Суспільний поділ праці як матеріальна основа економічних відносин

Класифікація економічних систем

Продуктивні сили – це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують створення благ для задоволення суспільства.

Економічні відносини – це сукупність соціально-економічних та виробничих зв’язків, що виникають між суб’єктами економічної системи в процесі виробництва розподілу, обміну та споживання благ, послуг і доходів.

Механізм господарювання забезпечує функціонування всіх ланок економічної системи. Він являє собою сукупність форм господарювання, методів та важелів за допомогою яких здійснюється регулювання економічних процесів.

1) Ринкова економічна система.

2) Адміністративно-командна система.

3) Змішана економічна система.

4) Перехідна економічна система.

Основними характерними рисами ринкової економіки є:

а) різноманітність форм власності при домінуванні приватної;

б) свобода підприємництва;

в) конкурентний механізм господарювання;

г) матеріальне стимулювання;

д) домінування і індивідуального інтересу та вільне ціноутворення.

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавлення народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, ігноруванні законів товарно-грошового обігу, ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господарювання.

Змішана економічна система характеризується різноманітністю форм власності, значною економічною роллю держави, наявності сильної конкуренції та домінуванні приватної власності.

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами.

Форми СПП: загальна, часткова, одинична.

Типи СПП: спеціалізація, кооперація, концентрація та комбінування.

СПП – це процес відособлення (взаємодії) різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, тобто мається на увазі процес відокремлення нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до змін у суспільних потребах та якісних змін у засобах виробництва та функціях робітників.

СПП має три форми:

1) Загальна. Здійснюється між великими сферами діяльності людини – промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, сфера послуг, освіта, наука, культура.

2) Часткова. Відбувається всередині великих сфер діяльності на міжгалузевому та підгалузевому рівні – машинобудування, рослинництво, тваринництво, переробці галузі.

3) Одинична. Притаманна процесам, що відбуваються всередині фірми, в залежності від технологічного процесу та організації управління.

Виділяють 4 типи реалізації СПП: спеціалізацію, кооперацію, концентрацію і комбінування.

Спеціалізація являє собою безпосереднє розчленування діяльності на окремі технологічні операції (організовує роботу цехів, бригад та робітників). Кооперації об’єднує ці оперативні дії в один загальний процес. Кооперація – це відносини зв’язку окремих виробників, їх обміну різними видами діяльності (кооперація по виробництву АН-70 між Росією та Україною). Концентрація виробництва виявляється в досягненні певного обсягу спеціалізованих підрозділів загальної кооперації виробництва. Наприклад, концентрація засобів виробництва і робочої сили в окремому підприємстві.

Комбінування є формою раціоналізації виробничої кооперації в межах окремих складних виробництв. Основною метою комбінування є найбільш ефективне використання всіх факторів виробничого процесу на підприємстві, створення безвідходних технологій. (З щепок – відходів виготовляють меблі).

Дата добавления: 2015-05-23