Білет №26

Української держави і громадянина.

Назвіть політичні засоби забезпечення національної безпеки

Національна безпека забезпечуються не лише силами, а й усіма наявними у країни засобами — політичними, економічними, правовими, військовими, організаційними і ресурсними на основі послідовної реалізації політики національної безпеки.

До числа політичних засобів дані дослідники зараховують: 1) відпрацювання міжнародно-правових норм, концепцій і конкретних програм боротьби за мир і роззброєння; 2) укладення угод і договорів; 3) політичні консультації і особисті контакти лідерів; 4) конкретні практичні заходи щодо роззброєння, встановлення контактів і взаємний контроль над ходом процесу роззброєння; 5) народна дипломатія.

Одразу ж зазначимо, що в цілому також вважаємо, що на даному етапі історичного розвитку названі, а також інформаційні та економічні засоби, становитимуть першооснову засобів забезпечення національної безпеки. Водночас наголосимо на тій обставиш, що дані засоби є похідними і визначаються загальним напрямом функціонування системи національної безпеки. Якщо казати більш конкретно, то засоби забезпечення національної безпеки мають визначатися Концепцією національної безпеки. Вони є інструментом досягнення окресленої в Концепції національної безпеки мети.

1. Назвіть засоби і види політичної влади.

Політична влада – здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об’єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства.

Суб’єкт влади – це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади – державні та інші політичні організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів політично домінуючих соціальних груп. Існує й інша класифікація владних суб’єктів. Згідно з нею суб’єкти влади умовно поділяють на первинні й вторинні:

А) Первиним суб’єктом за республіканського, демократичного правління є народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Б) Вторинні суб’єкти носіїв влади – малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо. Суверенним суб’єктом політичної влади є громадянин держави, наділений конституційними правами та обов’язками.

Об’єкт політичної влади – це явища і процеси політичної сфери, на які спрямована дія суб’єктів політики. Основними формами політичної влади є панування, політичне керівництво й управління. Панування – це абсолютне і відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим. Політичне керівництво й управління реалізуються через прийняття стратегічних і тактичних рішень до об’єктів влади, через організацію, регулювання та контроль їх розвитку.

Функції політичної влади:

- інтегративна (полягає в об'єднанні соціально-політичних сил суспільства);

- регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість);

- мотиваційна (формування мотивів політичної діяльності, передусім загальнозначущих);

- стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства).

Однією із найважливіших характеристик політичної влади є її легітимність.

Легітимність політичної влади – форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими його структурами та інститутами.

Найвідомішою є класифікація типів влади, запропонована М.Вебером:

- традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією;

- харизматичний (грец.charisma – милість, благодать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесноти володаря і створеної або отриманої ним влади;

- раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур.

Дата добавления: 2015-05-23