Розрізняють генеральну та вибіркову сукупність

Гіпотеза у конкретному соціологічному дослідженні

Важливим складовим елементом теоретико-методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження є розробка та формулювання робочих гіпотез.

Гіпотеза – це обґрунтоване наукове припущення для пояснення відношень, фактів, явищ, які безпосередньо не спостерігаються. У процесі дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою, або спростованою. Гіпотези, що підтвердилися у дослідженні, стають теорією, збагачують науку новими знаннями, і можуть бути використані у практичній діяльності. Якщо гіпотеза виявилася спростованою, це не означає, що дослідження було марним. Отримані знання можуть стати відправними для формування нових гіпотез або для розробки нових напрямків дослідження.

Розрізняють такі основні процедури побудови гіпотез: висунення гіпотез, формулювання гіпотез та їх перевірка.

Гіпотези розробляються у два етапи: в процесі розробки програми, а також після "пілотажу" – пробного дослідження, коли гіпотези уточнюються, коректуються, доповнюються або висуваються нові.

Вимоги, що ставляться до гіпотез:

• гіпотеза не може містити понять, які не мають емпіричних індикаторів (тобто, попередньо не проінтерпретовані), інакше вона не може бути перевіреною;

• гіпотеза не повинна суперечити отриманим раніше знанням та встановленим фактам;

• гіпотеза має бути простою і не повинна містити умов, припущень, що утруднюють її розуміння;

• гіпотеза повинна бути такою, що перевіряється за існуючого рівня знань та методичних можливостей;.

• гіпотези у дослідженні повинні бути об'єднані у систему доведень висунутого пояснення.

Всі конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи – суцільні, коли об'єкт дослідження вивчається повністю, без будь-яких виключень, та вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки розповсюджуються на весь об'єкт.

Більшість же конкретних соціологічних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер. Це дозволяє забезпечити економічність досліджень та їх надійність за умов використання специфічної методики та техніки.

Генеральна сукупність – це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню. Інколи генеральну сукупність називають популяцією.

Вибіркова сукупність – це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю. Наприклад, соціолог ставить за мету вивчити політичні орієнтації студентської молоді України. Генеральна сукупність визначається цілями дослідження, а це означає, що її складають усі представники студентської молоді України. Вибіркова ж сукупність визначається за допомогою математичних методів і повинна репрезентувати (представляти) за своїми основними характеристиками генеральну сукупність.

Різниця, розходження, які об'єктивно існують між характеристиками генеральної та вибіркової сукупностей, називаються, похибкою репрезентативності.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю (інтерв'ювання).

Анкетне опитування – метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети. Анкета - основний документ у анкетному опитуванні, являє собою впорядкований певним чином перелік питань, з допомогою яких збирається первинна інформація. Як підкреслюють фахівці, побудова анкети вимагає включення питань, які б повинні відповідати основним цілям дослідження і слугувати зібранню тієї інформації, котра б дала можливість перевірити гіпотези, висунуті програмою дослідження.

Розрізняють такі різновиди анкетного опитування:

анкетування індивідуальне – вид анкетування, який не передбачає спільності місця та часу під час заповнення анкети для всієї сукупності респондентів;

анкетування групове – вид анкетування, який передбачає одночасне заповнення анкети групою людей, які зібрані в одному приміщенні;

поштове анкетування – вид анкетного опитування, який передбачає розповсюдження анкети поштою та очікування її повернення після заповнення респондентом;

пресове анкетування (у ЗМІ) – вид анкетування, який адресується специфічному контингенту: читачам газети, слухачам радіо, телеглядачам;

експертне анкетування – вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, яка є предметом вивчення.

Основні етапи анкетного опитування:

• підготовчий етап, пов'язаний з розробкою програми опитування, складанням анкети, її тиражуванням, виробленням інструкцій для анкетерів та респондентів тощо;

• оперативний етап – пов'язаний з безпосереднім анкетуванням респондентів;

• підсумковий етап – пов'язаний з обробкою та аналізом анкетування.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю – метод здобуття соціологічної інформації, який полягає у безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

фіксоване (стандартизоване) – такий різновид інтерв'ю, який суворо регламентований питальником;

фокусоване – такий різновид інтерв'ю, у якому респондента заздалегідь ознайомлюють з проблематикою бесіди;

вільне (нестандартизоване, неформалізоване) – такий різновид інтерв'ю, у якому тема визначена заздалегідь, а інтерв'юер має відносну свободу у веденні бесіди.

квазі-інтерв'ю у фокус-групах – ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів у неформальних обставинах.

Основні питання, що будуть подані на заліку у тестовому вигляді:

· Етапи соціологічного дослідження

· Визначати поняття «гіпотеза», «спостереження», «контент-аналіз»

· Визначати поняття «закрите питання» та «відкрите питання» у соціологічному опитуванні

· Вміти охарактеризувати що таке «репрезентативність», «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність»

Дата добавления: 2015-05-23