Республіка

Монархія

	абсолютна		конституційна		парламентська

Республіка – це форма державного правління, яка здійснюється виборним органом влади, що обирається всіма громадянами на певний термін.

	президентська		парламентська		змішана

За формою державного устрою:

- унітарна

- федеративна

- конфедеративна

Унітарна держава – це єдине державне утворення, територіальні складові якої:

- не мають ознак державності

- не мають власного громадянства

- відособленої системи законодавства

- своїх державних символів

Федерація – об’єднання відносно самостійних державних утворень. Державними утвореннями можуть бути штати, землі, провінції, республіки.

Ознаки федерації:

- територія федерації

- кожне утворення має право приймати свою конституцію

- існує громадянство складових частин федерації

Конфедерація – це союз незалежних держав, які зберігаючи свою незалежність об’єднуються для координації окремих видів діяльності. Суб’єкти конфедерації мають право вільного виходу з такого утворення – право сецесії.

Політичний режим – це сукупність засобів і методів за допомогою яких здійснюється влада:

1) демократичний політичний режим

2) авторитарний

3) тоталітарний

Риси демократичного політичного режиму:

- виборність державних органів влади

- розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову

- визнання рівності всіх громадян, захист їх прав і свобод

- вільна діяльність недержавних громадсько-політичних організацій

- наявність опозиції, економічний і політичний плюралізм

- перемога більшості при врахуванні і повазі прав меншості

Політичні партії на партійні системи

1. Сутність політичних партій, їх розвиток та функції

2. Типологія політичних партій та партійних систем

3. партійна система сучасної України

Партія – добровільне об’єднання громадян, яке оформлено організаційно, виражає інтереси певної частини суспільства і прагне до задоволення своїх інтересів шляхом завоювання влади.

Ознаки партії за італ. Лапаламбарою:

- об’єднання людей в організацію

- наявність власної ідеології

- боротьба за владу

- боротьба за електорат

Способи формування партії:

- із виборчих комітетів груп підтримки кандидатів

- з парламентських фракцій

- через організаційне оформлення масових громадсько-політичних рухів

- шляхом трансформації громадських організацій

- через легалізацію тіньових структур

Генезис політичних партій:

1) партії як аристократичні угрупування (англійські віги і торі)

2) партії як політичні клуби

3) партія як масова організація

Виникненню партій як масових організацій сприяли два фактори:

- введення і поширення загального виборчого права

- зростання політичної свідомості різних верств суспільства (усвідомлення свої соціальних інтересів)

Структура масової партії:

1) політичні лідери

2) політична партійна еліта

3) партійний актив

4) члени партії

5) партійний електорат (прихильники які голосують за цю партію)

Функції політичних партій:

1) політичні функції

- політична партія відображає інтереси певної частини народу або спільності в цілому

- кожна партія бореться за владу

- формування органів державної влади, місцевого та регіонального самоуправління

2) ідеологічні функції

- розробка партійної ідеології

- функція пропаганди формування громадської думки в світлі даної ідеології

- політичне виховання членів партії та широкого народного загалу

3) організаційні функції

- підготовка кадрів для партійної, державної та громадської роботи

- проведення виборчих кампаній та інших політичних акцій

- організація діяльності партійних фракцій у представницьких органах влади

Типологія політичних партій:

1) В залежності від структури організації:

- масові (діють на партійній основі, мають членство)

- кадрові (не мають статуту, членства, внески не платять, діяльність проводять тільки в передвиборчий час)

2) В залежності від соціальної бази:

- класові (буржуазні, робітничі)

- міжкласові (робітничо-селянська партія)

- партії класоподібних груп (жіночі, молодіжні)

3) В залежності від політичних цілей і ставлення до існуючого устрою:

- революційні

- реформістські

- консервативні

- реакційні

4) За політичною орієнтацією:

- ліві (комуністичні, соціалістичні)

- праві (консервативні, реакційні і крайньо праві)

- центристські (ліберальні)

5) За умовами функціонування (правоздатність):

- легальні

- нелегальні

- напівлегальні

6) Стосовно у часті у політичному житті:

- правлячі

- опозиційні

Партійна система – це сукупність діючих в країні політичних партій і взаємовідносини між ними.

Партійні системи поділяються за такими критеріями:

- кількісний

- критерій альтернативності

Типологія партійних систем за Дж. Сарторі:

1) однопартійна – наявність однієї правлячої партії (СРСР, Італія 30-40 рр., Північна Корея, Куба, Лівія)

2) гегемоністична – одна керуюча партія, але можуть існувати декілька їй підвладних партій – авторитарний режим (соціалістичні держави Сх. Європи 40-80 рр., Китай, В’єтнам)

3) з домінуючою партією – на протязі довгого періоду одна партія перемагає у виборах, вона формує стабільний уряд (Швеція, Японія, Індія)

4) двопартійна – дві найбільш впливові партії (США, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія)

5) обмеженого плюралізму – впливовими є декілька політичних партій, які формують уряд і де відсутні гострі суперечності (Бельгія, Австрія, Швейцарія, Німеччина)

6) поляризованого плюралізму – багато партій, серед яких потужними є і ліві і праві, уряд формують центристські партії, гостре протистояння між лівою і правою опозиціями (Україна, Італія, Фінлядія)

7) атомізована – існувала в Україні до 1994 р. (Казахстан, Узбекистан, Парагвай, Зімбабве)

Громадсько-політичні організації та рухи

1. Сутність громадсько-політичних об’єднань, їх роль і функції

2. Суспільно-політичні рухи: типологія та динаміка розвитку

Громадські об’єднання – це масові організації громадян, які виникають за їх ініціативою для реалізації своїх довгострокових інтересів.

В Україні законом від 1992р. “Про об’єднання громадян” регулюються питання виникнення і легалізації цих організацій.

Характерними ознаками ГПО є:

- документальне оформлення їх мети, завдань і цілей (статут, програма)

- довго тривалість існування

- добровільність входження громадян

- наявність структури і ієрархії в організації

- співробітництво членів організації по досягненню мети, а також єдність і згуртованість в діяльності

Типологія громадських організацій:

За метою та сферою діяльності:

- суспільно-політичні

- духовні або релігійні

- наукові

- спортивні

- мистецькі

- екологічні

За соціальною базою і складом учасників:

- робітничі

- селянські

- молодіжні

- жіночі

- студентські

За організаційною структурою:

- суспільні (профспілки)

- різні добровільні товариства

- творчі спілки

Функції громадських організацій:

1) представницька – задоволення потреб та інтересів членів організацій

2) функція залучення членів організації до громадського та державного життя

3) функція формування громадської думки та інформування суспільства про певні суспільні проблеми

4) функція політичного рекрутства

Забороняється створення і діяльність громадських організацій метою яких є:

- пропаганда

- зміни насильницьким шляхом конституційного ладу країни, територіальної цілісності та незалежності

- ведення діяльності на користь іноземних держав

- пропаганда війни, фашизму і неофашизму

- розповсюдження расової, релігійної та етнічної ворожнечі

- створення незаконних воєнізованих формувань

- обмеження загально визнаних прав і свобод людини

- нанесення шкоди здоров’ю людей

Наймасовішою громадською організацією є профспілки – громадські організації, що об’єднують громадян за родом їх професійної діяльності.

Громадські органи – це такі організації, що створюються при державних структурах і виступають як форма громадської активності (комітет захисту миру, комітет солдатських матерів, ветеранів війни і т.д.)

Суспільно – політичні рухи – це об’єднання громадян, які носять масовий характер, виникають та існують для реалізації певних цілей.

Їх ознаки:

- не оформлені як правило структурно

- не мають фіксованого членства

- не платять членських внесків

- не несуть обов’язки перед рухом

- мають широку соціальну базу

- включають в себе різні групи, верстви і класи, які розходяться в поглядах на багато питань суспільного життя, але об’єднуються навколо однієї мети

- не ставлять за мету завоювання влади

- характеризуються недовготривалістю існування

Причини виникнення рухів:

- розчарування громадян в традиційних формах політичної активності

- загострене сприйняття громадянами становища в суспільстві

- підвищення освітнього, культурного і інформаційного рівня населення

- прагнення до участі в громадсько-політичному житті широких верств населення

- загострення глобальних систем сучасності і усвідомлення того, що від їх розв’язання залежить існування людства

Дата добавления: 2015-05-23