Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи

План

Бібліографічний список

Обов’язкова література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,11,12.

Додаткова література: 9,36,37,39,42,44.

Тема 2. Історія світової політичної думки

Мета роботи: засвоїти, закріпити, поглибити і систематизувати знання про:

- політичні вчення Стародавнього Сходу;

- політичні думки епохи Реформації;

- політичні погляди К.Маркса і Ф.Енгельса;

- політичні погляди К.Каутського, К.Поппера, З. Бзежинського

1. Політичні вчення Стародавнього Сходу.

2. Політична думка епохи реформації (М.Лютер, Ж.Кальвін).

3. Політичні погляди К.Маркса і Ф. Енгельса.

4. Політичні погляди К.Каутського, К.Поппера, З Бзежинського

При вивченні першого питання слід звернути увагу на те, що у Стародавньому Сході у XI-VII ст. ст. до н.е. відбувається перехід від релігійно-міфологічного до відносно раціонального погляду на світ, що проявлялося у поглядах Конфуція, Будди, Мо – Цзи, Лао-цзи, Заратустри та ін.

Конфуцій розробив патріархальну концепцію походження держави, виступив за ненасильницькі методи управління, аристокрачну форму правління.

Даоси розробив першу анархічну теорію, засудивши доцільність існування держави, закликаючи до життя в гармонії з природою.

Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:

1. В.М.Пича, Н.М. Хома Політологія: Навчальний посібник. – Львів, 2002. с.28-29.

2. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенко. Політологія: Підручник К., 2002. – с 38-43.

3. Кирилюк Ф.М. Політологія Навчально-методичний комплекс: Підручник. – К., 2004. с.73-78.

При вивченні другого питання слід з’ясувати, що Реформація – це широкий антифеодальний і антикатолицький рух в І пол. XVI ст., який заклав початок протестантизму. Це рух за необхідність удосконалювати церкву, світські порядки, правові інститути, за відновлення чистоти християнської релігійності.

Слід акцентувати увагу, що до основних напрямків Реформації відносять лютеранство, кальвінізм. Ідеологом французького реформаторства був Ж.Боден. Він першим сформулював і обґрунтував поняття суверенітету як ознаки держави.

Більш глибоко друге питання можна вивчити за підручниками:

1. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. – Львів, 2002.с39-41.

2. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенко. Політологія: Подручник. К., 2002. – с.55-56.

При підготовці відповіді на трете питання слід звернути увагу на те, що К.Маркс (1818-1882) і Ф.Енгельс (1820-1895) у своїх дослідженнях доводили, що правові відносини, як і форми держави, не можна зрозуміти поза історичним контекстом, умовами матеріального життя.

Марксисти пояснювали виникнення держави розподілом праці та привласненням засобів виробництва. Держава трактувалася ними як знаряддя панівного класу для підкорення пригноблених класів. Тільки революційне насильство, на їх думку, є умовою переходу до нового суспільного ладу.

Більш детальніше це питання можна розглянути у підручниках:

1. П.П.Шляхтун; Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002. с.79-85.

2. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. Львів, 2002. – с.55

3. Політологія: Навчально-методичний конспект. За ред.. Ф.М.Кирилюка. – К., 2004. с 91-92.

4. Ф.М.Кирилюк: Політологія Нової доби: Посібник.- К., 2003. – с. 174-221.

Аналізуючи четверте питання слід звернути увагу на те, що процес формування сучасної західної політології в різних країнах був неоднаковим.

Різними були й соціально-історичні ситуації, наукові основи розвитку, а звідси - не однакова роль національних шкіл політичної науки у становлені сучасної політології. Необхідно підкреслити, що наприкінці XIX- на початку ХХ ст., ст., домінуючою методологією у політичній науці був позитивізм (О.Конт, Г.Спенсер, Е.Дюркгейм), на зміну якому на початку 20 – х рр. ХХ ст. формується неопозитивізм, формами якого були логічний позитивізм, філософія аналізу та інші.

Слід акцентувати увагу на тому, що становлення самостійної політичної науки відбувається на рубежі ХІХ – ХХ ст. ст.

Етапи еволюції сучасної політичної науки:

1 етап – становлення сучасної політичної науки (кінець ХІХ – кінець 40 рр. ХХ ст.);

2 етап – активне поширення сфер політичних досліджень (кінець 40 рр – друга половина 70 рр. ХХ ст.);

3 етап – пошук нових парадигм розвитку політичної науки (середина 70 рр. ХХ ст. – до сьогодення).

Слід звернути увагу на те, що К.Каутський належить до першого етапу. Він розробив разом з Е.Бернштейном соціал-реформаторську теорію розвитку суспільства.

З.Бжезинський, представник Ш етапу, сформулював концепцію постіндустріального суспільства. Представник даного К.Р.Поппер визначився політикою лібералізму та тоталітаризму, характеристикою етапу «открытого» та «закрытого» суспільства.

Четверте питання більш глибоко можна вивчити за підручниками:

1. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. Львів, 2002. – с.58-62.

2. Ф.М.Кирилюк: Політологія Нової доби: Посібник.- К., 2003. – с. 221-227.

3. Політологія: Навчально-методичний комплекс/ За ред.. Ф.М.Кирилюка.-К., 2004.-с.631-634.

Питання для самоконтролю

1. Яка методологія була домінуючою наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. ст.?

2. У чому суть концепції трансформації посткомуністичних суспільств З. Бжезінського?

3. У чому, на вашу думку, суть теорії К.Каутського?

4. Що розуміється під поняттям «відчинене» і «зачинене» суспільство в працях К.Р.Поппера?

Дата добавления: 2015-05-23