Проаналізуйте особливості становлення та розвитку політичної думки в Україні

Охарактеризуйте поняття легітимності влади, типології легітимності політичної влади.

Легітимність означає підтримку з боку населення, саме вона в першу чергу забезпечує стабільність і стійкість влади. Легітимність це виправдання законності влади. Вебер відзначав панування спирається на згоду, що визначає його легітимність, в ній він бачив гарантію стабільності суспільства, підтримки соціального порядку і підкреслював, що соціальна поведінка, а також соціальні відносини можуть бути орієнтовані індивідами на їхнє уявлення про існування легітимного порядку. З його точки зору легітимність порядку може бути гарантована лише внутрішньо, а саме емоційною відданістю, вірою в абсолютну значимість порядку. У поняття легітимності входить довіра з боку народу до існуючої влади. Носій законної легітимної влади може правити безбоязно, спираючись на згоду народу. Володар що не спирається на законність відчуває страх перед народом. Насильництво що здійснюється ним, породжує насильництво інших, через страх він змушений вдаватися до всезростаючого терору, а це призводить до того що страх переважає над іншими почуттями у суспільстві. Тому щоб влада не перетворилася у всемогутність, необхідна легітимність. Тільки при наявності якої існує воля, оскільки легітимність сковує владу. типи легітимності за Вебером: традиційний тип – базується на вірі в священний характер звичаїв, традицій, норм які на протязі століть регулювали життя людей та їхню поведінку. Харизматичний – оснований на вірі у виняткові якості, природний дар, тобто харизму керівника, якого інколи обожнюють, створюють культ особистості. Раціонально-правовий – заснований на вірі в силу права, закону, на визнанні добровільно прийнятих загальних правил, встановлених юридичних норм, які спрямовані на регулювання відносин планування і підкорення.

В історії суспільно-політичного життя в Україні XVI-XVII ст. характеризується розвитком прогресивного ідейно-політичного руху, пов’язаного з визвольною боротьбою українського народу. Це був період, коли на зміну бурхливому розквіту прийшов етап занепаду й розпаду, тривалого іноземного поневолення багатьох українських земель.Велику роль у формуванні політичної свідомості українського народу відігравали освіта, наука, мистецтво. Поширенню освіти сприяли братські школи. Саме вони стали основою створення Киево-Могилянської академії. Ця установа стала першим вищим закладом на східнослов’янських землях.

Надзвичайно велика роль у житті українського народу, в його боротьбі за волю, за незалежну й суверенну державу належить козацтву. Саме в його контексті стало можливе створення Конституції Пилипа Орлика 1710 року. Незважаючи на те, що ця Консти­туція в життя не була втілена, вона має велике значення як документ, кот­рий вперше в історії України де-юре зафіксував принципи, покладені в ос­нову державно-політичного устрою. Вперше українська державна ідея знайшла втілення в юридичному документі, де було визначено, які саме і в якому порядку мають бути здійснені державні реформи в Україні. Важливе місце в Конституції Пилипа Орлика посіла проблема взаємин між гетьма­ном і народом.Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст. Цей етап розвитку соціально-політичної думки в Україні пов'яза­ний з постаттю відомого вченого та політичного діяча М. Драгоманова. М.Драгоманов звертається до здобутків тогочасної західноєвропейської науки, до ідеї суспільно-культурного прогресу і діалектики, що посідала центральне місце в найбільш поширених тоді суспільно-політичних програмах і соціально-філософських теоріях. Драгоманов поділяв марксистські ідеї про соціалізм як більш прогресивний лад і позитивно ставився до спенсерівської теорії еволюції. Політична програма М.Драгоманова була побудована в основному на п'яти провідних принципах: 1. визнання за державою можливості координації соціально-економічного життя2. ідея щодо еволюції існуючої політичної системи 3.визнання вирішального значення ідеї культурництва4.європоцентризм 5.ідея федерації Провідну роль в розвитку укр. політ. думки належить М.С.Грушевському (1866— 1934), видатному вченому-історику, політологу, публіцисту і політичному діячу. Він проголошував ідею пріоритетів інтересів народу, суспільства над інтересами держави. Досліджуючи історію України вчений дійшов висновку, що основа укр. народу – селяни, а головна його мета – земля і воля. Проте Грушевський стояв на засадах федерації, розглядаючи її не як втрату волі, а як шлях до нових можливостей розвитку. Відомим українським політичним мислителем і політичним діячем кон­сервативного напрямку був

ВЛипинський (1882—1931). Українська дер­жава у майбутньому, на думку Липинського, має бути незалежною мо­нархією спадкового характеру з обов'язковою передачею успадкованої гетьманської влади. Політична програма В.Липинського базувалася на: 1) гарантія недоторканості особи; 2)забезпечення права приватної власності на землю; 3) проведення аграрної реформи; 4) об'єднання всіх українських земель, а в зовнішній політиці — союз із Росією і Білорусією. Особливу роль у розвитку української політичної думки відіграли націоналістичні ідеї Д. Ткачука, Д. Донцова та М. Міхновського.

Дата добавления: 2015-05-23