Соціальні відхилення: сутність, типи. Девіантна поведінка. Соціальний контроль за поведінкою

Людство не знає такого суспільства, у якому всі його члени поводять себе відповідно до загальних нормативних вимог. У суспільстві завжди існують особи чи групи, що порушують встановлені суспільством правила. Поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальним нормам, називається девіантною (люди – девіанти). Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, Р. Мертон, В. Шелдон.

Девіація може існувати на індивідуальному рівні, коли окремий індивід порушує норми своєї групи чи суспільства, а також на груповому рівні, коли яка-небудь група відмовляється від встановлених суспільством правил.

Соціальні відхилення відіграють у суспільстві подвійну роль: вони загрожують стабільності суспільства; підтримують цю стабільність, стимулюючи суспільство до адаптації культури відповідно до соціальних змін.

Девіаціям сприяє неоднакове становище різних соціальних верств та груп у суспільстві, яке породжує нерівність у реалізації потреб: соціальну невлаштованість; суперечність між домінантною культурою та різними субкультурами; втрату особистістю морально-ціннісних орієнтирів; статусну неузгодженість; аномію.

Соціологічне пояснення девіантної поведінки першим спробував дати Е. Дюркгейм. Наявність у буденному житті суперечливих норм, невизначеність можливої моделі поведінки, може спричиняти таке явище, як аномія (розбалансованість у суспільстві). Людина втрачає соціальні орієнтири, надійність і стабільність у виборі лінії нормативної поведінки.

Сучасний соціолог Р. Мертон відзначає, що аномія виникає від неможливості для багатьох індивідів поводити себе відповідно до тих норм, які вони сприймають. Головна причина девіацій - дисгармонія між культурними цілями та легальними засобами здійснення цих цілей.

Різновиди девіантної поведінки: злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціальних норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі; пияцтво й алкоголізм також набули значного поширення серед молоді; самогубства, рівень скоєння котрих підвищується в період економічних і соціальних криз.

Соціальний контроль - особливий механізм регуляції поведінки та підтримання суспільного порядку, котрий дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, відтворити соціальні відносини в межах нормативної системи, усталеної в суспільстві. Нормативно обмежуючи стиль життя своїх членів, група здійснює контроль за тим, щоб ніхто суттєво не відхилявся від узвичаєних правил.

Механізми соціального контролю за членами суспільства: соціалізація - людина має бажати впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства та відчувати розгубленість і роздратування, якщо ці закони порушуються; груповий тиск - кожна людина є членом якоїсь групи (сім’ї, студентської групи), що має свої неписані норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотримуватися хоча б мінімуму тих вимог, норм, які існують у ній, інакше до порушника застосовують неформальні санкції (суспільний осуд, ізоляція).

Основними структурними елементами соціального контролю є норми та санкції. Норми - приписи, вимоги й очікування відповідної поведінки. Норми можуть існувати на двох рівнях: 1) норми, що існують у суспільстві чи у великих соціальних групах (звичаї, традиції, закони); 2) норми, які існують у малих групах - "групові звички".

Норми можуть існувати як стандарти поведінки чи як очікувана поведінка. Незалежно від форми існування, норми виконують такі функції: інтеграційну - об'єднання членів групи; контрольну - контроль за поведінкою членів групи; еталонну - вироблення зразків і стандартів поведінки.

У кожному суспільстві трапляється певне порушення норм. Щодо порушників використовуються санкції: формальні позитивні - засіб соціального контролю, тобто визнання з боку офіційних структур (почесні звання, нагороди); неформальні позитивні - засіб соціального контролю чи публічне схвалення, не пов'язане з офіційними структурами (визнання, слава, визнання лідерських рис); формальні негативні - у формі покарань, визначених юридичними нормами (арешт, ув'язнення, штраф, звільнення); неформальні негативні - у формі покарань, не передбачених офіційними установами (зневага, осуд, зауваження).

У сучасному суспільстві соціальний контроль здійснюється переважно формальними нормами (накази, постанови, закони). Він набув інституційної підтримки, котру здійснюють основні соціальні інституції (армія, освіта, правосуддя, уряд).

Дата добавления: 2015-05-23