Передумови виникнення судового контролю за нотаріальною діяльнісю

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Однією з форм реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист є оскарження до суду нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріального акту.

Судовий захист як особливий від державно-правового захисту реалізується у специфічних формах, притаманних виключно судовій владі, серед яких виокремлюються: правосуддя, конституційний контроль, судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень і дій органів державної влади і органів місцевого самоврядування, суспільних об’єднань, посадових осіб; забезпечення виконання вироків та інших судових рішень; дача роз’яснень з питань судової практики; участь у формуванні суддівського корпусу і сприяння органам суддівського самоврядування [1, с. 29].

Дійсно, саме судова влада виступає основною гарантією захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі від незаконних дій і рішень нотаріусів, а судова перевірка вчиненої нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акту забезпечить захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб від порушень з боку нотаріусів.

Розкриваючи сутність судового контрою за нотаріальною діяльністю, перш за все, зазначимо, що термін «контроль» («нагляд») найчастіше розуміється і використовується в значенні «перевірка», тобто контролювати – це значить «перевіряти». Слово «перевірити» означає впевнитися в правильності чого-небудь, обстежити з метою нагляду, контролю [2, c. 605].

Щодо контролю за нотаріальною діяльністю, як правильно підкреслює А.Г. Гуледза, необхідність контролю за організацією і діяльністю нотаріату не викликає сумнівів. Будь-яка професійна діяльність, незалежно від свого характеру - публічно-правового або приватноправового - в тій чи іншій мірі потребує контролю. Види і способи такого контролю мають особливості залежно від змісту і характеру діяльності [3, с. 86].

Слід звернути увагу на те, що Закон України «Про нотаріат» [4] закріплює два види контролю за діяльністю нотаріусів: судовий та адміністративний (ст. 18, 33). Ці види контролю розрізняють за предметом, змістом контролю, суб'єктами контрольної діяльності, підставами здійснення та можливими наслідками перевірки.

Отже, залежно від предмету, контроль за діяльністю нотаріусів поділяється на два види: контроль за здійсненням нотаріальної діяльності (або за законністю вчинюваних но­таріусами нотаріальних дій);контроль за виконанням нотаріусами професійних обов'язків (або за організацією но­таріальної діяльності).

При цьому, як вірно зазначає В.В. Баранкова[5, с.13], тільки другий вид контролю може здійснюватися органами юстиції, а перший – має здійснюватися виключно судовими органами.

Водночас адміністративний і судовий способи розв’язання конфліктів – дві частини єдиного механізму захисту прав особи, що розумно доповнюють один одного [6, с. 75].

Підтримаємо думку К.Л. Зілковської, яка пропонує під контролем за діяльністю нотаріату розуміти управлінську функцію держави, що здійснюють уповноважені органи державної влади з метою забезпечення законності та сприяння підвищенню якості роботи органів нотаріату [7, с. 8].

На нашу думку, поняття контролю за нотаріальною діяльністю, надане К.Л. Зілковською, слід уточнити, оскільки, з одного боку, контроль за нотаріальною діяльністю здійснюється уповноваженими органами державної влади, з іншого – його різновидами є громадський контроль, основу якого складає діяльність Української нотаріальної палати, який «не можна віднести до способів державного регулювання нотаріальної діяльності» [7, с. 8] і«самоконтроль, тобто контроль за результатами своєї діяльності з боку самого нотаріуса, який учинив відповідну нотаріальну дію» [7, с. 9].

Отже, під контролем за нотаріальною діяльністю слід розуміти діяльність уповноважених державних та недержавних органів, спрямовану на забезпечення законності нотаріальної діяльності та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, щодо яких здійснюється нотаріальна діяльність.

Література:

1. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы: учеб. [для юрид. вузов и фак-тов] / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев; [под ред. К.Ф. Гуценко]. – [изд. 5-е, перераб. и доп.]. – М.: Изд-во «Зерцало», 2000. — 400 с.

2. Ожегов С. И., Шведова Н.Ю. Толковый словар руського языка.: 4-е изд., доп. – М.: Азбуковник, 1999.

3. Гуледза А. Г. Державний контроль у сфері нотаріальної діяльності / А. Г. Гуледза // Наше право. – 2012. – № 1, ч. 1. – С. 85-88.

4. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. - № 39. ─ Ст. 383.

5. Баранкова В. В. Проблеми адміністративного контролю за нотаріальною діяльністю / В.В. Баранкова // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2005. - № 5 (23) жовтень. – С. 13-15.

6. Хаманева Н. Ю. Защита прав граждан в сфереисполнительнойвласти / Н. Ю. Хаманева. – М.: Институтгос-ва и права РАН, 1997. – 214 с.

7. Зілковська К.Л. Судовий порядок оскарження нотаріальних дій та відмови у їх вчиненні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / К.Л. Зілковська; Міжнародний гуманітарний університет – Одеса, 2013. – 24 с.

Книгін Костянтин Григорович,

ст. викладач кафедри спеціально-правових дисциплін

Нікопольського факультету Національного університету

«Одеська юридична академія»

Дата добавления: 2015-05-23