Форми організації трудової діяльності дітей

Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбу­вається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумо­вою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

Трудові доручення. За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширені­шою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов'язків, вико­нання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.

Залежно від критеріїв виокремлюють такі види дору­чень:

— за складністю: складні та прості;

— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;

— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Молодшим дошкільникам вихователь дає прості дору­чення, які є епізодичними, короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). По­чинаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути пов'язани­ми з проханням або звертанням до інших осіб, прибиран­ням і підтриманням порядку в ігровому куточку, догля­дом за тваринами у куточку живої природи тощо.

За змістом діяльності щодо виконання доручень їх по­діляють на:

— доручення, пов'язані з участю в іграх, використан­ням іграшок, організацією занять;

— побутові доручення;

— доручення допомагати малюкам (для старших дітей);

— доручення-проханння дорослих;

— доручення, пов'язані з роботою в куточку живої при­роди, на земельній ділянці дитячого садка.

Виконання доручень виховує у дошкільнят обов'язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, кон­кретних доручень. Доручаючи дитині самостійну справу, педагог мас враховувати відсутність соціального, трудово­го, комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у зв'яз­ку з цим раціональні способи її виконання. Ефективним щодо цього може бути ознайомлення дитини з такими пра­вилами виконання доручення:

— отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити;

— сплануй, як виконати цю роботу;

— працюй не поспішаючи, щоб результат приніс задово­лення і користь;

— проінформуй про завершення справи того, хто дору­чив її тобі;

— проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось. Зацікавлений у вихованні самодостатніх особистостей педагог заохочуватиме ініціативу дошкільнят у прийнятті і виконанні доручень.

Виконання групових доручень привчає дітей до узго­дження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.

Чергування. Ця форма доручення полягає у система­тичному виконанні дитиною трудових обов'язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють роз­виток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і на­пружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усві­домлення значущості своєї праці, навички роботи на кон­кретний результат. Вони є дієвим засобом виховання по­чуття відповідальності у дошкільників, формування само­стійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.

Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до виконання деяких обов'язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, діти чергують систематично в їдальні, на заняттях, у куточку живої природи тощо.

З дорослішанням дошкільників поступово ускладню­ються їхні доручення за змістом роботи, формами об’єднання дітей, вимогами до самостійності й самоорганізованості. Залежно від мети, яку переслідує педагог, для чер­гувань об'єднують дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдос­коналення навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрастним рівнем трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Для за­безпечення психологічної сумісності дітей під час колек­тивних чергувань педагог має добре знати їхні індивіду­альні особливості, з урахуванням яких розподіляти кон­кретні доручення.

Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об'єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімна­ти або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за резуль­тат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.

Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного ово­лодіння навичками конкретних видів праці. Знання інди­відуальних особливостей дітей дає змогу об'єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва:

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з од­нолітками низького рівня, які симпатизують один одному;

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з дітьми низького рівня, які їм симпатизують;

— включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать найактивніші діти високого рів­ня розвитку взаємин.

Систематичність залучення дітей до трудової діяльнос­ті забезпечують різні її форми організації. Дослідники ви­окремлюють такі види колективної праці, як праця поруч, загальна і спільна праця.

Праця поруч — форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно викону­ють індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч вини­кає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб орга­нізації трудової діяльності є проміжним етапом до колек­тивної праці.

Загальна праця — форма організації колективної ді­яльності дітей, яку характеризують спільні мета і резуль­тат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками. Для цього вони повинні виконати конкретні завдання: одна дитина витирає іграшки, друга — полич­ки, третя — лялькові меблі, а спільним результатом буде порядок на стелажі. Значущість кожного окремого ре­зультату і зв'язок його з іншими виявляється тільки піс­ля закінчення всього процесу діяльності.

Спільна праця — складний різновид колективної ді­яльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об'єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майдан­чику передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібан­ня, наповнення ящиків, перевезення). Цей вид колек­тивної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації. Під керівництвом вихователя діти попередньо обговорюють суть і послідов­ність дій, з урахуванням складності трудових операцій визначають кількість учасників для кожної з них, розпо­діляють дії між учасниками, враховуючи їхні бажання і можливості.

Різноманітні ситуації взаємодії потребують дотриман­ня дітьми, які об'єдналися у групи, певних правил-регуляторів. Ознайомлення дітей із цими правилами є одним із засобів педагогічного керівництва їхніми взаєминами. При цьому слід враховувати і залежність правил від мо­ральних норм, які є більш загальними вимогами. Особли­вої уваги педагога потребують вихованці, які, знаючи пра­вила і вимагаючи дотримання їх від інших, самі ігнорують їх. Таким дітям варто доручати спільну справу разом з ак­тивними однолітками, які добре засвоїли моральні норми, внаслідок чого спрацьовує ефект взаємодоповнення: ак­тивні діти співпрацюють з тими, хто охоче бере участь у спільних справах, а ті, хто формально ставиться до мо­ральних вимог, за такої ситуації вже не можуть ухилитися від них. Схвалення вихователем такого співробітництва, його попередня оцінка («Я впевнена, що ви успішно впора­єтесь із завданням») орієнтують дітей на сумлінну працю.

Використання різних форм організації трудової діяльності дітей збуджує у них «прагнення серйозної праці», без якої життя людини «не може бути ні гідним, ні щасли­вим» (К. Ушинський).

Дата добавления: 2015-05-23