Забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку

Проаналізуйте політичне управління. Прийняття політичних рішень.

Політичне управління — це вид суспільного управління, Що здійснюється органами, які вибрані народом або організацією і приймають політичні рішення в сфері реалізації стратегічних суспільних завдань, функціонування і розвитку політичних, правових соціально-економічних та культурних інститутів. Політичне управління здійснюється на рівні державних органів, регіональних структур влади та органів місцевого самоврядування, партій, груп тиску, політичних лідерів, засобів масової інформації тощо.

Державне управління — складова політичного управління, яке одночасно поєднує політичні та адміністративні засоби. Державне управління охоплює об'єкти державного сектора — державну власність, державні органи й організації, а також суспільного в межах повноважень, необхідних сучасній державі для ефективного забезпечення соціально-економічного прогресу, гарантій захисту прав і свобод громадян та національної безпеки.

Суб'єктами управління є керівники вищої, середньої та нижчої ланок, елітні групи й організації.

Функції політики — це основні напрями її впливу на суспільство. Оскільки вплив політики на суспільство є багатоманітним, то виокремлюються багато різних її функцій. Головною з них є та, що випливає із самої сутності політики та її соціального призначення і полягає у керівництві та управлінні суспільними процесами й забезпеченні завдяки цьому єдності та цілісності суспільства.

Інші функції політики підпорядковуються головній. До них, зокрема, належать:

вираження і задоволення соціальних інтересів. Політика покликана створювати членам суспільства можливості для вираження і задоволення їхніх суспільно значущих інтересів і потреб;

інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів. Політика координує соціальні інтереси і потреби, певним чином субординує їх, підпорядковує часткові інтереси загальним.
раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів, їх цивілізоване вирішення через діалог членів суспільства між собою і з державою;

соціалізація особи, тобто становлення індивіда як члена людської спільноти, включення його у складний світ суспільних відносин.

Вирізняють різні види політичного управління. Авторитарне правління характерне застосуванням вольових, жорстких методів, коли суб'єкт влади використовує всі можливості для нав'язування своєї волі іншим. Анархічне управління пов'язане з тим, що керують всі безсистемно, хаотично, що розладнує управлінську ефективність. Демократичне управління полягає в системній взаємодії суб'єктів управління з розмежуванням сфер і механізмів впливу. Виділяють ще й інші типи управління: волюнтаристичне, коли зовсім ігноруються об'єктивні закономірності та реальні можливості; прагматичне, при якому домагаються тимчасових конкретних результатів заходами популістського характеру.

У сучасних демократичних суспільствах демократичне управління здійснюється в державно-правовій формі, з чітким поділом влади і при високому рівні гласності. У таких суспільствах політичне управління тісно поєднується із взаємодією з громадянським суспільством.

За своїм змістом політичне управління можна умовно поділити на реформаторську діяльність, яка передбачає модифікацію, конструктивний розвиток усіх складових елементів суспільства, і на консерватизм, що полягає у збереженні існуючого стану шляхом стримування розвитку в інтересах певних політичних сил.

Політичне управління базується на відповідних принципах, серед яких - вибір політичних цілей і відповідних методів їх досягнення; визначення пріоритетних напрямків діяльності; підтримання зворотного зв'язку, інформативності, наступності, ефективності дій.

Підготовка й прийняття політичного рішення репрезентує собою складний процес, який складається з ряду елементів, які в даному випадку краще назвати стадіями або етапами. Загалом у цілому в цьому процесі можна виділити чотири стадії: 1) постановка й виявлення соціальної проблеми, яка потребує свого вирішення; 2) формулювання можливих альтернатив вирішення проблеми; 3) обговорення, або порівняльний аналіз, можливих альтернативних рішень; прийняття рішення, тобто вибір оптимальної альтернативи як плану дій.

Суб’єктами політичних рішень безпосередньо є індивіди, громадяни, члени громадських організацій або їх представники у виборних органах державної влади, політичних, професійних та інших громадських організаціях, у компетенцію яких відповідно до конституції входять вироблення й прийняття рішення.
Це загальне положення потребує певної конкретизації. На різних етапах процесу підготовки й прийняття політичних рішень можуть бути використані різноманітні соціальні суб’єкти. Так, на першому етапі виявлення проблеми, можуть заявити про свої інтереси широкі верстви, політичні партії в цілому та громадські організації за інтересами. На етапі формулювання й аналізу проблеми, яка не залишає байдужими найрізноманітніші верстви, на перший план виходять політичні партії, громадські організації, експерти, державна адміністрація.
На етапі прийняття політичного рішення в дію вступають представницькі органи держави, партійні й громадські об’єднання.

Дата добавления: 2015-05-23