Сучасні концепції демократії. Теорія партисипаторної демократії (демократії участі)

Теорія партисипаторної демократії (демократії участі). Подібні уявлення про демократію знайшли продовження і конкретизацію в теорії партисипатрної демократії або демократії участі, сама теорія, розроблена в 60-х pp. XX ст. була досить популярною серед ідеологів лівих партій і рухів.

Головні положення цієї теорії такі:

· залучення всіх верств суспільства в політичний процес від вироблення рішень до їх здійснення;

· поширення принципу участі на неполітичні сфери, наприклад, в освіті (доступність отримання освіти), в економіці (самоуправління і робітничий контроль на виробництві);

· децентралізація прийняття рішень - це означає, що з менш складних питань рішення приймаються через процедури прямої демократії;

· спрощення процедури виборів, стосовно США ідеологи лівих наполягають на відміні інституту виборців і на перехід до прямих виборців, на відміні системи реєстрації виборців.

Не заперечуючи необхідності в сучасних умовах представницької демократії, прибічники цієї моделі наполягають на змішаній формі політичної організації, на своєрідній пірамідальній системі, з прямою демократією в основі і демократією представників на кожному рівні вище основи. Стверджується, що депутат зобов'язаний виражати волю конкретних виборців, які мають право "відкликати" депутата.

Плюралістична теорія демократії переносить акцент з загальної маси виборців на організовані групи інтересів. Демократія в цьому трактуванні - це правління народу, але який діє через конкуруючі групові інтереси.

Ця теорія включає в себе такі положення:

· суспільство складається з численних груп, які об'єднуються особливими економічними, релігійними, етнічними або культурними інтересами;

· групи є головними суб'єктами політики, намагаються вплинути на владу;

· визнається конкуренція між групами за вплив на прийняття урядових рішень;

· в суспільстві існують різноманітні, незалежні від уряду центри влади - фірми, університети, партії тощо;

· політична воля народу, виражена в рішеннях влади, є компромісом між різними груповими інтересами;

· держава виступає як нейтральний арбітр між групами інтересів, що суперничають, а самі державні структури децентралізовані таким чином, щоби забезпечити групам інтересів відкритий доступ до чиновників.

Слабким місцем плюралістичної теорії є уявлення про те, що всі політичні сили здатні об'єднатися і прийняти рішення з урахуванням інтересів всіх груп, ця теорія абсолютизує нейтральність держави й ігнорує той факт, що економічні сильні групи інтересів краще організовані, більш активні, а відповідно, мають більше можливостей впливу на владу, ніж найменш забезпечені групи населення.

Теорія поліархії. Однією з найбільш відомих теорій плюралістичної демократії є теорія поліархії, розроблена Р.Далем. На думку вченого, те, що називають демократичними режимами, - це поліархії (з грецьк. arhe - суверенітет, початок, роlі - багато), де влада здійснюється не усім народом, а багатьма. Демократія - це ідеал, до якого треба наближатися, але якого повністю не можна досягти, оскільки весь народ не може управляти.

Поліархія як політичний режим включає в себе:

· політичну конкуренцію і участь;

· політичний плюралізм;

· право громадян створювати незалежні організації, в тому числі політичні партії і групи за інтересами;

· політичні свободи, серед яких - право громадян отримувати інформацію з альтернативних джерел;

· право опозиції заперечувати рішення уряду;

· вільні і чесні вибори, відкритий характер конфліктів між політичними лідерам

Дата добавления: 2015-05-23