Особливості дидактичної гри

Дидактичні ігри

У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розви­вають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мов­лення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, ко­льорах, максимально задіюють інтелектуальний потен­ціал у пізнанні світу і себе.

Якщо творчі ігри забезпечують максимальні можли­вості для вияву уяви, нестандартного мислення, ініціати­ви дітей, то педагогічна мета дидактичних полягає в сен­сорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихо­ванні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізува­ти їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут лю­дини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бе­сід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матері­алами є основним засобом навчання і виховання, за допо­могою яких вихователь готує дитину правильно сприйма­ти об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній нале­жить вихователю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляють­ся необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опа­нування знань і вмінь відбувається в практичній діяльнос­ті за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють на­вчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповід­но до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидак­тичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий за­дум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його ди­дактичних завданнях, які педагог ставить перед дошкіль­никами не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєн­ня пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загаду­вання і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажан­ня досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умо­ви і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навко­лишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнту­ватися на потрібну властивість, підбирати і групувати пред­мети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігро­вих інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність мож­лива лише за доступності дидактичних завдань для сприй­няття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використан­ня дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вихователь пови­нен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у ді­тей згасає інтерес до гри, вихователь ініціює спільне при­думування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.

Постійний розвиток самостійних дидактичних ігор не­можливий без наявності достатньої кількості ігрового ма­теріалу. В кожній групі мають бути різних розмірів ляль­ки з комплектами одягу, посуд, меблі, транспорт, м'які іг­рашки (тварини, птахи, комахи), настільно-друковані ігри (лото, доміно, шашки, шахи), дидактичні іграшки (матрьошки, кубики, пірамідки та ін.), набори з природного матеріалу, картинки про природу, життя сім'ї, діяльність людей, предмети домашнього вжитку тощо.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, за­безпечує розвиток сприймання. Наприклад, розбираючи і збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і називати ознаки (розмір, форму, ко­лір та ін.) предметів. Розвиток сенсорних здібностей у ди­дактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знахо­дити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагаль­нення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і во­лю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуван­ню у дітей моральних уявлень і понять (про бережне став­лення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріа­лом, картинками сприяють естетичному розвитку, ос­кільки, навчившись розрізняти кольори і форми, дитина починає помічати, оцінювати їх. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовці дітей до письма, образотворчої діяльності тощо.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побу­ту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвит­ку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвит­ку самостійності й активності мислення дитини).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулю­ють загальний особистісний розвиток дошкільників. Поєд­нання в них готового навчального змісту з ігровим заду­мом і діями вимагає від вихователя майстерного педагогіч­ного керівництва ними.

Дата добавления: 2015-05-23