С.р № 6 Колообіги речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю 3 страница

Надзаплавно-терасові місцевості загалом по області займають 20,31%, з яких 8,74% становить піщано-рівнинний слабохвилястий тип терас з дерново-середньопідзолистими супіщаними грунтами та чорноземами опідзоленими; по 5% припадає на піщано-боровий горбистий з дерново-слабопідзолистими піщаними і легкосуглинковими грунтами, з борами і суборами, та на лесово-верхньотерасовий пологохвилястий з сірими і темно-сірими лісовими грунтами. І лише 0,5% становлять лесово-нижньотерасові пологохвилясті місцевості з темно-сірими лісовими грунтами. Яружно-балковий тип місцевості в межах області займає 1,08%, майже стільки ж (1,42%) припадає на рівнинний давньоприльодовиковий тип місцевості (прохідні долини) з сірими лісовими, лучно-болотними грунтами та подекуди чорноземами типовими малогумусними. заплавні типи місцевості на Сумщині займають загалом 21,72 % території. Поєднання генетично близьких та просторово суміжних типів місцевості є основою для виділення системи класифікаційних одиниць (вид – підклас – підтип – тип – клас ландшафтів), для характеристики яких було здійснено картографо-математичний аналіз ландшафтної карти та обчислено площі поширення типів і підтипів місцевості, згідно з яким найбільш поширеними геосистемами поліського типу є ландшафти моренно-зандрових горбистих рівнин (37,65% його площі, 1712,85 км²); значно менше представлені ландшафти терасових піщаних і зандрових (23,35%, 1063,34 км²) та алювіально-зандрових плоско-хвилястих (14,99%, 682,77 км²) рівнин. Поширеними є заплавні ландшафти (18,27%, 832,42 км²). Підпорядковане значення мають долинно-балкові та рівнинний давньоприльодовиковий типи місцевості (0,73 та 2,78%, 3,07 та 126,78 км² відповідно), а також полого-хвилясті лесові й плоскорівнинні вододільні рівнини (2,24 і 0,34%, 102,23 та 15,25 км² відповідно).

Зональний фон лісостепових ландшафтів складають рівнинний увалисто-давньобалковий лесовий вододільний тип місцевості (15,53% загальної площі лісостепу, 2993,98 км²), рівнинний широкохвилястий давньобалковий та пологохвилястий і дрібногорбистий лесовий вододільні типи місцевості (10,85 і 9,89%, 2091,96 та 1907,03 км² відповідно). Внаслідок значного розвитку схилових процесів значного поширення набули прирічкові типи місцевості (20,51%, 3954,34 км²). Діяльність постійних водотоків при достатній кількості атмосферних опадів сприяли розвитку заплавних ландшафтів, які становлять 22,54% (4345,51 км²). Інші типи місцевості незначно поширені і тому мають підпорядковане значення. Крім того, у цій частині Сумщини значно розвинуті надзаплавно-терасові типи місцевості, які загалом становлять 16,83 % її площі (3244,91 км²). На основі проведеного аналізу ландшафтних типологічних одиниць було здійснено вивчення та аналіз ландшафтних регіональних структур, результатом чого стала карта фізико-географічного районування, яка на основі врахування природних компонентів ландшафтів та їх антропогенних змін дає можливість визначити комплекс заходів по підвищенню продуктивності всіх типів земель й заходів попередження несприятливих природних процесів.

На основі аналізу структури природокористування та основних землекористувачів (як-то: сільськогосподарського використання земель (ріллі, пасовищ, сіножатей), лісівництва, водокористування, населених пунктів, промислових об'єктів, розробки мінеральних ресурсів, транспортних шляхів, природно-заповідного фонду) за фондовими матеріалами обласного управління земельних ресурсів було виявлено, що у структурі земельного фонду Сумщини на сільськогосподарські угіддя припадає 71,7% від загальної площі; з них площа ріллі становить 73,4%, багаторічних насаджень 1,43%, сіножатей 15,1%, пасовищ 10,0%. Розораність території становить 53,4%. В останні роки (з 1996 р.) спостерігається тенденція до зменшення площ сільськогосподарських угідь внаслідок переведення частини з них у землі меліоративного стану, посадку лісових культур і самозалісення, тому збільшуються площі лісового фонду, який нині сягає 18,9%, з них площа, вкрита лісом – 17,43%. Лісистість області нині становить 16,3% й для забезпечення належних екологічних стандартів потребує доведення до рівня 22-25%.

Водні об'єкти Сумщини займають 1,3%, відкриті заболочені землі – 2,6% території. Найбільш забезпеченими водними ресурсами є Охтирський (5,4%), Путивльський (5,2%), Великописарівський (5,09%), Буринський (4,9%), Конотопський (4,81%) та Шосткинський (4,51%) райони. Найменше водних об'єктів знаходиться в Недригайлівському та Липоводолинському районах області (близько 2%). Особливістю водогосподарських впливів більшості землекористувачів є те, що за останні роки спостерігається стійке зменшення кількості забраної води, обсягів скиду забруднених стічних вод, тобто загальне покращення якості стану поверхневих вод. В регіоні розміщено 7 міст обласного підпорядкування, 8 міст районного підпорядкування, 20 селищ міського типу, 1495 сіл, в яких проживає 1369,8 тис чол., 64,7% з яких мешкає у містах. Забудовані землі становлять 3,5% території області й виступають осередками техногенного навантаження на оточуюче середовище, внаслідок значної концентрації промислових та сільськогосподарських підприємств, побутово-комунальних організацій, що зумовлено застарілими основними виробничими фондами та технологіями й створює несприятливі екологічні умови проживання населення. Під промисловими об'єктами у області знаходиться 0,4%. Найбільше у структурі земельних угідь Сумщини на землі промисловості припадає у Шосткинському (1,31%), Сумському (1,07%), Охтирському (0,93%) та Конотопському (0,8%), а найменше у Путивльському, Липоводолинському, Лебединському і Краснопільському районах (0,1-0,25%). Промисловий вплив на ландшафти в області має тенденцію до зниження обсягів викидів забруднюючих речовин у атмосферу та скиду стічних вод у водні об'єкти внаслідок зменшення обсягів виробництва і проведення природоохоронних заходів.

Гірничовидобувний тип антропогенних впливів (які останнім часом зменшуються) залежить від специфіки добування та переробки корисних копалин чи будівельних матеріалів й веде до утворення кар'єрів, відвалів порід тощо, з яким пов'язано виникнення нестійких біоценозів, порушення та засолення ґрунтів, забруднення атмосфери, поверхневих і підземних вод, що викликає у ряді випадків розвиток вторинних явищ. Під об'єктами транспорту в області знаходиться 0,7% території і щороку ці площі збільшуються. значна доля у загальних викидах в атмосферу забруднюючих речовин, особливо у міських населених пунктах, припадає на автомобільний і залізничний транспорт, негативний вплив якого на основні компоненти навколишнього середовища досліджуваного регіону проявляється у порушенні стійкості природних ландшафтів; забрудненні атмосфери відпрацьованими газами двигунів транспортних засобів, особливо автомобілів; забрудненні ґрунтів і водойм нафтою й нафтопродуктами, свинцем та іншими важкими металами; шумовому забрудненні.

Об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) області становлять 6,55%, і під охороною держави знаходиться 185 його об'єкти (в середньому по Україні – 257), що свідчить про глибоку антропогенну трансформацію геосистем Сумщини. Стан більшості об'єктів природоохоронного призначення задовільний і відповідає діючим стандартам, а площі земель ПЗФ постійно збільшуються. Істотних збитків природі заповідних об'єктів наноситься рекреаційною діяльністю та збільшенням потоку неорганізованих відпочиваючих, освоєнням нових місць і районів відпочинку.Проведений аналіз особливостей господарських впливів на навколишнє середовище виявив чітку ландшафтну обумовленість у розташуванні та функціонуванні видів природокористування. Так, найбільше ландшафтно-морфологічна структура геосистем враховується при організації сільського господарства, лісового господарства, лісомеліорації, розміщенні об'єктів транспорту й ПЗФ. При цьому найінтенсивніше у господарській діяльності та житті людини використовуються вододільні й заплавні типи місцевості, на які припадає найбільше антропогенне навантаження.

Техногенний вплив на компоненти географічного середовища і погіршення внаслідок цього їх якості, антропогенна трансформація геосистем, а на сучасному етапі – незначне фінансування природоохоронних програм створили екологічні умови життєдіяльності населення, близькі до екологічної кризи, які мають негативний вплив (тісна кореляційна залежність між рівнем забруднення довкілля та станом здоров'я населення) на здоров'я людини, тому захворюваність населення області з кожним роком зростає; а темпи поширення хвороб мешканців міст вищі, ніж в сільських районах.

Висновки:

1. теоретико-методологічну основу ландшафтно-екологічного дослідження природокористування складає таке розуміння характеру взаємозв'язків у системі "природа– суспільство", яке реалізується через конкретні соціально- та природно обумовлені види природокористування, і при обґрунтуванні оптимальних варіантів природокористування повинно спиратися саме на ландшафтно-екологічний аналіз як на комплексний метод пізнання сучасного ландшафтогенезу, основних типів ландшафтно-територіальних структур, їх стійкості і надійності для обґрунтування параметрів ландшафтно-господарських систем та облаштування регіонів.

2. методика ЛЕА природокористування уявляється як цілісний дослідницький процес, що здійснюється за програмою, основними складовими якої є: пізнання просторової ландшафтної організації території та її ландшафтно-типологічної структури, структури природокористування та ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів, ландшафтно-ерозійної ситуації в регіоні й створення відповідних картографічних моделей; обґрунтування шляхів раціонального природокористування та розробка системи оптимізаційних заходів з поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації в регіоні й забезпечення найефективнішої реалізації провідних еколого-економічно значимих ландшафтних функцій.

3. апробація методики ЛЕА дозволила визначити особливості просторової ландшафтної диференціації території сумської області, характеру сучасних несприятливих процесів і явищ; вперше створити ландшафтну карту області у масштабі 1:200 000, а, виходячи з класифікації об'єктів зображення, побудувати легенду-матрицю. Проведений ландшафтно-типологічний аналіз показав, що в межах території області ландшафтно-морфологічна структура представлена вододільними рівнинами, схилами різної крутизни – пологими, покатими та крутими; надзаплавно-терасовими, заплавними при незначному розвитку западинних, яружно-балкових й комплексів давніх прохідних долин. повторюваність і поєднання взаємозв'язаних типів та підтипів місцевості й властивих їм урочищ дозволили визначити зміст і контури ландшафтних регіональних структур у проектних цілях та використати проведений ландшафтний аналіз з урахуванням наявних несприятливих процесів і явищ для обґрунтування системи оптимізаційних заходів.

4. аналіз структури землекористування та землекористувачів регіону виявив надзвичайну різноманітність видів господарської діяльності, мінливість її у просторі і часі, значну щільність населення. За результатами визначення рівнів і проведеної оцінки антропогенної перетвореності ландшафтів області встановлено, що найбільші площі займають сильно- та середньо перетворені геосистеми, що свідчить про необхідність раціонального поєднання функцій ландшафтів та проведення заходів з раціональної організації системи природокористування в регіоні, покращення екологічних умов життєдіяльності населення.

5. оцінка ландшафтно-ерозійної ситуації та створення відповідної картографічної моделі у робочому масштабі виявили наявність різноманітних ступенів ймовірності виникнення ерозійних процесів при переважанні типів місцевості дуже сильної ймовірності, які мають нерівномірне територіальне поширення.

Аналіз системи природокористування в регіоні доводить, що територіальні диспропорції типів природокористування на Сумщині вкрай несприятливі: занадто велика площа сільсько-господарських угідь (73,4%), при незначній площі об'єктів охорони та лісовкритих площ.

В цілому співвідношення природних ландшафтів, з одного боку, й інтенсивно використовуваних земель у сільському господарстві, промисловості, зайнятих транспортними системами й урбанізованими територіями, з іншого боку, не відповідає екологічним нормам, що призвело до значних антропогенних трансформацій ландшафтів.

Згідно з результатами ЛЕА природокористування Сумської області перспективи вирішення проблеми поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації у досліджуваному регіоні вимагають поглиблення оцінки екологічного стану території, а при розробці природоохоронних систем землеробства (в т.ч. й контурно-меліоративних) доцільно спиратися на природний ландшафт, як тривало існуючий, динамічно збалансований та відносно стійкий природний комплекс. При цьому шляхами оптимізації стану ландшафтів є збереження природних елементів екологічної інфраструктури, взаємозв'язок та погодження з ландшафтно-морфологічною структурою ландшафту окремих заходів та загальної системи землеробства, які забезпечують його стійкість і продуктивність. Серед них: безвідвальна обробка грунту, мінімізація обробки ґрунтів, застосування ґрунтозахисних сівозмін, залуження сильнозмитих схилів, мульчування грунтів, лісомеліорація, створення гідротехнічних споруд та ін.

Контрольні запитання:

1. Яка частка земель використовується в сільськогосподарському виробництві?

2. Які культури вирощують в Сумській області і в Україні?

3. Які антропогенні впливи найсильніше діють на грунти?

4. Як зменшити негативні антропогенні впливи на грунти?

5. Чому виникла нагальна потреба у створенні безвідходних сільськогосподарських виробництв?

6. Що називають рекреацією?

7. Що називають ландшафтами?

8. Які ви знаєте ПТК локального рівня?

9. Наведіть приклади ПТК Сумської області

Література:

3,215-294 9,216-219

С.р № 10 Всесвітня стратегія сталого розвитку. „Порядок денний на ХХІ століття”.

План: Концепція переходу України до сталого розвитку. Індикатори і показники екорозвитку.

Основні напрями і механізми забезпечення збалансованого розвитку України та її регіонів.

Роль освіти у забезпеченні збалансованого розвитку. Участь України у забезпеченні переходу до сталого розвитку на міжнародному рівні.

Мета: знати індикатори і показники екорозвитку України; знати основні напрями і механізми забезпечення збалансованого розвитку України; розуміти роль освіти у забезпеченні збалансованого розвитку України.

Найважливішими проблемами сучасності, які ще донедавна були локальними, а нині перетворились на національні й всесвітні - глобальні, є проблеми екологічної безпеки.

Людство створило технічну цивілізацію, розвиток якої супровод-жуегься дедалі більшим споживанням енергії, води та інших природних ресурсів. При цьому природа розглядається лише як засіб чи ресурс. Люди поставили себе над природою, забувши, що вони є її частиною і підкоряються її законам. Це, власне, і є причиною екологічної кризи, яка проявляється у деградації навколишнього середовища, небез­печному його забрудненні, спрощенні екосистем.Використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища зрівнялися за масштабами з природними процесами саморегуляції. Це призводить до порушення екологічної рівноваги, яка склалась протягом тривалого часу еволюції і спричинює в окремих регіонах екологічні кризові ситуації, небезпечні для людей і довкілля.

Усвідомлення необхідності гармонізації процесів зростання народонаселення і використання обмежених природних ресурсів у світі спонукало до розробки нової, соціально орієнтованої стратегії розвитку суспільства - стратегії сталого розвитку, яка спрямовує на вижи­вання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини у суспільстві, збереження природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем при орієнтації на зниження рівня антропогенного впливу на довкілля й гармонізацію розвитку людини і природи.

У прийнятому конференцією ООН " Порядку денному на XXI сто­ліття» намічена стратегія розвитку світового суспільства на майбутнє, яка передбачає гармонійне досягнення головних цілей збереження навколишнього природного середовища і здорової економіки для всіх народів світу.

У концепції сталого розвитку України зазначено, шо сталий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб всіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між потенціалом і вимогами людей усіх поколінь.

Дата добавления: 2015-05-23