Договір про організацію перевезень як допоміжний транспортний договір

Перевезення вантажів посідає чільне місце в процесі економічного виробництва. Так, в літературі доволі часто звертається увага на влучний вислів К.Маркса про визнання сфери перевезення четвертою стадією виробництва. Це зумовлено тією роллю, яку перевезення відіграють в економіці країни. Транспорт виступає тим значущим елементом, який переміщує сировину в сектор виробництва; продукцію та товари із сфери виробництва в сферу споживання.

Наразі євроінтеграційні процеси вимагають адаптації у відповідності з основними принципами приватного права, які конкретизовані в принципах контрактного права (свободи, безпеки, справедливості, ефективності), що передбачено спільними точками зору (DCFR). Принципи мають бути реалізовані в договірних правовідносинах через чітке усвідомлення їх сутності.

Перевезення вантажів є процесом, який передбачає ряд послідовно виконуваних операцій на початку, в процесі та на закінченні перевезення.

Хаснутдінов А.І. зазначав, що значення основного і допоміжних процесів та договорів,які їх регулюють є взаємозалежним. За економічною природою їх економічний зміст співпадає, оскільки транспортно-допоміжні операції – це лише етапи в становленні і розвитку перевізного зобов’язання [1, с. 32].

Як зазначив в своїй роботі Самойленко Г.В., система транспортних договорів повинна включати три групи договорів: договір перевезення, організаційний договір (річний, навігаційний), допоміжні договори (буксирування, транспортного експедирування, морського агентування,завантаження-розвантаження, та ін.) [2, с. 81]. Ця система потребує уточнення.

Наразі зазначимо, що в літературі наводиться класифікація допоміжних договорів. Але основна особливість транспортної діяльності зумовлена наявністю головного компонента, без якого перевезення втрачає усілякий сенс. Мова йде про вантаж. Саме меті переміщення його до пункту призначення і присвячена діяльність перевізника. Допоміжні операції (допоміжні договори) поза межами цієї мети є самостійними видами цивільних договорів (виконання послуг, зберігання, транспортного експедирування та ін.), але в конкретному перевезенні підчиняються єдиній меті.

Часто організаційні договори взагалі визнаються окремим видом транспортних договорів і не відносяться до допоміжних.Не погоджуємося з такою позицією з наступних причин. Організаційні договори (довгострокові, - річні, навігаційні) самі по собі не існують. Вони укладаються в межах взаємодії відправників і перевізників з діяльності по перевезенню вантажів протягом певного періоду.

Підтвердженням цього є ст. 914 ЦК України ( Довгостроковий договір), згідно якої перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

За довгостроковим договором перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати, а володілець вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, та іншіу мови.

Подібних договорів в ЦК України не існує. Вони передбачені лише втранспортних статутах та кодексах.Ч.3 ст. 128 КТМ України закріплює, що перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довготермінові договори про організацію морських перевезень.Згідно п. 34 Статуту автомобільного транспорту автотранспортні підприємстваабо організації укладають з вантажовідправниками або вантажоодержувачами річні договори на перевезення вантажів
автомобільним транспортом. П. 18 Статуту залізниць України передбачає, що місячнеплануванняперевезеннявантажівздійснюється залізницями відправлення наосновіпоточнихабодовгостроковихдоговорівпроорганізаціюперевезеннявантажівтазамовленьвідправників.

Наведенедає підстави для висновку, що організаційні договори сприяють транспортному процесу, а тому відносяться, як і договори морського агентування та транспортного експедирування до допоміжних транспортних договорів. Іншими словами, допоміжні транспортні договори в свою чергу можна поділяти на ті, які пов’язані з вантажем безпосередньо, та ті, які сприяють виконанню перевезення. Головне, що їх об’єднує єдина кінцева мета – доставка вантажу.

В літературі іноді досліджуваний договір порівнюють з попереднім договором, проте, вони мають істотні відмінності. Згідно ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Довгостроковий же договір є укладеним і конкретизує порядок здавання та приймання вантажів, заявок і т.п.

Варто також зазначити, що традиційно організаційні правовідносини (а відтак і договори) не входили до предмету цивільного права. Спочатку Красавчіков О.О., а згодом Кірсанов К.О. довели, що організаційні правовідносини входять в предмет цивільного права. На його думку організаційні відносини як елемент предмета цивільного права є виникаючими між юридично рівними та майново самостійними учасниками, які мають автономію волі, суспільні відносини, зміст яких складають дії немайнового характеру, спрямовані на впорядкування майнових або особистих немайнових відносин [3, с. 10].

Відтак організаційні договори є цивільними договорами, а в транспортному процесі вони мають характер допоміжних, оскільки сприяють процесу перевезення вантажів.є

Література:

1. Хаснутдинов А.И. Вспомогательные договоры на транспорте:Дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Хаснутдинов Анвар Измайлович. - Иркутск, 1995. - 317 с.

2. Самойленко Г.В. Договір перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03. / Самойленко Георгій Валерійович. – Харків, 2003. – 175 с.

3. Кирсанов К. А. Гражданско-правовое регулированиеорганизационных отношений:дис.... кандидата юридических наук: 12.00.03 / Кирсанов Константин Александрович. - Екатеринбург, 2008. - 189 с.

Сумкін Станіслав Олександрович,

здобувач кафедри цивільного права

Запорізького національного університету

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Самойленко Г.В.

Дата добавления: 2015-05-23