І питання: Медитаційний підхід М. Норбекова

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ

В своїй книжці «Опыт дурака, или путь к прозрению….» відомий психолог Мирзакарим Норбеков розповідає про випадок, коли в Криму було три санаторії для хворих на цукровий діабет дітей. В усіх трьох санаторіях було аналогічне лікування, але виліковувалися діти лише в одному. Як потім з’ясувалося, в цьому санаторії лікували дітей з дитячого будинку. Ще однією дивиною в цьому санаторії було те як розважалися тут діти. Працівники санаторію дозволяли дітям купатися у ванночках із нагрітою сонцем водою. Дітки залазили у ванночки, плюскалися у воді і примовляли: «Я цукор, я цукор, я цукор…». Це була єдина різниця, яку зуміли помітити. Як видумаєте, така різниця у іграх могла стати причиною ви здоровлення?

Ці діти весь час запитували виховательку коли у них будуть мама і тато, а та у відповідь говорила, що зараз вони хворіють, а коли вилікуються тоді їх батьки приїдуть за ними. Перше, чим відрізнялися діти цього санаторію від дітей інших, було те, що їм дуже треба було вилікуватися, натомість домашні діти, як правило тільки за допомогою хвороби домагаються ласки і уваги від своїх зайнятих батьків.

Коли маленьку дівчинку запитали, що таке її хвороба, вона відповіла: «у мене всередині багато-багато кусочків цукру, які ходять в мені один за одним і тому за мною батьки не приїжджають». «А чому тоді ти примовляєш, купаючись, що ти цукор?», ─ поцікавився Норбеков. «Як ти такий дорослий і не знаєш, що цукор щезає у теплій воді? Ти що ніколи не пив чаю з цукром?» ─ зверхньо відповіла дівчинка.

Пізніше вихователька, якій про це розповіли, зрозуміла, чому діти відмовлялися вдруге залізати у ванночку, у якій уже купалися. Вони боялися, що цукор знов до них причепиться, як з’являється він знов у горнятку із залишками холодного чаю. Спілкуючись між собою дітки ділилися технологією «здобування батьків» і у санаторії з’явилась «епідемія» виздоровлювання.

Дитяча ейдетична фантазія, велика потреба вилікуватися і віра у свою метафору робили чудеса. Властиво, діти інтуїтивно відкрили механізм дії будь-якої медитації. Уява у дітей працює буквально. Діти думають образами. Дорослі частіше використовують другу сигнальну систему ─ це слова. Мова є посередником в сприйнятті оточуючого світу і себе самого. Вербальне спілкування вимагає найменше зусиль від того, хто передає інформацію. Ми дорослі часто застрягаємо в цьому примітивному спілкуванні. Насправді, друга сигнальна система ─ це протигаз. Через який ми намагаємось нюхати квіти. Уявіть, що хтось каже вам: «Понюхай який прекрасний аромат у цієї духмяної квітки». А ви намагаєтесь нюхати через протигаз і нічого не розумієте. «Поясни мені, що це за аромат» ─ просите ви. Але ж це неможливо. Коли ж ми думаємо образами, ми можемо відчути аромат квітки, ми без протигазу. Дуже часто ми ставимо перед підсвідомістю задачу, на зразок «хочу бути здоровим». Особливо часто це роблять хронічно хворі. Для того, щоб зрозуміти в чому помилка, зробимо невеличку вправу.

Вправа 1:

1.1. Сядьте зручно. Якщо захочеться, закрийте очі. Перенесіться у стан внутрішньої зосередженості і уявіть стиглий лимон. Уявіть як виберете його в руку, відчуваєте його прохолодну, трошки вологу поверхню. Піднесіть його до обличчя, вдихніть аромат. А тепер відкрийте рот і відкусіть великий кусок. Цілий рот наповнюється соком, проковтніть його і тепер продовжуйте їсти відкушений кавалок лимону із шкіркою без цукру. А тепер відкрийте очі і подивіться в дзеркало.

Що ви там побачили? Що виникає в тілі і у голові? Слина виділилася? Виникло відчуття протесту? А ви ж нічого не робили. Тільки уявили, що кусаєте лимон. Все інше зробив ваш організм без участі вашої свідомості. Більше того ваш шлунок, не без відрази, уже теж приготувався і тепер з образою зазирає знизу у ваш стравохід: «Обіцяли лимон, де ж він? Я ж уже приготувався.».

1.2. Сядьте зручно. Закрийте очі, якщо захочеться. Подумайте про здоров’я. Уявіть собі своє абсолютне здоров’я. Думайте, думайте. Зосереджено. Подивіться у дзеркало.

А тепер, що ви побачили? Трошки здивування. Трошки розгубленості і нічого особливого. Майже без змін.

Що виникає в тілі і у голові? Теж нічого. То ж то й воно.

1.3. Сядьте зручно і закрийте очі. Уявіть собі великий стиглий… бенгальський горіх. Відкусіть від нього великий кусень і намагайтеся з’їсти. Добре старайтеся. Відкрийте очі і подивіться у дзеркало.

Що таке бенгальський горіх? Не знаю і ніхто не знає. Бо такого не буває.

Що ви побачили у дзеркалі у цей раз? Розгубленість? Те ж саме, або щось подібне як і у випадку із здоров’ям.

Коли ставиться перед організмом завдання не зразок «я мушу бути здоровим», організм знаходиться в такій же розгубленості як і ви у випадку з бенгальським горіхом. Хвора людини, коли медитує на тему «я здорова», ставить організм в глухий кут і організм «перегорає». Ситуація тільки погіршується. Організм відгукується на знайомі образи. Для того, щоб організм прореагував, необхідно думати едейтичними образами. Тому для ефекту оздоровлення необхідно, до певної міри, стати дітьми. Це не проста задача для дорослої людини. Для того, щоб її полегшити, використовують тематичні медитації.

Дата добавления: 2015-05-23