До питання патронату над дітьми

Актуальність теми полягає в тому що дитинство в Україні визнається загальнонаціональним пріоритетом і здійснюється з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

Метою даної статті є розробка та формування пропозицій щодо вирішення спірних або недостатньо обгрунтованих теоретичних питань патронату в сімейному праві України як форми влаштування дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Значний внесок у дослідження патронату над дітьми зробили сучасні відомі українські учені, такі як, І. А. Бірюков, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова, З. В. Ромовська, Ю. С. Червоний та ін.

Виховання дітей-сиріт в сім’ї практикувалося здавна. На початку XIX століття було зареєстровано більше 45 тисяч дітей, які залишилися без батьківського піклування, за що їм виплачувалась винагорода зі скарбниці [3].

Метою патронатного виховання є забезпечення права кожної дитини жити і виховуватися в сім’ї. Завданням патронатного виховання є:

- підготовка дитини до самостійного життя;

- допомога в реабілітації кровної сім'ї і можливість збереження спорід­нених зв’язків;

- формування у дитини нової прихильності, як основи подальшого бла­гополучного розвитку особи у разі неможливості повернення в кровну сім’ю;

- подолання диреваційних порушень особи дитини [1].

У сімейному законодавстві України поняття «патронат» з’явилось у зв’язку з прийняттям чинного Сімейного кодексу України (далі – СК України). Глава 20 нього кодифікованого акту так і називається «Патронат над дітьми».

Специфіка патронату в сімейному праві України як форми влаштування виявляється в тому, що передача дітей на виховання здійснюється за договором про патронат, а не на підставі адміністративно-правового акту (рішення органу опіки та піклування) чи рішення суду. Цей договір укладається між органом опіки та піклування та особою, яка дала згоду взяти дитину на виховання (патронатним вихователем) [2].

У правовій доктрині не існує єдиної точки зору щодо визначення юридичної природи договору про патронат. З одного боку, цей договір як і будь-який цивільно-правовий договір спільною ознакою мають термінологічну єдність основних понять, а саме: договір, сторони, оплатність тощо, з іншого - договір про патронат відрізняється від цивільно-правового договору тим, що:

1) предметом цього договору є діяльність, пов'язана з вихованням дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, що є сферою регулювання сімейного права України;

2) за невиконання умов договору не передбачена цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) чи інших майнових санкцій;

3) патронатні вихователі за своїм правовим статусом прирівнюється (але не є) до опікуна (піклувальника) дитини, права та обов'язки якого встановлено не умовами договору, а нормами сімейного законодавства України.

Тому, договір про патронат є різновидом сімейного-правового договору. Його сторонами є, з одного боку - орган опіки та піклування, а з іншого патронатний вихователь.

Однак, такий сімейно-правовий договір містить певні недоліки у правовому регулюванні патронатних відносин, а саме:

1. Ст. 252 СК України не містить вимог щодо самого патронатного вихователя та переліку осіб, які не можуть бути стороною в договорі. І тому таку прогалину ми змушені усунути за допомогою аналогії закону: не може бути патронатним вихователем (як і опікуном та піклувальником) той, хто зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, позбавлений батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини.

2. Ст. 253 СК України не зазначає з якого саме віку дитина може висловити згоду на те, щоб її передали у сім’ю патронатного вихователя.

3. Не конкретизовано причини, за яких вихователь може відмовитись від договору про патронат.

4. Не визначено в який строк в разі такої відмови з поважних причин повинно бути призначено нового вихователя чи передано дитину іншій особі, закладові охорони здоров’я або навчальному закладу, в якому виховуватиметься дитина.

Я вважаю, що доцільно було б внести доповнення до СК України, які б більш детально регулювали відносини встановлення патронату над дітьми. А тому, необхідно закріпити норми, якими передбачити встановлення контролю органом опіки й піклування за дотриманням прав дитини, яку передано у сім’ю патронатного вихователя. Такий контроль потрібно проводити не рідше двох разів на рік у формі опитувань самих дітей щодо того, як ставляться до них їхні батьки-вихователі і чи забезпечують вони їм нормальний розвиток; сусідів; інших осіб, які могли б відповісти на запитання, пов’язані саме з вихованням такої дитини тощо.

Згідно статті 252 СК України, договір про патронат укладається на певний строк - до досягнення дитиною повноліття. А що буде з дитиною після 18-річчя, коли вона не має ні роботи, ні житла... На мою думку потрібно доповнити цю статтю такими словами: «... із забезпеченням їй подальшого розвитку».

Підсумовуючи все вищезазначене, вважаю, що патронат — це альтерна­тивна форма влаштування дитини, яка є сиротою або з інших причин по­збавлена батьківського піклування, в сім’ю іншої особи (патронатного ви­хователя) з метою сімейного виховання. Патронатна сім’я утворюється на підставі договору про патронат. Щодо патронатного виховання, то досягненням цієї мети є наслідки усунення певних недоліків, які були зазначені вище та удосконалення законодавства України щодо врегулювання патронатних відносин.

Література:

1. Нестерцова-Собакар О. В. Патронатне виховання в Україні / Олександра Володимирівна Нестерцова-Собакарь // Державаі право в умовах глобалізації: реаліїта перспективи: Матер. 2-ий Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Сімферополь, 16-17 квітня 2010 р.): 36. наук. тр. 2010. 592 с. - С. 231-233.

2. Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, С37 В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В. І. Бо-рисової та І. В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2006. — 264 с.

3. Форитор Т.М. Особливості патронату над дітьми в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=46202.

Татаренко Олена Олександрівна,

студентка 3-го курсу факультету підготовки слідчих ОВС

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Деревнін В.С.

Дата добавления: 2015-05-23