Методичні рекомендації до вивчення теми. Семінарське заняття 6. Соціологія конфлікту

Семінарське заняття 6. Соціологія конфлікту

Тема № 6. Соціологія конфлікту

Теми для рефератів

1. Соціальна аномія, чинники її виникнення та розвитку.

2. Специфіка проявів девіації у підприємництві.

3. Специфіка підліткової девіантності.

4. Сутність девіантної поведінки.

5. Стан злочинності у світі.

Література

1. Алихаджиева И.С. Общественное мнение о проституции и мерах по ее предупреждению //СОЦИС. – 2006. - № 5. – С. 82 – 85

2. Антонян Ю.М. Преступное поведение и психические аномалии. – М.: Издательство «Спарк», 1998. – 215 с.

3. Гіденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – С. 211 - 255

4. Дюркгейм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження. – К.: Основи, 1998. – 519 с.

5. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. – К.: МАУП, 2004. – С. 122 - 151

6. Паниотто В. Динамика ксенофобии и антисемизма в Украине (1994 – 2007) //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. - № 1. – С. 197 – 214.

7. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія.- К.: Лібра, 2000. – С. 137 - 158

8. Полторак І.С., Колісник Л.О., Лаптурова Я.О. Соціологія. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2008. – 112 с.

9. Рыжов Р.О. К оценке количественной динамики, социальной природы и последствий бездомности //СОЦИС. – 2009. - № 5. – С. 46 – 50.

10. Соціологія /За ред. В.П. Пічі. – Львів: «Магнолія Плюс», «Новий світ – 2000», 2004. – С. 118 - 120

11. Соціологічна енциклопедія (Укладач В.Г. Городяненко. – К.: Академвидав, 2008. – 456 с.

12. Танчин І.З. Соціологія. – К.: Знання, 2008. – С. 8 - 28

13. Толмач А.Д. Феномен терроризма в массовом сознании //СОЦИС. – 2009. - № 4. – С. 82 - 88

14. Фетисова Е.Н., Козлова Г.И. Особенности теневых экономических практик мигранток в ночных клубах СВА //СОЦИС. – 2006. - № 5. – С. 86 - 92

15. Шипунова Т.В. Подходы к объяснению преступности: противостояние или взаимодополнение //СОЦИС. – 2006. - № 1. – С. 89 – 98

Навчальна мета заняття: засвоїти причини, сутність та прояви соціальних конфліктів, їх типологію та способи попередження.

Час проведення: 2 години

Навчальні питання:

1. Поняття соціального конфлікту. Типологія конфліктів.

1. Попередження та розв’язання конфліктів.

Соціальний конфлікт (лат. conflictus — сутичка) — зіткнення двох або більше сил, спрямованих на забезпечення своїх інтересів в умовах протидії.

Це вища стадія розвитку суперечностей у системі відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів суспільства, яка характеризується максимальним посиленням суперечливих тенденцій та інтересів їх поведінки.

Виділяють такі стадії соціального конфлікту: передконфлікт (виникнення соціальної напруженості); зростання напруги (поява конфліктної ситуації); безпосередній розвиток конфлікту (стадія відкритої боротьби сторін); регулювання (розв'язання соціального конфлікту).

Існують різноманітні класифікації соціальних конфліктів: за організаційними зв’язками (функціональні та дисфункціональні); за специфікою впливу на організацію (конструктивні та деструктивні); за тривалістю (короткотермінові й довготривалі) тощо. Конфлікти бувають агоністичні (примиримі) й антагоністичні (непримиримі). Беручи за основу рівень конфліктуючих сторін, конфлікти класифікують на: міжіндивідуальні; міжгрупові (групи інтересів, етнонаціональні групи); конфлікти між асоціаціями (партіями); внутрішньо і міжінституційні конфлікти; конфлікти між секторами суспільного розподілу праці; конфлікти між державними утвореннями; конфлікти між культурами або типами культур.

Причини конфліктів: протилежні орієнтації сторін — суб'єктів взаємодії; різноспрямованість ідеологічних засад; різновекторність соціально-економічних орієнтацій; суперечності між елементами соціальної структури; соціально-психологічні та морально-етичні.

Попередження конфліктів - організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб'єктами. Діяльність із профілактики конфлікту охоплює такі головні напрями: створення необхідних умов для мінімізації їх кількості та розв'язання неконфліктними засобами; оптимізація організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій; ліквідація соціально-психологічних причин конфліктів; блокування особистісних чинників виникнення конфліктів.

Розв'язується соціальний конфлікт зняттям соціальної напруги на ранніх стадіях формування конфліктної ситуації. Найпоширенішими засобами вирішення конфлікту є: усунення причин конфлікту, подолання образу «ворога», що склався у конфліктуючих сторін; зміна вимог однієї зі сторін, коли опонент іде на певні поступки. Інколи обидві сторони погоджуються на компроміс у зв'язку з виснаженням ресурсів, втручанням третьої сторони; боротьба, яка передбачає перемогу однієї зі сторін; консенсус, який є згодою значної більшості учасників конфлікту щодо його головних питань. Консенсус може бути основним (відображує ступінь єдності цілей та цінностей), процедурним (встановлює правила дій), на рівні відношення до політики, влади, керівництва. Часто конфліктуючі сторони різко обмежують можливості вирішення конфлікту шляхом консенсусу.

Питання цільових виступів студентів

1. Шляхи формування безконфліктного колективу.
2. Дайте порівняльну характеристику основних теорій конфлікту.
3. Функції конфлікту.
4. Причини виникнення міжгрупових конфліктів.
5. Шляхи подолання конфліктів.

Дата добавления: 2015-05-23