Економічний закон виявляє суттєві, стійки і необхідні причинно-наслідкові зв 'язки і взаємозалежності даного економічного процесу

Економічна категорія - це наукове поняття, яке характе­ризує окремі сторони економічного явища.

Закони і категорії політичної економії.

Закони і категорії політичної економії та їх системи. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук.

Сутність економічної категорії визначається такими критеріями:

• відображає не природні властивості речей і предметів, а ха­рактерну властивість певної системи (елементу, ланки) економіч­них відносин людей;

• має об'єктивний характер, оскільки відбиває об'єктивну дій­сність;

• має історичний характер, оскільки значна частина категорій політичної економії на певному етапі розвитку суспільного вироб­ництва відмирає.

У курсі політичної економії широко використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, капіталістична економіка, ринок, наймана праця, заробітна плата та багато інших.

В економіці діє низка економічних законів.

Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими великими групами:

• усезагальні закони, які властиві будь-якому типу економіч­ної системи. Вони виражають напрями поступального розвитку суспільного виробництва, об'єктивні основи зростання його ефек­тивності, розвитку відносин власності тощо;

• особливі економічні закони, що виражають такі особливості
економічних відносин, які є спільними для декількох типів еко­номічних систем. До них належать насамперед закони товарного виробництва і ринку;

• специфічні економічні закони, які діють лише в умовах пев­ного економічного ладу, наприклад капіталістичного чи соціаліс­тичного.

У сукупності всі ці закони формують систему законів еконо­міки та закономірності її розвитку.

Таким чином, економічні закони є складовою предмета полі­тичної економії. Вивчаючи об'єкт свого дослідження, тобто су­спільне виробництво, політична економія стикається з пробле­мою обмеженості виробничих ресурсів (родючих земель, корис­них копалин, паливно-енергетичних ресурсів, робочої сили тощо) та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як най­краще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.

З іншого боку, як зазначалось, економічні відносини людей нерозривно пов'язані з політичними, соціальними та іншими від­носинами і соціальними інститутами. Наука досліджує вплив цих відносин на економічні процеси.

Функци політичної економії. Політекономія виконує насамперед пізнавольну функцію. Вона покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу.

Будь-яке знання цінне тим, що може служити керівництвом до практичних дій для суспільства. Тому полігична економія не по­винна обмежуватися простою констатацією фактів. Наука зобов'язана відкривати закони, що управляють економічними процесами, ірозробляти шляхи їх використання. Отже, з пізнавальною функцією політичноі економіі тісно пов'язана й практична функція.

Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес.

Політична економія виконуе також ідеологічну функцію. Багато питань політичної економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу, зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил, волю яких виражають відповідні партіії.

Ще одна функція політекономії — методологічна. Політична економія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук — галузевих. Крім того, низка економічних наук перебувають на стику різних галузей знання — економічна географія, теорія управління (менеджменту), історія народного господарства та ін., і для яких політична економія теж є теоретичною основою.

1. Політична економія досліджує явища багатогранної економіки дійсності не в локальному розрізі, а в системній цілісності. 2. Політична економія — це така наука, яка досліджує найбільш суттєве, найбільш глибинне в явищах і процесах економічного життя суспільства. Вона акцентує увагу не на одному явищі, а на безлічі, які є загальними або для всіх економічних наук, або для більшості з них. I ці загальні принципи чи закони, теоріі чи моделі, що їх розробляє політекономія, стають позитивним надбанням для всього комплексу економічних наук. 3. Ніяка галузева чи міжгалузева економічна наука не може замінити політекономію в дослідженні сутності соціально-економічноі системи суспільства, закономірностей й розвитку, властивих її соціально-економічних суперечностей, причин відмирання та заміни новою системою певного типу. Це безпосередньо є прямою функцією саме політичної економії.

Завдання вітчизняної політичної економії:

1. Дослідження проблем ефективного використання обмеже­них виробничих ресурсів і управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини, у тому числі и про­блем, «що, як, для кого і скільки виробляти?».

2. Розкриття суті і тенденці у розвитку соціально-економічних відносин у їх взаємозв'язку з продуктивними силами. Важливо при цьому розкрити і описати перспективну модель економічної формації України.

3. Вивчення системи законів, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ як у ринковій, так і в інших економічних системах, а також дослідження поведінки індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, розподілом, обміном і споживанням продукції.

4. Дослідження змісту і стратегічних тенденщй еволюції соціально-економічних систем в останні століття та на рубежі XXI ст.

Дата добавления: 2015-05-23