. У цьому разі для залучення засобів не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в статутний фонд підприємства, залишаються в його розпорядженні тривалий час.

Слід мати на увазі, що акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижчою за номінальну. Збільшення статутного фонду здійснюється трьома методами:

1. Випуском нових акцій.

2. Обміном облігацій на акції.

3. Збільшенням номінальної вартості акцій.

Нагадаємо, що випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства, забороняється.

Законодавством передбачено, що за збільшення статутного фонду акціонери користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій. Обсяг прав на купівлю залежить від кількості в акціонера «старих» акцій. Право на придбання нових акцій підкріплюється дивідендним купоном, про що повідомляють в оголошенні стосовно пропозиції купівлі таких прав. Вони продаються та купуються на біржі протягом двох тижнів після початку перед­плати на акції нової емісії. Старі акції та переважні права на покупку нових продаються окремо. Якщо акціонер поступається своїми правами на придбання нових акцій, то вторговані ним від продажу цих прав грошові засоби повинні компенсувати зміни курсу акцій. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій визначається за такою формулою:

П = ,

де П — грошова оцінка переважного права на покупку нових акцій;

К_б — біржовий курс акцій;

К_е — курс емісії нових акцій;

С — співвідношення, за яким робиться емісія.

С = ,

де Ф₁, Ф₂ — розмір статутного фонду підприємства до і після його збільшення.

Метод збільшення статутного фонду обміном облігацій на акції пов’язаний, передовсім, з облігаціями конверсійного займу. У зарубіжній науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації характеризуються як найпридатніший санаційний інструмент.

Цей метод залучення капіталу пов’язаний із випуском підприємством іменних облігацій, які через певний час можна обміняти на звичайні акції підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінтересувати інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не хоче ризикувати, придбаючи звичайні акції. Вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства компанії претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з іншого — можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У такому разі інвестори дають згоду на одержання нижчого відсотка, властивого конверсійним облігаціям, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

Конверсійні облігації, як правило, випускають великі підприємства на строк 5–10 років. Ринкова ціна конверсійних облігацій ви­значається їхньою інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій, вибраних для конверсії. У повідомленні про емісію конверсійних облігацій треба вказати:

¨ пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

¨ строки конверсії;

¨ необхідність, порядок та розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій та стимулюють проведення більш швидкої конверсії. Конверсія є економічно виправданою тоді, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижча за біржовий курс акцій. Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% оплаченого статутного фонду підприємства.

Дата добавления: 2015-05-23