Основні фактори формування особистості. Соціалізація особистості:сутність, етапи, механізми соціалізації

Соціалізація - це початий у дитячому і закінчуваний у глибокій старості процес засвоєння соціальних ролей і культурних норм, це перетворення індивіда з біологічної істоти в соціальну. Кожна соціальна роль включає безліч культурних норм, правил, стереотипів поведінки, обов'язками, відношеннями вона зв'язана з іншими ролями.

Агенти соціалізації - це люди і заклади, що відповідають за навчання культурних норм. До агентів первинної соціалізації належать батьки, близькі і далекі родичі, друзі сім'ї, ровесники, вчителі, тренери. Агентами другорядної - представники адміністрації, школи, університету підприємства, армії, поліції, церкви, держави, суду. Первинна соціалізація здійснюється на ранніх стадіях життя, стосується безпосередньо оточення людини, включаючи сім'ю і друзів. Вторинна соціалізація здійснюється на пізніх етапах життя, пов'язана з опосередкованим, формальним оточенням, з впливом на особистість закладів і різних соціальних інститутів.

Соціологи виділяють чотири етапи соціалізації:

I етап - дитинство. На цьому етапі вирішальним моментом соціалізації є стосунки, що встановлюються між батьками (матір'ю і батьком) і дітьми. Батьки повинні жити заради своїх дітей, а ті заради майбутніх дітей

II етап - юність (підлітковий вік - тінейджери від 13 до 19 років).

Соціологи, вивчаючи молодіжну субкультуру, серед її негативних характеристик виділяють три - наркотики, секс, насильство. Це найважчий переломний вік. Якщо для дитинства характерна слухняність, то для юності - непокірність). На цьому етапі вибудовується паралельна дорослим система цінностей і поглядів на світ. Закінчується формування фундаменту особистості, добудовуються її верхні-світоглядні поверхи. Відбувається розуміння свого “я”, свого місця в житті батьків, друзів, соціуму. Іде постійний пошук моральних орієнтирів. Труднощі соціалізації цього періоду пов'язані з високим рівнем домагань підлітків і низьким соціальним статусом (через вік). Соціальні статуси батьків і підлітків несумісні: дорослі-власники, підлітки - економічно несамостійні, потребують соціального захисту, не виступають учасниками правовідношень. Основне їх протиріччя у тривіальності ролевого безправ'я. Недолік життєвого досвіду часто призводить до серйозних помилок.

III етап - зрілий вік. На цьому етапі ролевий конфлікт долається: усі домагання, амбіції, надії юності отримують задоволення. Зрілий вік-збірне поняття, воно охоплює декілька показників - оволодіння професією, служба в армії, початок трудової діяльності, створення сім'ї, народження дітей. Наставання зрілого віку може затягнутися через продовження навчання. Соціологи називають такі критерії зрілого віку:

1) самозабезпечення засобами існування;

2) самостійне розпорядження грошима;

3) вибір особистого способу життя;

4) окреме від батьків мешкання.

ІV етап - старість. Із виходом на пенсію завершується активний період соціалізації. Літня людина - уже не виробник матеріальних цінностей, а споживач. Надлишок вільного часу диктує необхідність нової адаптації. Із віком знижується здібність людей адаптуватися до соціальних змін. Зникають життєві плани, переважає пасивний спосіб життя, страждають літні люди не стільки від старості, скільки від ізоляції, непорозуміння.

Соціалізація завжди протікає під суспільним наглядом. Соціальний контроль - особливий механізм підтримки суспільного порядку здійснюється колективом - сім’єю, групою друзів або соціальним інститутом. Він включає в себе два головних елементи - норми й санкції. Норми - це розпорядження тим, як треба правильно себе вести в суспільстві.

Санкції - засоби заохочення або покарання, стимулюючі людей виконувати соціальні норми.

Дата добавления: 2015-05-23