Спостереження і догляд за хворими з затримками сечовиділення

СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З НЕТРИМАННЯМ СЕЧІ. ВИДИ СЕЧОПРИЙМАЧІВ ТА ЇХ ДЕЗІНФЕКЦІЯ

Нетримання сечі може виникнути при пошкодженні або порушенні тонусу сфінктера сечового міхура, вадах розвитку сечового міхура та сечівника, при захворюваннях центральної нервової системи, а також у виснажених хворих. Сеча, яка накопичується у сечовому міхурі, час від часу витікає мимовільно, іноді у вигляді крапель, а іноді у значній кількості, при цьому хворі не в змозі регулювати акт сечовипускання.

Заходи в разі нетримання сечі:

- навчання пацієнтів користуванню сечоприймачем;

- використання памперсів (жінками);

- використання гумового підкладного кола;

- обмеження вживання рідини після 18-ї години;

- ретельна гігієна зовнішніх статевих органів;

- за необхідності здійснювати заходи профілактики пролежнів.

До хворих з нетриманням сечі треба ставитись особливо уважно, оскільки в них дуже швидко можуть виникнути пролежні.

Чоловікові при нетриманні сечі можна зафіксувати навколо головки статевого члена гумову рукавичку (перед цим статевий член треба обгорнути серветкою), відрізати кінці напальників і опустити їх у сечоприймач, який ставлять між ногами. В останні роки випускають для чоловіків сечоприймачі, які являють собою пристосування у вигляді презерватива, до якого з однієї сторони зафіксована трубка. Такий сечоприймач надягають на статевий член (згідно з розміром), до трубки прикріплюють подовжену еластичну трубку, її край опускають у градуйований флакон, який розміщують збоку ліжка нижче рівня пацієнта.

Дезінфекція сечоприймачів — замочування в 0,5% розчині хлорного вапна на 2 год.

При нетриманні сечі у тяжкохворих жінок доцільніше використати полотняне коло, наповнене просом. Його підкладають під сідниці. Воно повинно розв'язуватись спереду для того, щоб без утруднення можна було підставити плоску посудину під сідниці, в яку буде стікати сеча. При заповненні екскрементами посудину видаляють, жінці здійснюють туалет зовнішніх статевих органів, у разі потреби — промежини і відхідника.

Для таких хворих потрібен запас чистої білизни, серветок.

Останнім часом застосовують памперси, але при тривалому їх застосуванні виникає подразнення шкіри.

Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності хворого самостійно помочитися. Головною метою долікарської допомоги таким хворим має бути спорожнення сечового міхура.

Якщо дані анамнезу, вік хворого дають підставу для припущення, що причиною затримки сечі є аденома передміхурової залози, надання допомоги слід розпочинати з введення в сечовий міхур тонкого гумового катетера, краще зі звуженим і дзьобоподібним кінцем (катетер Тіманна). Якщо затримка сечі виникла у післяпологовий або післяопераційний період, при порушенні нервової регуляції функції сечового міхура внаслідок захворювання або пошкодження нервової системи, то для спорожнення сечового міхура треба спробувати один із наступних заходів:

• на ділянку сечового міхура або промежину хворого покласти грілку;

• змінити положення хворого, якщо дозволяє його стан;

• іноді сечовипускання можна рефлекторно викликати подразненням слуху хворого звуком води, яка ллється. Для цього досить буває відкрити водопровідний кран;

• у чоловіків сечовипускання можна викликати, якщо опустити статевий член у теплу воду, а в жінок рефлекс такого характеру часто виникає при поливанні теплою водою (40—42°С) статевих органів або при вливанні 100 мл теплої води у пряму кишку;

• якщо анамнез (гостра затримка сечовипускання після нападу ниркової коліки) вказує на закупорку сечівника каменем, можна застосувати загальну гарячу ванну з метою послаблення спазму сечівника біля каменя.

Дата добавления: 2015-05-23