Проба на цукор

Налийте в пробірку невелику кількість розчину натрій гідроксиду (їдкого натру). Потім додайте по краплях розчин купрум сульфату (мідного купоросу). Утворюється блакитний драглеподібний осад. Обережно нагрійте його. Осад змінить свій колір: від бурого до чор­ного. Речовина чорного кольору — це купрум оксид CuO.

А тепер налийте в чисту пробірку виноградного соку (3 см за висотою пробірки). Додайте таку саму кількість розчину їдкого натру, а потім по краплях — розчин мідного купоросу. Суміш забарвлюється в красивий синій колір.

Отриманий розчин нагрійте на спиртівці. Він буде поступово змінювати колір: синій — зелений — жовтий — червоний. Поява червоного забарвлення (колір томатного соку) свідчить про те, що до складу виноградного соку входить глюкоза, або виноградний цукор.

3. Пірнаюче яйце.

У стакан з розчином хлороводневої кислоти опустіть яйце. Воно тоне, але за якийсь час спливає на поверхню, а потім знову «пірнає». Чому?

На поверхні яйця починається взаємодія між кальцій карбонатом, що міститься в шкаралупі, та хлороводневою кислотою, унаслідок чого утворюється вуглекислий газ, бульбашки якого «прилипають» до шкаралупи й піднімають яйце вгору. На поверхні розчину буль­башки відриваються й піднімаються в повітря, яйце знову «пірнає» на дно, а потім знову піднімається. Воно пірнає доти, доки не розчи­ниться його шкаралупа.

4. Отвір в яйці.

Якщо капнути кілька крапель хлороводневої кислоти на яєч­ну шкаралупу, відбувається спінювання. Шкаралупа складається з кальцій карбонату, який розчиняється в кислоті. Якщо крапель­ки кислоти потраплятимуть на одне й те саме місце, то в шкаралупі з'явиться отвір, через який буде видно вміст яйця.

5. Як дізнатися — де шерсть, а де бавовна?

І спосіб.

Шерсть отримують із волосяного покриву овець, кіз та інших тва­рин. Таким чином, шерсть теж містить білок. Бавовну отримують із рослин, і якщо її підпалити, то буде відчутно зовсім інший запах — запах спаленого паперу. Проведімо дослід з якою-небудь тканиною. Для цього потрібно висмикнути з неї кілька ниток і спалити. За запа­хом дуже легко визначити, з якою тканиною ми маємо справу — шер­стяною чи бавовняною.

ІІ спосіб.

Помістіть у пробірку з розчином натрій гідроксиду (їдкого натру) клаптик шерстяної тканини й обережно нагрівайте розчин. За якийсь час тканина розчиниться. В аналогічному досліді з бавовняною тка­ниною цього не станеться.

6. Натуральний чи штучний шовк?

Натуральний шовк тчуть із шовкових ниток, які отримують із коконів шовковичної гусені. Оскільки шовкові нитки мають тваринне походження, то вони містять білок. Штучний шовк отримують із деревини, як папір, тому при спалюванні штучний шовк пахне горілим папером, а справжній шовк пахне, як палений білок.

7. Як визначити етиловий спирт?

Налийте в пробірку 1мл йодної настоянки (спиртовий розчин йоду з аптеки) і додавайте до неї розчин натрій гідроксиду до зне­барвлювання. Рідини в пробірці перемішайте й злегка підігрійте на спиртівці. Випадає блідо-жовтий осад. Це кристали речовини, яка має назву йодоформ. За допомогою цієї реакції можна визначити етиловий спирт:

С₂Н₅ОН+4І₂+NaOH®CНІ¯+HCOONa+5HI.

8. Жовте плюс зелене — виходить синє.

Візьміть кілька кристалів червоної кров'яної солі — калій (ІІІ) гексаціаноферату. Розчиніть їх у воді. Якщо налити в одну пробірку 1мл жовтого розчину кров'яної солі й таку саму кількість жовтувато-зеленого розчину ферум(ІІ) хлориду, з'явиться характерне темно-синє забарвлення.

9. Добування яскраво-синьої лазурі зі сполуки Феруму.

Зеленуватий розчин ферум (ІІ) хлориду залиште в пробірці відкритим на 2 дні. Розчин поступово ставатиме бурим. Ферум (ІІ) хлорид під дією кисню повітря перетворюється на іншу речовину — ферум(ІІІ) хлорид:

4FeCl₂+О₂+2H₂О®4FeOHCl₂.

Якщо до отриманого розчину налити невелику кількість розчи­ну жовтої кров'яної солі (калій (ІІ) гексаціаноферату), то з'явиться яскраво-синє забарвлення. Отриману яскраво-синю речовину назива­ють берлінською лазур'ю.

10. Як виявити Ферум?

Дослід із червовою кров'яною сіллю проводять тоді, коли хочуть переконатися в наявності феруму (ІІ). Знак (II) означає, що ферум в певній сполуці має ступінь окиснення +2 (Fe⁺²). Існують сполуки Феруму зі ступенем окиснення +3. Наприклад, ферум (ІІІ) хлорид. Хімічна формула ферум (ІІІ) хлориду — FeCl₃, а ферум (ІІ) хлори­ду—FeCl₃.

Реакція ферум (ІІ) хлориду із червоною кров'яною сіллю є якіс­ною реакцією, за допомогою якої можна визначити наявність Феру­му в тій чи іншій сполуці у вигляді хімічного елемента зі ступенем окиснення+2, а реакція з жовтою кров'яною сіллю є якісною на сполуки Феруму зі ступенем окиснення +3:

Ці якісні реакції не єдині. За допомогою якісних реакцій аналізують земні породи при пошуку залізної руди. Можна провести такий дослід, якщо взяти уламок гірської породи або який-небудь камінчик з прожилками, схожими на іржу. Слід розчинити невелику кількість породи в хлороводневій кислоті й додати жовту кров'яну сіль. Якщо розчин забарвиться в синій колір, це свідчить про те, що в породі міститься ферум (Fe⁺³).

11. Незвичайні сталагміти й дивовижні рослини.

Налийте в стакан або пробірку розчин жовтої кров'яної солі. Загорніть порошок мідного купоросу в шматок тканини, зав'яжіть і зафіксуйте його так, щоб він ледь торкався розчину. За якийсь час з вузлика почнуть рости червово-коричневі нитки. У вашому стакані ростимуть сталагміти, як у печерах. Тільки там сталагміти мають зовсім іншу структуру й складаються з вапняку. Якщо ви покладете на дно стакана шматочок мідного купоросу, то за якийсь час він наче обросте «мохом».

12. «Зашифрований» лист.

Ви можете написати своєму другові лист слабким розчином ферум (ІІ) хлориду. Текст записки не буде видно. Дайте другу розчин червоної кров'яної солі й запропонуйте «розшифрувати» лист, змо­чивши його цим розчином. Текст листа проявиться завдяки реакції розчину, що містить Ферум, з червоною кров'яною сіллю.

13. Виготовляємо мило.

Нагрійте в чашці з водою шматочок білизняної (пральної) соди Na₂CО₃ й додайте кілька крапель стеарину зі свічки, що горить. Перемішайте все скляною паличкою, рідина спіниться — це утворилося мило. Мило роблять із жиру та лугу. Ви вже знаєте, що сода у водному розчині має лужне середовище, до складу свічки входить стеаринова кислота, а стеарин добувають із жиру. Ось ви й зварили мило із жиру та лугу.

Що ж являє собою мило? Ви отримали мило із соди та стеаринової кислоти. Саме тому мило називають натрій стеаратом:

2С₁₇Н₃₅СООН+Na₂CО₃®2С₁₇Н₃₅СООNа+Н₂О+СO₂­.

Дата добавления: 2015-05-23