Сад, город, господарство

ВСТУП

Клас

ТЕЗИ

Олово

Станум (Sn) — хімічний елемент з атомним номером 50 та атомною масою 118,69, що утворює просту речовину, метал олово. Олово має сріблясто-білий колір і володіє хорошою пластичністю, на повітрі поступово покривається захисним окисним шаром. При згоранні утворюється білий порошок - окисел олова SnO2, використовуваний як поліруючий засіб. Соляна і сірчана кислоти діють на олово дуже поволі. Розчиняючись в соляній кислоті, олово утворює хлорид SnCl2при взаємодії його з концентрірованной азотною кислотою утворюється олов′яна кислота H2SnO3 - сірий порошок, розчинний в розведеній азотній кислоті:

Sn + 2HCl = SnCl2 + H2

Sn + 4H2SO4 = Sn(SO4)+ 2SO2 + 4H2O

Sn + 4HNO3 = H2SnO3 + 4NO2 + H2O.

В сильних лугах олово поволі розчиняється, при цьому виділяється водень і утворюються солі:

Sn + 2NaOH = Na2SnO2 + H2.

Дісульфід олова SnS2 застосовують як фарбу золотистого кольору під назвою «сухозлітне золото» для позолоти дерева, діоксид SnO2 йде на приготування жаростійких емалей і свинцевий-олов′яних. В медицині застосовують PbO для виготовлення свинцевого пластиря, який застосовують при гнійно-запальних захворюваннях шкіри, фурункулах і т.д. крім того, PbO застосовується в розчинах при опіках, екземах.

Ацетат свинцю (ІІ) і ацетат свинцю основний застосовують як в’яжучий засіб при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок. “

Свинець його властивості і сплави

Свинець - голубувато-білий важкий метал з металевим блиском в свіжому зрізі. Синюватий колір і металевий блиск на повітрі швидко зникають через те, що свинець покривається шаром окислу і солей, що виходять при доступі вологи і кислот повітря. М’якість свинцю виявляється в тому, що він ріжеться ножем, що пише, залишаючи сіру межу. Пари і багато з’єднань свинцю отруйні. Для виявлення свинцю і його з’єднань використовується сірководень. При взаємодії свинцю з сірководнем утворюється чорний осад сульфіду свинцю:

PbCl2 + H2S = PBS + 2HCl

Pb(NO3) 2 + H2S = PBS + 2HNO3.

Свинець широко використовується в техніці. Він входить до складу багатьох сплавів.Використовують його також для споруд, що захищають від радіоактивних випромінювань.

Широкого застосування в медицині свинець не отримав через свою високу токсичність. Використовується тільки Pb (CH ₃ COO) ₂ 3H ₂ O, або свинцева вода, для примочок від саден. Важкий свинець добре затримує згубні для людини випромінювання і тому свинцеві екрани використовуються для захисту працівників рентгенівських кабінетів, у свинцевих контейнерах зберігають і перевозять радіоактивні препарати.

БІЛЕТ №30

1 Загальна характеристика галогенів

Галогени - головна підгрупа VII групи, до якої включені Флуор, Хлор, Бром, Йод, Астат. На зовнішньому електронному рівні атоми галогенів містять 7 електронів (nS² nP⁵).

Зі збільшенням порядкового номера в ряду F - At збільшуються радіуси атомів, зменшуються електронегативність, неметалічні властивості і окиснювальна здатність елементів.

Флуор у всіх своїх сполуках проявляє ступінь окиснення -1, інші галогени можуть мати ступінь окиснення від -1 до +7. Зв’язок у молекулі – F – F більш слабкий, ніж у молекулах Cl – Cl або Br – Br, тому флуор є хімічно більш активним.

Властивості елементів підгрупи Хрому

До побічної підгрупи шостої групи входять d-елементи – Хром, Молібден та Вольфрам. Відповідні прості речовини являють Хром добувають методом алюмотермії або електролізом його солей:

Cr₂O₃ + 2Al Аl₂О₃ + 2Сr.

Молібден і вольфрам можна отримати відновленням їх оксидів вуглецем або воднем собою сірувато-білі, блискучі і дуже тугоплавкі метали.

Хром та його аналоги мають валентні електрони на s, d-підрівнях, в своїх сполуках можуть виявляти ступінь окисненн Хром (VI) оксид (хром ангідрид СrО₃) з водою утворює хромову кислоту середньої сили. Молібден оксид (VI) та вольфрам оксид (VI) (МоО₃ та WO₃) у воді погано розчинні, але розчиняються в лугах, утворюючи солі молібденової та вольфрамової кислот:

МоО₃ + 2NaOH = Na₂MoO₄ + Н₂О.

Молібденову та вольфрамову кислоти одержують дією сильних кислот на відповідні солі:

Na₂WO₄ + 2HNO₃ =H₂WO₄ + 2NaNO₃.

Розчинними солями хромової кислоти є натрій, калій, магній та кальцій хромати, а молібденової та вольфрамової кислоти - лише натрій і калій молібдати та вольфрамати.

Хромати існують лише в лужному середовищі, в кислому вони переходять в дихромати:

2К₂СrO₄ + H₂SO₄ = К₂Сr₂O₇ + K₂SO₄ + Н₂О (в кислому середовищі);

К₂Сr₂О₇ + 2КОН = 2К₂СrO₄ + Н₂О(у лужному середовищі).

Хромати та дихромати є сильними окисниками, особливо в кислому середовищі:

K₂Cr₂O₇ + 6KBr + 7H₂SO₄ = Cr₂(SO₄)₃ + 3Br₂ + 4K₂SO₄ + 7Н₂О.

Сполуки хрому (III) в лужному середовищі виступають як відновники:

Cr₂(SO₄)₃ + 3Br₂ +16NaOH = 2Na₂CrO₄ + 6NaBr + 3Na₂SO₄ +

+ 8H₂O.

Окиснення Cr (III) до Сr (VI) супроводжується заміною кольору від зеленого до жовтого.

За реакцієй:

K₂Cr₂O₇ + 3SO₂ + H₂SO₄ = Cr₂(SO₄)₃ + K₂SO₄ + Н₂О

одержують хромо-калієві галуни (KCr(SO₄)₂ ×12Н₂О).

Хрому оксиди, хрому оксиди, з'єднання хрому з кисня: CRO, Cr 2 O 3, Cro 2, Cro 3 і ін.

Хрому закис, CRO, чорні кристали. Нерозчинна у воді и гарячих концентрованіх Hcl и H 2 So 4. Сильний відновнік. Cr 2 O 3, темно-Зелені кристали. У воді нерозчинна. Хрому двоокіс, Cro 2, кристали чорного кольори.

Хрому тріокіс, хромової ангідрід, Cro 3, темно-червоні кристали. Гігроскопічна, розпливається на повітрі. З водою утворює хромові кислоти. Сильний окислювач. Отримуються дією H 2 So 4 на дихромат натрію Na 2 Cr 2 O 7 (Рідше K 2 Cr 2 P 7).. хрому тріокіс, так само Як и ін. з'єднання Cr (VI), отруйна.

ром та його аналоги широко використовують як легуючі додатки до спеціальних нержавіючих сталей, які містять більш 10% Хрому. При меншому вмісті Хрому сталь набуває значної міцності та твердості. Сплав нікелю з хромом ніхром (80% Ni, 20% Cr) має високу температуру плавлення, його використовують в нагрівальних елементах печей, які дають можливість досягти температури +1100 °C.

Секція хімія

Базова дисципліна хімія

Тема роботи Хімія і натуральні продукти

Гончарук Людмила Олександрівна

Старосинявська районна філія МАН

Новосинявська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Мамич Оксана Михайлівна

Вчитель вищої кваліфікаційної категорії

Новосинявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Сьогодні всі українці турбуються про власне здоров’я. Багато залежить від того, що вони їдять. Мета роботи проаналізувати ведення власної присадибної ділянки членами родини та спробувати пошукати поради в самій природі щодо отримання натуральних продуктів, з’ясувати, наскільки вирощені продукти харчування, можна вважати натуральними.

Названі хімічні та біологічні методи боротьби за високий урожай.

Розглянуті етапи догляду за культурами та класи хімічних препаратів, які використовувались з різною метою.

Запропоновані природні аналоги хімічним речовинам.

Зроблені висновки про натуральність вирощених продуктів.

Проведено опитування сільських господарів щодо ведення ними власних присадибних ділянок та вирощування ними натуральних продуктів без використання хімічних сполук.

Матеріали опитування узагальнено.

Вивчений деякий досвід сучасного ведення присадибної ділянки та розроблена брошура «Порадник» щодо успішного вирощування смачних та безпечних продуктів.

Структура роботи: зміст, вступ, три розділи, висновок, списки використаних джерел: 20 джерел, 12 додатків. Обсяг роботи 46 сторінок.

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ХІМІЧНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ 6

1.1. Сад, город, господарство 6

1.2. Мінеральні добрива. Способи живлення 6

1.3. Хімічні методи захисту культур 8

1.4. Біологічні методи захисту культур 11

РОЗДІЛ 2. ХІМІЯ І РОСЛИННИЦТВО (з досвіду сім’ї Гончаруків) 13

2.1. В період пізньої осені і зими 13

2.2. Весняний період 13

2.3. На період літа і осені 14

2.4. Збір даних серед городників села 16

РОЗДІЛ 3. ХІМІЯ І НАТУРАЛЬНІ ПРОДУКТИ 17

3.1. Продукти домашнього господарювання 17

3.2. Нетрадиційні методи ведення сільського господарства 17

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22

ДОДАТКИ 23

Сучасні українці тепер надають перевагу виключно натуральним продуктам. Настільки, що вирощувати продукти намагаються самі.

Я проживаю в сільській місцевості, тому предметом мого дослідження стало вирощування сім’єю продуктів харчування, об’єктами розгляду стали різні хімічні препарати, способи та методи, які сприяють високому урожаю.

Мета цієї роботи проаналізувати ведення власної присадибної ділянки членами родини та спробувати пошукати поради в самій природі щодо отримання натуральних продуктів.

Продукти вважають натуральними, якщо вони забезпечують нам здорове життя. В своїй роботі я ставлю завдання з’ясувати, наскільки вирощені нами продукти, можна вважати натуральними. Які причини того, що проживаючи в природних умовах далеко від міст, захворюваність дітей та й дорослих невпинно зростає, що свідчить про забрудненість навколишнього середовища, низьку культуру землеробства сільських жителів.

За останні роки значно скоротилась кількість населення села. На одне господарство зараз припадає в середньому до 2,5-3 га орної землі, яку потрібно вчасно доглянути, виростити високий урожай та не допустити росту бур’янів. Це досить складно зробити, враховуючи ще й те, що земельні ділянки, що утримує один господар, розкиданні по всьому селу. З’явилося багато техніки (мотоблоків), майже всі використовують хімічне полоття. Та, на мою думку, бур’янів це не спиняє, а лише призупиняє їх ріст, а потім вони буяють з подвійною силою. Намагання забезпечити достаток сім’ї змушує утримувати досить велике поголів’я великої рогатої худоби. Можна вважати, що ми виграємо таким чином, одержуючи органічне добриво (перегній). Проте такі площі воно повністю забезпечити не в змозі, тому ми використовуємо мінеральні добрива.

В своїй роботі я хочу проаналізувати взаємозв’язок використання різних хімічних препаратів в процесі боротьби за урожай та отриманою врожайністю деяких культур, передбачити наслідки сучасної культури ведення землеробства селянами щодо збереження родючості ґрунтів та навколишнього середовища. Шляхом опитування з’ясувати, скільки господарств використовує вже сьогодні перспективні шляхи одержання натуральних продуктів і, врахувавши їх пропозиції та вивчений деякий досвід сучасного ведення присадибної ділянки, внести свої поради сільським жителям щодо успішного вирощування смачних та безпечних продуктів.

Структура роботи: зміст, вступ, три розділи, висновок, списки використаних джерел: 20 джерел, 12 додатків.

Обсяг роботи 46 сторінок.

РОЗДІЛ 1

ХІМІЧНІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

Село, в якому я проживаю, знаходиться в лісостеповій зоні. У нас переважають чорноземи, сірі лісові грунти, заплавні луки.[4]

Біля мого будинку знаходиться 40 ар орної землі, сад, лук. Сад ще доволі молодий. В ньому ростуть 12 яблунь (сорти: Айдаред, первина Києва, Едера, Аскольда, Ренделішес, Антоновка, Симеренка та інші), 6 груш (сорти: Бера осіння і зимова, улюблениця Клапа та інші), 1 черешня(Валерій Чкалов), 6 вишень, 3 абрикоси, 2 персики(Київський ранній), 1 шовковиця.

На присадибній ділянці вирощуємо картоплю, буряки, моркву, помідори, капусту, цибулю та інші культури.

Доглядаємо в господарстві за коровами, поросятами, є кури, гуси, качки.

При виборі рослин та способів їх вирощування маємо враховувати наше географічне розташування, особливості кліматичних умов, типи ґрунтів та наявність добрив(штучних та органічних).

1.2. Мінеральні добрива. Способи живлення

Високий, якісний врожай — це те, до чого прагнуть усі садівники-городники, тобто і моя сім’я. І, звичайно, високий результат восени — це показник багатьох місяців роботи, а також грамотного підходу. А одним з моментів, що безпосередньо впливає на результат, є насиченість землі поживними елемента­ми і мікроелементами.

Для своєї життєдіяльності рослинам необхідні поживні речовини і мікроеле­менти. Загальні запаси поживних речовин у грунті досить високі, однак одержати гарний, якісний врожай тільки за рахунок природних запасів грунту, не попов­нюючи їх, практично неможливо. Основна маса поживних речовин грунту знахо­диться у формі запасів, недоступних для використання рослинами, — легкодоступ­них поживних речовин у десятки і сотні разів менше, ніж їхні загальні запаси. А вміст мікроелементів і того мізерніше. Крім того в ході росту рослини виносять поживні речовини з грунту (таблиця 1.1).[11]

Таблиця 1.1.

Винос рослинами NРК під час активного росту бульб картоплі, %

Від садіння до:	Азот	Фосфор	Калій
бутонізації
цвітіння
максимального росту бульб
збирання врожаю

Винесення рослинами поживних речовин із ґрунту має компенсуватися мінеральними добривами.

Мінеральні добрива — це сполуки, виготовлені промисло­вими підприємствами, до складу яких входять хімічні елементи, не­обхідні для живлення рослин.

Нестачу або надлишок поживних речовин виявляють за зовнішніми ознаками рослин. Нестача в ґрунті елементів живлення негативно позначається на рості і розвитку кущів. За ознаками по­рушення особливостей росту виявляють нестачу окремих пожив­них речовин. (додаток А)

При внесенні в достатній кількості гною та інших місцевих доб­рив (додатки Б, В) рослини в основному забезпечується поживними речовинами та мікроелементами.

Добрива, до складу яких входить знач­на частка органічної речовини називають органічними. Вони містять здебільшого всі необхідні для живлення рослин основні поживні речовини — азот, фосфор, калій, кальцій, мікроелементи. Крім того, ці добрива збагачують ґрунт мікроорганізмами, які перетворюють недоступні для рослин сполуки, поліпшують фізичні властивості ґрунту — водний, повітряний і тепловий режими(додаток Г).

На селі домінує внесення в грунт органічних добрив з незначним додаванням штучних (азотних та фосфорних), що сприяє збільшенню врожайності сільсько-господарських культур, покращенню якості продукції та підвищенню стійкості рослин.

1.3. Хімічні методи захисту культур

Хімічний метод захисту рослин базується на застосуванні токсич­них речовин, які попадаючи різними шляхами на шкодочинні об'єкти (додаток Ґ) викликають їх загибель. [14, c.115] Хімічний метод — високоефективний, характеризується пролонгованим періодом дії проти шкідливих членистоногих та збудників хвороб (додаток Д). Токсикація хімічними пестицидами супроводжується порушенням обміну речо­вин, розладом нервової системи, патоморфологічними змінами на клітинному, тканинному, органевому рівнях, що викликає загибель шкідливих організмів або порушує їх розвиток.

Хімічні препарати розділяються за призначенням, способом проникнення та характером дії, за хімічною будовою і складом.

За об'єктами використання, або за призначенням, пестициди поділяють на такі групи: інсектициди — для боротьби з комахами, акарициди — проти кліщів, інсектоакарициди — одночасно діють про­ти комах і кліщів, фунгіциди — проти грибних хвороб, гербіциди — проти бур'янів, родентициди — проти гризунів, бактерициди — проти бактеріальних хвороб.

За способом проникнення пестициди класифікують на кишкові, контактні, системні і фуміганти. Кишкові викликають загибель ор­ганізмів при потраплянні в кишечник разом з кормом. Вони ефективні проти листогризучих шкідників. Контактні інсектициди викликають за­гибель комах чи збудників хвороб при безпосередньому контакті з ни­ми, їх застосовують проти відкритоживучих шкідників (попелиці, кліщі, гусениці лускокрилих, личинки пильщиків) та патогенів. Фуміганти — хімічні речовини, які проникають в організм комах через дихальні шляхи, у вигляді газу чи парів. Системні пестициди проникають в рос­лину і розносяться по тканинах, викликаючи загибель сисних членис­тоногих, бур’янів, блокують розвиток збудників хвороб.

Контактні фунгіциди утворюють захисну плівку на обприсканих рослинах, чим унеможливлюють зараження. їх захисна дія поши­рюється тільки на оброблені органи рослин, а нові, які утворилися після обприскування, залишаються незахищеними. Період захисної дії залежить і від метеорологічних умов. Після атакування спорами (проростання) листя та плодів контактні фунгіциди втрачають свою дію, вони не здатні вбити їх.

Фунгіциди нового покоління стробілуріни (стробі, флінт) мають ме-зисистемну дію, яка характеризується високою контактною ак­тивністю і поглинанням діючої речовини восковим шаром зразу після попадання на волоски і поступовим її виділенням шляхом дифузії. По поверхні необробленого листя чи плодів поширюються дифузні іони діючої речовини, захищаючи її від інфекції. Препарати з системною та мезисистемною дією характеризуються захисною (7-14) та лікуваль­ною активністю (3-4 дні). Через 72 години після проростання спор стробілуринові фунгіциди зупиняють ростові процеси збудника хворо­би і викликають його загибель.

Гербіциди розділяють на дві групи — суцільної та вибіркової дії. Гербіциди суцільної дії знищують все зелене, після їх застосування рослини засихають. Гербіциди вибіркової дії знищують окремі види бур'янів і не зачіпають культурні рослини.

Пестициди випускають у різних препаративних формах: змочувані порошки (з.п.), водні концентрати суспензій (к.с), концентрати емульсій (к.е.) водні розчини (в.р.), гранульовані (г), водорозчинні гра­нули (в.г).

Існують різні способи використання хімічних препаратів. Опти­мальний спосіб залежить від препаративної форми продукту, виду шкідливого організму і рослини, дотримання заходів безпеки для довкілля та людини.

Обприскування — нанесення на рослини хімічної речовини у ви­гляді водного розчину, суспензії або емульсії. У сучасного обприс­кувача низька витрата робочого розчину завдяки дрібнодисперсному розпилу, що гарантує рівномірний розподіл діючої речовини та її утри­мування на обробленій поверхні. Норма витрати робочого розчину за­лежить від способу дії препарату, строку обробки.

Норма витрати робочого розчину при обприскуванні на присадиб­них ділянках становить: молоді дерева (до 5 років) — до 2 л/дерево; плодоносні дерева — до 5 л/дерево; смородина — до 1,5 л/кущ; аґ­рус — до 1 л/кущ; малина — до 2 л/кущ; суниця — до 1,5 л/10 м²; ово­чеві культури — 5 л/сотку.

Обпилювання — нанесення на рослини хімічних (сірка) або на­родних (деревна зола, тютюновий пил) пиловидних чи порошковидних засобів, які знаходяться в чистому виді або з наповнювачем, спеціальними пристосуваннями — тканина з мініатюрними отворами.

Фумігація (газація, обкурювання) — введення в атмосферу запов­нену шкідниками або збудниками хвороб газо — чи пароподібних хімічних сполук. Фумігацію проводять в парниках, теплицях, погребах і в інших приміщеннях, попередньо загерметизованих. Також застосо­вується внесення фумігантів у грунт (аміачна вода проти личинок хрущів).

Затравлені принади — до корму шкідника додають хімічний чи біологічний препарат. Отруйні принади розкладають в нори мишей або в погребах чи коморах.

Протруєння насіння — нанесення хімічних речовин на насіння чи садивний матеріал для захисту від ураження та пошкодження шкідли­вими організмами. Застосовують в основному проти хвороб.

Хімічний захист плодових, ягідних чи овочевих культур проводять лише в тому разі, коли неможливо нічим зарадити високій чисель­ності шкідників та масовому поширенню хвороб і збиток, який вони можуть завдати, буде перевищувати витрати на захисні заходи.

За вегетацію використовують препарати різні за механізмом токсич­ної дії, що допомогає уникнути проявлення стійкості у комах та у збуд­ників хвороб.

Використання хімічних препаратів буде безпечним при відсутності залишків препаратів у плодах урожаю, що забезпечується дотриму­ванням строку очікування — періоду від обробки до збору плодів. Інший не менш важливий елемент безпеки — використання засобів індивідуального захисту і виконання правил техніки безпеки:

Заходи безпеки при обробці рослин хімічними препара­тами

Ті препарати, що рекомендовані для застосування на горо­дах, середньо- або малотоксичні для людини та сільськогоспо­дарських тварин. Тому проти шкідників і хвороб слід за­стосовувати лише їх. Однак і при цьому треба дотримуватись пра­вил безпеки.

До роботи з ними заборонено допускати дітей і підлітків до 18 років, вагітних жінок, матерів, що годують немовлят. Для зва­жування чи вимірювання доз препаратів треба мати окремий по­суд. Використаний посуд для розведення розчинів, ні для чого іншо­го використовувати не можна.

Робочий розчин хімічних препаратів готують безпосередньо на городі і в такій кількості, щоб використати за один раз. Слід су­воро дотримуватись рекомендованих доз препаратів. Під час роботи з хімікатами забороняється їсти, пити, палити. Працювати, готувати розчини треба в халаті, респіраторі, гумових рукавицях. Після закінчення обприскування обладнання промивають, одежу перуть. Перед обрискуванням обличчя і руки змащують кремом. Після роботи обличчя і руки миють з милом, прополіскують водою рот. Тару з-під препаратів краще після використання спалити.

Для отримання бажаних результатів від хімічної обробки потрібно правильно підбирати препарат по відношенню до шкідливого об'єкта, дотримуватись оптимальних строків застосування і норми витрати, інструкцій техніки безпеки.

1.4. Біологічні методи захисту культур

До біологічних захисних заходів відноситься використання проти шкідників відварів та настоїв рослинних препаратів, яким властива інсектицидна активність.

Біопрепарати, нанесені методом обприскування на плодові, ягідні чи овочеві рослини, не розкладаються як хімічні препарати. Потра­пивши на листя і кору дерев, гусениць шкідників, ентомопатогенні ор­ганізми зберігаються в природі. Багатьма дослідниками в Україні встанов­лено, що крім загибелі шкідників в період безпосереднього обприску­вання, патогенні мікроорганізми впливають на розвиток наступних по­колінь та різко знижують чисельність їх популяцій[14].

Замість пестицидів застосовують настої, відвари, витяжки, порош­ки, виготовлені з диких та культурних рослин (додаток Ж). Рослинні препарати менш ефективні в порівнянні з хімічними. Тому їх застосовують при незначній чисельності шкідників та слабкому ураженні рослин хворо­бами. Перевага народних засобів захисту рослин полягає у більш безпечному впливі на все живе. Після обробки рослин захисний ефект триває недовго, але їх можна використовувати значно довший проміжок часу до збирання врожаю, ніж хімічні засоби.

Настої та відвари довго не зберігаються, тому готують їх безпосе­редньо перед використанням. Для кращого прилипання рідини до оброблюваної поверхні в робо­чий розчин додають господарське мило (50 г на 10 л води), подрібнив­ши та розчинивши його заздалегідь у гарячій воді. Мило доливають до відвару чи настою перед обприскуванням і перемішують.

Обприскування настоями та відварами проводять зранку після ро­си або ввечері до випадання роси, покриваючи робочим розчином верхній і нижній боки листя. Перед дощем та зразу після нього оброб­ки не проводять.

При заготівлі та обприскуванні рослинними препаратами важливо дотримуватись правил техніки безпеки.

За допомогою біологічних заходів зменшується забруднення довкілля і продуктів харчування хімічними пестицидами, підвищується екологічна безпека для людей, тварин, рослин і корисних організмів.

РОЗДІЛ 2

ХІМІЯ І РОСЛИННИЦТВО
(з досвіду сім’ї Гончаруків)

2.1. В період пізньої осені і зими

В кожного сільського жителя постійно багато турбот про майбутній урожай. Доречно згадати прислів’я «Готуй сани влітку, а воза взимку». Спостерігаючи та допомагаючи татові, ми виконуємо в осінньо-зимовий період такі справи: під оранку вноситься перегній на городі; в саду біля кожного плодового дерева проводиться обкопування та прикопування перегною.

2.2. Весняний період

Під час танення снігу внесенні поживні речовини потрапляють до кореневої системи. Наступає догляд за кроною дерев. При появі бруньок та в період цвітіння проводиться обприскування хімічними засобами – профілактика проти шкідників та хвороб.

Після проведення затримки вологи та планування городу, підбору насінєвого матеріалу проводимо потрібні хімічні заходи і висаджуємо в ґрунт, дотримуємося сівозміни. Посадку виконуємо дотримуючись пори. Народна прикмета говорить «Почали квакати жабки, треба садити город». Ранні сходи да­ють змогу рослинам краще використати теплий та світловий пері­од літа, сформувати більший урожай, запобігти ураженню рослин фітофторозом, вірусними хворобами.

Картоплини обробляємо спеціальним препаратом для захисту від шкідників, що є в ґрунті. Перед садінням 1 год витримуємо кореневу систему помідори в розчині протруйника.

На сьогодні є багато торгових пунктів, де можна придбати різні хімічні засоби захисту рослин від хвороб і шкідників. З’явилися біопрепарати, що успішно замінюють хімічні. Вони дозволяють рідше звертатися до засобів хімії. Тому особливу увагу приділяємо опрацюванню новинок літератури з питання вирощення натуральних продуктів. Цікавимося інтернет-виданнями на тему «Як виростити високий урожай», виписуємо журнали «Огородник», «Дім, сад, город» та інші. Підшукуємо доступні та цікаві способи вирощування різних культур, перш ніж вибрати сорт, ретельно вивчаємо умови їх вирощування (додаток З). Сорт має бути стійким проти найбільш по­ширених хвороб і шкідників, високоврожайним і смачним. Смачні продукти можна одержати за умови дотриман­ня всього комплексу заходів щодо вирощування культури. Встановлено взаємозв'язок між урожаєм, строками садіння, сортом, вологістю ґрунту і забезпечен­ням рослин елементами живлення. Результати досліджень свідчать, що сорт зберігає задану йому продуктивність, відносну стійкість проти фітофторозу та інших хвороб протягом 8—10 років. Потім він втрачає ці властивості вна­слідок появи нових рас збудників хвороб. Сортооновлення проводимо через 5—7 років.

2.3 На період літа і осені

Щедра грядка починається з чистого горо­ду. Починаючи з травня триває боротьба з бур’янами. Спочатку проводимо хімічне полоття до сходження культурних рослин гербіцидами суцільної дії, пізніше вибіркової дії. Це дозволяє практично не застосовувати основне знаряддя під час догляду за рослинами — сапу. Сапа тільки "лякає", а не знищує бур'яни. Зрідка появляється осот чи берізка, які я зриваю вручну, проте з їхніх коренів відростають кілька пагонів і за 2—3 дні вони знову зеленіють на поверхні ґрун­ту вже цілими кущами. Тому після збору урожаю свіжі сходи осоту та пирію обприскуємо гербіцидом суцільної дії.

На грядках проводимо розпушування, розріджування, нагортання, підв’язування, підживлення, хімічну обробку рослин. Обробляємо ґрунт для того, щоб розпушити верхній шар, де має розміщуватись основна маса коренів, нагромадити доступні форми поживних речовин, створити сприятливі умови для нагро­мадження і збереження вологи, проникнення кисню до кореневої системи, розвитку мікроорганізмів, які розкладають органічну ре­човину на доступні для засвоєння рослиною форми.

Слідкуємо за чистотою навколо стовбурового простору дерев саду. Позбуваємося надлишку зав’язі плодових дерев, а в сезон дозрівання – укріплюємо рясні гілки опорами. Постійно проводимо полив різних культур та плодових дерев в період засухи.

На клумбах почергово рясно цвітуть квіти: тюльпани, нарциси, мальви, айстри, троянди, хризантеми та інші, всього біля 100 сортів. Деякі сорти квітів теж потребуюють хімічного догляду, наприклад, захищаємо троянди і хризантеми обприскуванням від шкідників.

В кінці липня на початку серпня готуємо погріб для майбутнього урожаю. Використовуємо висушене бадилля полину та сірку для викурювання приміщення. Для боротьби з підземними жителями у нірки запихаємо ріп’яхи лопуха і заливаємо цементом, вкриваємо землю піском і гілками ялини. Стіни покриваємо молоком гашеного вапна та мідним купоросом.

В «льоху» зберігаємо картоплю, буряки, моркву, чорну редьку, яблука, бульби георгін, гладіолусів.

Кінець серпня початок жовтня триває збір урожаю овочів та фруктів, які гарно зародили (додаток К).

Вирощені продукти мають чудові смакові якості. З них готуємо безліч різних смачних наїдків. Найбільше страв припадає на картоплю, яка є цінним продуктом харчування. Завдяки високому вмісту крохмалю, вітамінів, незамінних амінокислот, мінеральних та інших сполук вона значною мірою забезпечує потребу людини в поживних елементах. Улюблена страва моєї сім’ї «Картопля під молочним соусом» (додаток Л).

Моя сім’я, займаючись рослинництвом, часто дотримується традиційних прийомів, проте ми постійно в пошуках нових корисних шляхів співпраці з природою щодо покращення урожайності рослин.

2.4. Збір даних серед городників села

Збір даних серед городників села проходив за таким планом:

План

1. Організація групи однодумців. Розподіл обов’язків.

2. Анкетування жителів щодо вирощування ними натуральних продуктів.

3. Аналіз зібраних даних.

4. Випуск та розповсюдження брошури «Порадник».

Реалізація плану роботи

Випускаю на початку вересня Оголошення серед школярів 8-11 класів на тему «Шукаю однодумців: урожайний рік – підводимо підсумки». Пропозиції щодо обов’язків: картоплезнавці (завдання: встановити у кого з односельців вирощені найкращі урожаї картоплі, буряків або інших овочів, фруктів із занесенням у книгу рекордів; з’ясувати, як господарю це вдалося); сільські журналісти (завдання: провести опитування серед односельців щодо вирощування натуральних продуктів) (додаток М); дослідники (завдання: провести аналіз зібраних даних); редактори (завдання: познайомитися з різними інтернет-виданнями, посібниками, підручниками, журналами, місцевими матеріалами (зібраних іншими групами) щодо ведення сільського господарства традиційними і нетрадиційними методами та випустити брошуру «Порадник»).

Результати опитування показали: жителі села знають, що натуральні продукти – це безпечні продукти, які сприяють зміцненню здоров’я людини та повинні бути вирощенні без застосування хімічних методів. Та зараз вони ще не готові повністю відмовитись від хімічних препаратів, оскільки бояться за свій майбутній урожай. Мало землеробів на сьогодні використовують народні методи, давні перевірені рецепти(лише у випадку, коли цей рецепт передавався із покоління в покоління), біологічні замінники, препарати виготовлені на основі природніх матеріалів. Проте серед огородників вже триває пошук альтернативних ефективних шляхів удосконалення практики ведення землеробства.

РОЗДІЛ 3

ХІМІЯ І НАТУРАЛЬНІ ПРОДУКТИ

Дата добавления: 2015-05-23