Специфіка соціально-педагогічних понять :соціально освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості

під поняттям “освітній простір” ми розуміємо педагогічний феномен зустрічі та взаємодії людини з оточуючими її елементами-носіями культури (освітнім середовищем), у результаті чого відбувається їх осмислення та пізнання. У зміст цього педагогічного феномену ми вкладаємо смисл спеціально організованого педагогічного середовища як структурованої системи педагогічних факторів та умов їх освоєння особистістю у процесі її становлення. Таке розуміння освітнього простору зміщує акценти у визначенні цілей шкільного навчання та засобів вирішення проблем, які виникають у зв’язку зі змінами парадигми освіти.

Аналіз наукових джерел, що стосуються проблеми освітнього простору, дозволяє дійти певних висновків:освітній простір відображає систему соціальних зв’язків та відношень у галузі освіти, характер взаємовідношень суспільства і соціальних інститутів, пов’язаних із задоволенням освітніх потреб суспільства;освітній простір – структурована система педагогічних факторів, що забезпечують зустріч, взаємодію, осмислення та пізнання (освоєння) особистістю у процесі її розвитку та становлення спеціально організованого педагогічного середовища;освітній простір – місце перетинання діяльності всіх учасників освітнього процесу, де забезпечується використання та активізація їх творчого потенціалу; освітній простір має часові характеристики суспільного розвитку, що існує у модусах: минулого (колективний досвід, створена система знань, умінь та навичок, що втілена у матеріально-суспільні елементи, зразки та традиції діяльності та ін.), теперішнього (колективна праця як активне використання досвіду та процес творчості нових форм, зразків, результатів діяльності) та майбутнього (суспільно необхідні реальні можливості, плани, проекти, ідеали усіма можливими засобами їхнього досягнення та здійснення);освітній простір завжди має певні особливості залежно від його географії (території розташування, місця розгортання);освітній простір характеризується обсягом освітніх послуг, потужністю, інтенсивністю освітньої інформації, освітньою інфраструктурою (якісний і кількісний склад її елементів, їх розташування у просторі та взаємодія) та функціонує на принципах взаємодії різних освітніх систем, породжених певною культурою;проектування освітнього простору э організаційною основою інноваційного розвитку закладу освіти.

Соціальний розвиток — це процес життєдіяльності людства та його складо­вих частин (рас, мегаетносів, етносів, су­бетносів) у навколишньому природному середовищі, який зумовлений як свобо­дою людської волі, так і об'єктивними закономірностями. Ці закономірності або закони — певна фіксація стану, який виражає загальний перебіг речей. Нау­ковий закон — це знання, яке формулю­ється людьми в поняттях, які закорінені у природі (тобто в об'єктивному бутті). При цьому будь-які явища відбуваються не внаслідок того чи іншого закону, а, навпаки, ці закони завжди бувають нас­лідком відповідних явищ. Людина як ланка соціально-історичного процесу са­ма підпорядкована об'єктивному закону, але завдяки своєму знанню природи во­на може певною мірою підкорити собі її власну закономірність, створивши умо­ви, при яких, відповідно до конкретного об'єктивного закону, відбувається і пев­на подія [3, c. 162].

Люди, однак, самі не створюють зако­нів соціального розвитку, а тільки обме­жують або розширюють сферу їхньої дії відповідно до своїх потреб та інтересів, оскільки закони існують об'єктивно, не­залежно від свідомості людей, «як вира­ження необхідних, істотних, внутрішніх відносин між властивостями речей або різних тенденцій розвитку» [8, c. 134]. Закон, таким чином, — це відображення встановленого порядку й динаміки ре­чей, який протистоїть Хаосу. Хаос — це неупорядкована першопотенція, яка по­єднує можливість універсального пород­ження й універсального поглинання всього існуючого. Звідси Хаос можна розглядати не тільки як причину пору­шення порядку, а й як джерело його ви­никнення. Тому закон і хаос перебува­ють в онтологічній єдності й одночасно протистоять один одному, даючи змогу фіксувати єдність таких протилежних аспектів буття, як сталість, повторюваність, упо­рядкованість, загальність, з одного боку, і випад­ковість, непередбаченість, безладність, ірраціо­нальність — з іншого [9, с. 220]

Формування особистості — становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Дата добавления: 2015-05-23