Сутність виборчої системи,типологія виборів

Виборча система — сукупність правил і прийомів, які забезпечують певний тип участі суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових виконавчих органів, втілення волі тієї частини суспільства, котрої, згідно із законодавством, достатньо для визнання виборів дійсними, є важливим суспільним інститутом, тісно пов´язаним з політичною культурою і традиціями країн, ві­дображає історію, характер суспільства, його потреби.

Існують такі види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Мажоритарна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат,який отримав більшість голосів у виборчому окрузі. Розрізняють мажоритарну систему абсолютної більшості, коли для обрання необхідно отримати більше половини голосів і відносної більшості, коли достатньо зібрати більшу кількість голосів порівняно з іншими кандидатами.

Пропорційна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

Змішана виборча система — такий порядок визначення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажоритарної та пропорційної систем. Ця система сприяє укрупненню партій та їхніх блоків і водночас істотно не порушує представництва населення та принципів пропорційності.

65. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.

У перекладі з гр. означає "влада народу». Більш розгорнуте визначен д було дано америк презид. А.Лінкольном у його промові (1863): правління народу, вибране народом і для народу. Перше уявле про д як форму правл виникло в античній Греції. Аристотель визначав демократію як "правління всіх". Найвизначнішими подіями, які заклали основи д тенденції, стали Англ револ (1688), війна за незалежність Пн Америки (1775-1783) і фр револ (1789). У прийнятих у цей період документах - Біллі про права (Англ), Декларації незал і Біллі про права (США), Декл прав л і гр (Франція, 1791) - були висунуті демократичні цінності і принципи.Але найбільш зрілих форм д досягла в серед XX ст., коли стали реальністю рівні для усіх верств сусп гр і політ права. Сутність д конкретизується в певній сукупн цінностей, інститутів і процедур. Головні з них такі: 1. Суверенітет народу. Народ є джерелом вл, саме він вибирає своїх представників вл і періодично їх змінює. 2. Періодична виборність головних органів влади дозволяє забезпечити чіткий легітимний механізм правонаступності вл. 3. Всезагальне, рівне виборче пр і таємне голосування. Демократичні вибори передбачають реальну змагальність різних кандидатів, реалізація принципу "один громадянин - один голос" розкриває зміст політичної рівності. 4. Гарантія основних прав людини. Права людини характеризують принципи відносин між державою і громадянином та визначаються як свободи. Свобода - це захищеність особистості від свавілля інших людей і влади, захист від зубожіння і голоду. 5. Громадянські права. Цими пр люди користуються як приватні особи, і вони захищають гр від свавілля влади.(рівність всіх гр перед зак, пр на приват життя, пр не піддаватися тортурам, покаранню без суду, свободу віросповідання). 6. Політичні пр дають гр можливість брати участь у процесі управління і впл на прийняття рішень законода і викон органами: пр вибирати і бути вибраним, свобода голосув, пр на демонстрації. 7. Соц й економ права. Реалізація цих прав - необхідна умова забезпечення політичної рівності. Реалізація соц-економ пр покликана знівелювати соц нерівність, що є, і підвищити тим самим активність рядових гр у політ житті,. Ці пр закріп умови життя, які виступають імунітетом проти страху нестатків. Вони вкл у себе пр на достойний життєвий рівень, гарантії соц захисту, пр на освіту. Зміст економ пр зафіксовано в Міжнародному пакті про економ, соц і культурні пр (1966). Вони вкл у себе пр кожної л заробл собі на життя працею, яку вона вільно вибирає, і пр на справедливі і сприятливі умови життя. Треба відзначити, що свобода слова, свобода друку, доступ до засобів інформації розглядаються демокр спільнотою як необхідні умови реалізації ін пр.

66.Сутність політики: головні і теоретичні підходи. Хоча сутність політики досліджується в науці більше 2 тис р, питання про те, що таке політ, залиш відкритим. Існують різні розуміння п: 1. Історично перше визнач п як управління сусп актуальне і в суч пол-гії. П трактується як діяльн з управління якими-небудь сусп процесами.(виріш всіх проблем, окрім морал (Істон,Алмонд), як авторитарне розподілення цінностей(Істон), як спосіб регул конфліктів. 2. Субстанціональний підхід, вказуючи на сутність п, підкреслює її прямий зв'язок із владою. П- це або управління з використанням влади, або боротьба за завоювання і утримання вл. Владні трактування виражені в роботах Н.Макіавеллі, М.Вебера, К Маркса. 3. Інституційний підхід робить акцент на організації, в якій матеріалізується влада. В одних трактуваннях п -це участь у справах держ, використання класами держ вл для здійснення своєї мети (В.Ленін). Але п здійснюється не тільки держ, тому інші визначення вказують на різні інститути й організації, які можуть виступати суб'єктами п.4. Соціологічний підхід пов'язаний з розглядом сусп як с-ри, що скл з різних груп, що мають власні інтереси і потреби, головним важелем реалізації яких є вл. П в такому випадку розгл як відносини, напрями і способи діяльності соц груп у відстоюванні своїх інтересів і задоволенні своїх потреб за допомогою різноманітних засобів, серед яких головну роль відіграє вл. 5. Теологічний підхід трактує п як особливу форму люд існування, пов'язану з ціледосягненням і організацією. Подібне трактування розширює кордони п, бо обдумування мети є в будь-якій сфері діяльності, і відповідно політику можна віднайти в найрізноман відносинах(між подружжям) 6. Згідно з консенсусним підходом політика - це сфера об'єднання всіх членів сусп, коли сусп проблеми вирішуються ненасильницькими методами через пошук компромісів, без переможців і переможених. П буде розумітися як діяльність, спрямована на досягнення громадянами згоди виключно мирними і ненасильницькими засобами.7. Конфліктний підхід розглядає політику як сферу боротьби, в якій перемагає найсильніший, як панування одних над іншими. Політика трактується як поле зіткнення інтересів соціальних груп і інститутів з приводу влади, з приводу контролю над механізмом розподілення сусп благ.

67.Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери. системний підхід, якому політологи надають особливу пізнавальну цінність. Засновниками підходу є Т.Парсонс та Д.Істон. В рамках цього підходу політика розглядається як цілісний, складно організований та саморегульований механізм, що знаходиться у безперервній взаємодії з оточуваним середовищем через вхід та вихід системи. Неповторність та цінність цього методу полягає в цілісному розумінні об’єкта дослідження та всебічному аналізі зв’язків між окремими елементами цілого. Цей метод широко застосовує як вітчизняна так і зарубіжна політологія.

Системний метод допомагає оцінити політичну стабільність і політичний клімат країни і на цій основі приймати конкретні політичні рішення. Тільки користуючись системним методом, можна зрозуміти зміни політичного курсу держави і напрями його дальшого розвитку.Відповідно до цього підходу політична сфера суспільного життя вивчається як комплекс елементів, що утворюють цілісну систему в її зв'язку з іншими сферами суспільного життя — економічною, соціальною і духовною. Завдяки використанню у політології системного методу стало можливим саме поняття “політична система суспільства”.

68. Сутність соціальної держави Соц держ — це держ, політика якої спрямована на ств умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток л. Соц може бути тільки держ, що має високий, рівень економ розвитку, причому в структурі економ має бути врахована соц орієнтація держ.У зв'язку з цим момент реального виникнення соц держ слід віднести до 60-х pp. XX ст., що пов'язано зі встановленням відповідальності держави за надання кож­ному гр прожиткового мінімуму. Проведення держ соц орієнтованої політики є важким процесом через необхідність враховувати супере­чливі цілі, що майже виключають одна одну: ефективний розвиток екон та досягнення соц справедливості, згладжування соц нерівності. Ознаки соц д:1) могутній економ потенціал, що дає змогу здійснювати заходи із перерозподілу доходів, не ущемлю ючи істотно становища власників;2) соціально орієнтована структура економ, щовиявляється в існуванні різних форм власності 3)яскраво виражена соціальна спрямованість політи­ки держави, що виявл в розробці різноманітних со­ці програм і пріоритетності їх реалізації;4)наявність у держави цілей встановлення загальногоблага, утвердження в сусп соціальної справедливо­сті, забезпечення кожному гр гідних умов іс­нування, соц захищеності, рівних стартових мож­ливостей для самореалізації особи. Нерідко соціальна орі­єнтованість держави закріплюється конституційно;5)наявність розвиненого пр регулювання в соц сфері (з виділенням галузей трудового пр,права соц забезпечення).В рамках соцфункції можна виділити такі її різновиди:1)підтримка соц незахищених категорій населення (пенсії, соц виплат і допомоги);2)ств можливостей для вільної реалізації трудо­вого та інтелектуального потенціалу гр. д; забезпечення труд зайнятості населення та боротьба з безробіттям;3)охорона праці та здоров'я людей;4)підтримка сім'ї, материнства, батьківства і дитин­ства;5)соціальної нерівності шляхом перероз­поділу доходів між різними соціальними верствами черезоподаткування, державний бюджет, спеціальні соц. програми;6)заохочення добродійної діяльності (надання податкових пільг підприємницьким структурам,що здійснюють добродійну діяльність);7)турбота про збереження соціального миру в сусп зокрема через систему соц партнерства;8)участь у реалізації міждержавних соціальних про­грам, розв'язанні загальнолюдських проблем.

69. Сутність, структура і рівні політичної свідомості. Сутність політичної свідомості полягає в тому, що це є результат і одночасно процес відображення й освоєння політичної реальності з урахуванням інтересів людей. Рівні політичної свідомості: теоретичний, емпіричній, буденний і масовий. Теоретичний – сукупність політичних цілей, ідеологічних установок, ціннісних орієнтацій тощо. Формується на основі наукового дослідження, політичних відносин і процессів. Емпіричний – ґрунтується на фіксації реалів політичного буття практичного досвіду людей. Буденна свідомість відображує лише поверхневі процеси і відносини, не здатна проникати в суть, страждає емоційною забарвленістю.Під масовою свідомістю мається на увазі сукупність ідей, уявлень, які не в повній мірі адекватні реальним політичним подіям, процесам тощо. Структурно політична свідомість включає такі аспекти: • політико-психологічний — настрої, почуття, наміри, установки, мотиви, переконання, воля та ін.; • політико-ідеологічний — цінності, ідеали, ідеї, доктрини, погляди, концепції, теорії; • політико-діевий — свідомість консервативна, ліберальна, радикальна, реформістська та ін.А також виділяють іншу класифікацію: політична психологія (емпірична й буденна політична свідомість) і політична ідеологія (теоретична й наукова політична свідомість);політична самосвідомість, політичні знання й оцінки суб'єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп;спеціалізована свідомість (передусім партій) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств і груп суспільства.

Дата добавления: 2015-05-23