Відносини власності і їх структура

Лекція 6 Відносини власності в економічному житті суспільства

Заняття 8

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: структуру, юридичний і економічний зміст власності; форми власності; сутність процесів роздержавлення і приватизації

Вміти: визначати сутність, структуру власності; надавати характеристику різних форм власності; пояснювати необхідність здійснення роздержавлення і приватизації в умовах перехідної економіки

Рекомендована література:

[1, с.77-117]

[2, с.20-23]

[3, с.14-22]

[4, с.80-99]

План:

6.1 Відносини власності і їх структура

6.2 Відносини власності на початок 90-х років

6.3 Форми власності в Україні

6.4 Необхідність і основні напрямки приватизації державних підприємств в Україні. (додаткова інформація)

Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність – відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого використання, грошей тощо.

Як соціально-економічна категорія власність визначається ступенем розвитку продуктивних сил, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується в площині взаємодії «людина — людина».

Власність же в юридичному розумінні відтворюється системою зв'язків «людина — річ». Як юридично-правова категорія власність відображує майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріпляються системою відповідних прав власності.

Основа відносин власності - відносини привласнення засобів виробництва та його результатів.

Привласнення — це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб'єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.

Володіння характеризує необмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.

Розпорядження — здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.

Користування (використання) — процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

Слід зауважити, що суб'єкт привласнення власності є одночасно володарем, розпорядником і користувачем. Володар реалізує також права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем, але далеко не завжди реалізує себе як володар. Користувач окремих благ може функціонувати, зовсім не реалізуючи прав володаря і розпорядника. Проте тільки в комплексі відносини володіння, розпорядження і користування становлять процес привласнення власності.

Парною категорією привласнення є відчуження.

Відчуження — процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, оречевлення результатів праці з перетворенням власності суб'єктів на об'єкти економічних відносин.

За суб'єктами, тобто носіями і реалізаторами відносин власності, розрізняють індивідуальну, колективну та державну власність. З розвитком суспільства відбувається кількісне і якісне зростання суб'єктів власності. Носіями різновидів індивідуальної власності є індивіди, домашні (сімейні) господарства найрізноманітнішої функціональної спрямованості.

Колективна власність реалізується через діяльність корпорацій, кооперативів, релігійних і громадських об'єднань та організацій, трудових колективів різних форм господарювання тощо.

Урізноманітнюються форми державних суб'єктів власності. Серед них розрізняють загальнодержавні (урядові, центральні структури, національний банк тощо), територіально-регіональні (комунально-муніципальні служби та інші органи місцевого самоврядування), галузеві (міністерства та відомства).

Дата добавления: 2015-05-23