До питання ролі нотаріусів у забезпеченні охорони майна певних категорій осіб

У разі безвісного зникнення фізичної особи, місце перебування якої невідоме, презюмується, що майно такої особи залишається без власника. Через різноманітність юридичних відносин, які можуть виникати щодо цього майна, виникає певна правова невизначеність. Крім цього, об’єктом майнових правовідносин може бути, наприклад, майно, яке потребує безперервного управління тощо.

Актуальність зазначеної проблематики зумовлена також тим, що неврегульованість подібних правовідносин порушує їх конкретність та стабільність. За допомогою опіки законодавець допомагає усунути цю невизначеність і своїми специфічними засобами забезпечує захист суб’єктивних прав осіб, які, наприклад, є учасниками правовідносин з безвісно відсутньою особою чи мають інтереси щодо майна особи, над якою встановлено опіку. У таких випадках опіка втрачає «сімейний» характер, властивий опіці над особою, і набуває розпорядчих, господарчих, адміністративних рис.

Звертаючись до історії розвитку правовідносин за участі безвісно відсутньої особи або оголошення її померлою, приходимо до висновку, що компетенція нотаріату при встановлені опіки над майном безвісно відсутньої особи або оголошення її померлою була більш широкою, ніж компетенція судових органів. Суди могли розглядати такі справи тільки тоді, коли існувало припущення про загибель особи внаслідок нещасного випадку, що не підтверджувалось документами.

Так, для з’ясування обставин, які створюють фактичний склад безвісної відсутності, нотаріус повинен був особисто опитати вказаних у заяві осіб, котрі можуть дати відомості про відсутню особу, а також надіслати запити в установи за місцем роботи, служби і останнього відомого місця проживання відсутньої особи через органи міліції, відповідні виконавчі комітети, будинкоуправління.

Дії нотаріату щодо визнання особи безвісно відсутньою і стосовно оголошення безвісно відсутньої особи померлою не відповідали характеру діяльності нотаріальних органів. Вони не були наділені жодними правами, які давали б можливість впливати на установи, організації, окремих громадян у разі невиконання або несвоєчасного виконання ними доручень, пов’язаних з вирішенням даного питання, а також не мали достатньо коштів для оперативного витребування необхідних доказів, їх перевірки і оцінки. Все це призводило до різних помилок і тим самим обмежувало інтереси громадян та держави.

Правові підстави визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою в Україні закладені у Цивільному кодексі УСРР 1922 р. Але правила провадження у цих справах містилися безпосередньо у Кодексі законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану.

Новелою Цивільного кодексу України є встановлення опіки над майном таких осіб нотаріусом, а не органом опіки та піклування.

За чинним цивільним законодавством, опіка над майном може встановлюватися нотаріусом у двох випадках: 1) особа оголошена безвісно відсутньою за рішенням суду (ч. 1 ст. 44 ЦК України); 2) місце перебування особи невідоме, до ухвалення рішення про визнання її безвісно відсутньою (ч. 2 ст. 44 ЦК України).

На випадки встановлення нотаріусом опіки над майном правила ч. 1 ст. 74 ЦК України щодо встановлення опіки над майном органом опіки й піклування не поширюються.

Після набуття рішенням суду законної сили, нотаріус за останнім місцем проживання безвісно відсутньої особи, за заявою заінтересованої особи описує належне майно та встановлює над ним опіку. Особа, яка звертається до нотаріуса з проханням установити опіку над майном, подає йому відповідну заяву, копію рішення суду, документи, які підтверджують право власності безвісно відсутньої особи на майно, у разі необхідності — документи, які підтверджують родинні зв’язки заявника та безвісно відсутньої особи, інші документи. Нотаріус, перевіряючи подані документи, вивчає питання, чи немає перешкод у встановленні опіки над майном. Зокрема, чи відповідає особа вимогам, що висуваються до опікунів ЦК України та Правилами опіки й піклування, іншими актами законодавства України.

Після вчинення вказаних дій, перевірки дієздатності майбутнього опікуна, наявності його письмової згоди нотаріусом видається Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою. Відповідне свідоцтво дає право опікуну над майном безвісно відсутньої особи приймати виконання цивільних обов’язків на її користь, отримувати належні їй платежі, погашати за рахунок її майна борги, управляти цим майном в її інтересах.

Згідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України опікун захищає права, свободи й інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою. Опікун над майном може на підставі Свідоцтва представляти інтереси безвісно відсутньої особи в суді.

При вирішенні питання про встановлення опіки над майном нотаріус проводить огляд майна, складає його опис та передає опікуну на зберігання. Складання опису майна, над яким установлюється опіка, здійснюється за правилами, установленими для вжиття заходів з охорони спадкового майна. Опис проводиться нотаріусом, який видав Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або за його дорученням іншим нотаріусом. Після складання акта опису майна нотаріус призначає охоронця цього майна та передає йому майно на зберігання. Охоронцем може бути призначено опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, однак не виключається і призначення охоронцем іншої особи. По закінченні складання акта опису один його примірник видається нотаріусом охоронцеві.

Якщо згодом певне майно виключається з акта опису, на останньому робиться напис, у якому за підписом нотаріуса, інших осіб, що підписали акт опису, указується перелік вилучених речей. Цей напис скріплюється печаткою нотаріуса.

У випадку появи особи, яка була визнана безвісно відсутньою, або одержання відомостей про місце її перебування, суд за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ст. 45 ЦК України). У цьому разі нотаріус, який установив опіку над майном, за заявою відповідної особи знімає з майна опіку.

Денисяк Наталя Миколаївна,

викладач кафедри цивільного та господарського права і процесу

Інституту національного та міжнародного права

Міжнародного гуманітарного університету

Дата добавления: 2015-05-23