Предмет, структура, завдання компаративістики

Лекція № 1. ВСТУП. ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ КОМПАРАТИВІСТИКИ

СТАНОВЛЕННЯ КОМПАРАТИВІСТИКИ ЯК НАУКИ

МОДУЛЬ І

Фіктивним банкрутством називається….

Фіктивне банкрутство. Воно характеризує явно помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність із метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.

Питання для розгляду

1. Предмет, структура, завдання компаративістики.

2. Наукові осередки дослідження компаративістики.

3. Статус літературознавчої компаративістики.

Мета: окреслити основні напрямки компаративних досліджень; охарактеризувати тенденції сучасної компаративістики; визначити предмет дослідження, мету й завдання курсу.

Ключові слова: предмет дослідження, мета дослідження, компаративістика, порівняльне літературознавство.

У традиційному уявленні компаративістика або порівняльне літературознавство – це галузь філології, яка займається зіставленням еволюційних тенденцій національних літератур, вивченням безпосередніх та опосередкованих взаємин між ними, їхніх подібностей і відмінностей.

У короткому термінологічному словнику, уміщеному в підручнику В. Будного та М. Ільницького „ Порівняльне літературознавство ” зазначено, що компаративістика – літературознавча дисципліна, що зіставними методами вивчає генетичні і контактні зв'язки, типологічні та інтертекстуальні відношення національних літератур, а також їхні міжмистецькі й міждисциплінарні відношення [2].

У виданні „Літературознавча енциклопедія” за редакцією Ю. Коваліва, під компаративістикою (порівняльним літературознавством) розуміється як наукова дисципліна, метою якої є виявлення між літературних зв’язків на основі зіставлення творів та явищ національних письменств одного чи різних історичних періодів [3, с. 509].

Автори підручника „Порівняльне літературознавство” В. Будний і М. Ільницький наголошують, що в полі уваги дослідників перебувають як окремі твори, їхні фрагменти чи окремі аспекти, так і комплекси мистецьких творів, як-от творчість письменника, літературний жанр, стильовий напрям тощо. Однак на відміну від історіографічного дослідження, яке має монографічний характер, об’єкт порівняльного дослідження є, як мінімум, бінарним, тобто складається з двох співвідносних складових, котрі можуть бути не лише, а й неоднаковими за, проте мають належати до різномовних літератур чи одномовних, але різнонаціональних.

Паралельно з назвою порівняльне літературознавство в українській мові вживають термін літературна компаративістика (і точніший його варіант літературознавча компаративістика), що походить від лат. comparativus – порівняльний. Схожий термін littérature comparée виник у XVIII ст. у Франції і закріпився як назва наукової дисципліни в середині наступного століття, коли почала формуватися нова наука. Це не означає, що термін був одностайно прийнятий. Навколо нього точилися суперечки, а спроби замінити його на точніший не увінчалися успіхом, і в літературознавстві остаточно утвердилася калька з французького варіанта littеrature comparиe: в італійській мові – letteratura comparata, іспанській – literatura comparada, англійській – comparative literature, польській – komparatystyka literacka, японській – hikaku bungaku. Німці вживають розгорнуте й точніше формулювання – vergleichende Literaturwissenschaft (порівняльне літературознавство), або vergleichende Literaturgeschichte (порівняльна історія літератури). Звідси походять відповідники – український (порівняльне літературознавство), російський (сравнительное литературоведение) та білоруський (параэнальнае літаратуразнауства) [2].

Порівняльне літературознавство – це дослідження літератури, що виходить поза межі окремої країни, а також вивчення зв’язків між літературою, з одного боку, й іншими царинами знання і свідомості, такими, як мистецтво (наприклад, малярство, скульптура, архітектура, музика), філософія, історія, гуманітарні дисципліни (наприклад, політика, економіка, соціологія), наука, релігія тощо – з другого боку. Тобто це порівняння однієї літератури з іншою або іншими і зіставлення літератури з іншими сферами людського вираження.

Порівняльний аналіз, на відміну від монографічного аналізу окремого літературного явища (твору, творчості письменника, стилю, періоду тощо), котрий полягає у поділі єдиного цілого на складники з метою вивчення внутрішньої його будови, генези і функціональних якостей, передбачає вивчення щонайменше бінарного об’єкту, складові якого належать до різних жанрів, стилів, національних літератур, видів мистецтв і дисциплін, а також відрізняються за етнокультурними, релігійними, гендерними чи будь-якими іншими ознаками. Таким чином, метою порівняльного аналізу є вивчення міжлітературних, інтертекстуальних, інтердисциплінарних зв’язків і відношень.

Як наукова дисципліна компаративістика складається з багатьох компонентів, причому різні вчені класифікують їх неоднаково. Відомий учений-компаративіст Д. Наливайко виділив кілька класифікацій, але всі вони так чи інакше охоплюють такі проблеми:

- літературні зв’язки та впливи;

- аналогії та розбіжності в галузі тематики і проблематики;

- типологія літературних напрямів і жанрів;

Дата добавления: 2015-05-23