Девіантна поведінка дітей та молоді як прояв соціальної дезадаптації 2 страница

9.6. Стадії формування залежності від наркотичних та психотропних речовин

Стадії залежності	Причини вживання наркотичної речовини	Домінуюча думка людини
Соціальна	Бажання бути визнаним в референтній групі, відчути стан зміненої свідомості, про який розповідають інші	Я можу бути в такому стані як вони, якщо захочу
Психологічна	Бажання знову опинитися в тому стані, який відчувала людина під час наркотичного сп'яніння	Я хочу бути в цьому стані
Фізична	Бажання уникнути фізичного дискомфорту при абстинентному синдромі	Я не можу існувати в іншому стані

Пояснення

Синдром залежності - поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба {часто сильна, іноді непереборна) приймати психоактивні речовини (які можуть бути прописані або не прописані лікарем), алкоголь або тютюн.

Діагноз залежності може бути поставлений тільки при наявності трьох і більше нижче перерахованих ознак, які виникали протягом певного часу: сильна потреба або необхідність прийняти речовину; порушення здатності контролювати прийом речовин, тобто початок вживання, закінчення або дозування вживаних речовин; фізіологічні ознаки; ознаки толерантності такі, як збільшення дози речовини, необхідної для досягнення ефекту, який раніше спостерігався при більш низьких дозах; прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для придбання, вживання речовини або відновлення після її дії; продовження вживання речовини, незважаючи на очевидні шкідливі наслідки, такі, як спричинення шкоди печінці внаслідок зловживання алкоголем, депресивний стан після періоду вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків.

Наркоманія - хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України (надалі комітет) і характеризується психічною та фізичною залежністю від них,

Наркотичні засоби - це рослини, сировини і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я.

Наркотики - речовини (офіційно, в установленому порядку, включені до списку наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів), які виявляють специфічну дію на нервову систему та організм людини в цілому, понад усе - на розвиток певних відчуттів, особливих станів наркотичного сп'яніння та зміну свідомості.

Психотропні речовини - це будь-які природні чи синтетичні речовини і матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини І матеріали, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до указаної категорії Комітетом.

Наркотики та психотропні речовини можуть впливати на центральну нервову систему трьома способами: 1) вона може бути загальмована за допомогою препаратів з седативним та снодійним ефектом (барбітурати, еленіум, седуксен); 2) збуджена за допомогою психостимуляторів (кокаїн, амфетамін) чи психоделітиків (гашиш, маріхуана, анаша); 3) розбалансована при вживанні галюциногенів (ЛСД, крєк, екстазі).

Токсикоманія - захворювання, яке викликане психічною та фізичною залежністю внаслідок вживання речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдиханням парів речовин побутової хімії (клей, ефір, розріджувачі, аерозолі).

Алкоголізм - хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості.

Всесвітня організація охорони здоров'я розглядає алкоголізм, токсикоманію та наркоманію як різновиди хімічної залежності.

Наркотики в залежності від свого хімічного складу мають різний вплив на людину. На час формування залежності впливає спосіб вживання речовини, дозування, стан здоров'я людини, яка їх приймає. Розвиваючись, залежність від наркотиків проходить ряд стадій. Кожна наступна не змінює попередню, а навпаки додає до картини захворювання все нові та нові прояви.

Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати наркотики, але перебуває в середовищі тих, хто робить це. Вона переймає їх стиль поведінки, ставлення до наркотиків та зовнішні атрибути групи. В такій ситуації "близькості" від наркотику людина внутрішньо готова почати їх вживати. Особливо це характерно для підлітків, яких приваблює сама атмосфера, "дух" наркотизованої групи. До того ж підліток може спостерігати стан різкої зміни свідомості. Соціальній залежності сприяє усвідомлення підлітком того, що він в любу хвилину може змінити свій стан за допомогою наркотику.

На стадії психічної залежності поведінка людини змінюється, бо формується

синдром психічного узалежнення, який виявляється спочатку неусвідомленим, а потім повністю усвідомлюваним і нездоланним потягом до наркотику. Ознаками неусвідомлюваного потягу можуть бути: стан незадоволеності при відсутності наркотику, пожвавлення в передбаченні його приймання, розмови на "наркотичні" теми, некритична позитивна оцінка співучасників наркотизації і неприязні почуття до людей, що перешкоджають цьому. Поступово думки про наркотик у свідомості підлітка займають домінуюче місце. Стан наркотичного сп'яніння стає для нього найбільш бажаним. Сфера потягів, почуттів перебудовується, будь-які приємні переживання і відчуття втрачають значущість у порівнянні з дією наркотику. В цій стадії розвитку наркоманії підліток втарачає зв'язки з позитивним соціальним оточенням, цікавість до улюблених раніше занять (спорт, музика, розваги), практично перестає навчатися, часто прогулює заняття. Поступово зникає здатність до співпереживання, навіть по відношенню до близьких і раніше коханих людей. Людина прагне або отримати певні відчуття від прийому наркотикіп, які можуть бути досить сипьними, або, знаходячись під впливом наркотичних речовин, відмежуватися від неприємних переживань та негативних емоцій.

При продовженні вживання наркотичних речовин до яскраво вираженого психічного узалежнення від наркотику додається і фізичне узалежнення. Тепер вже відчуття не тільки психічного, а й фізичного комфорту досягається лише при наявності наркотику в організмі. Якщо дія наркотику припиняється, а чергової дози немає, то виникає абстинентний синдром (синдром позбавлення). Прагнення до наркотику в стані абстиненції переборює всі інші бажання, навіть такі, як голод і спрага. Воно повністю підкоряє собі поведінку індивіда, Підліток у подібному стані думає тільки про наркотики, він здатний на все, щоб якомога швидше здобути і прийняти наркотичну речовину.

На цій стадії наркоманії повністю зникає захисний рефлекс організму на передозування, стабілізується максимальний рівень переносимості наркотику. Ця стадія захворювання супроводжується фізичними змінами, які свідчать про інтоксикацію організму: загальним виснаженням, зміною кольору шкіряних покровів; спостерігаються ламкість нігтів, випадання волосся, зубів, ознаки раннього старіння.

Відбуваються також значні зміни в психічній сфері індивіда: падіння життєвої активності, зниження інтелекту, пам'яті, остаточне згасання моральних почуттів. Відзначається повна втрата соціальних і особистих інтересів, порушуються зв'язки з рідними та близькими, згасають прихильності. Придбання наркотику вимагає великих коштів, які, зважаючи на втрату працездатності, природно, не поповнюються. Це штовхає наркомана на злочинний шлях.

Наркоманія змінює характер людини, спотворює її особистість. Поведінка наркомана стає обтяжливою для оточуючих, особливо для рідних і близьких, оскільки вони неприємні в спілкуванні, черстві, егоїстичні, бачать в оточуючих своїх ворогів.

Про вживання підлітками наркогенних речовин часто свідчить:

- зміна кола знайомих, поява нових друзів, з якими вони не знайомлять батьків (як
правило, такі друзі не заходять в квартиру, а викликають підлітка на вулицю);

- поява нової тематики у малюнках підліктів, які люблять малювати (зображення
шприців, головок маку), а також аналогічного татуювання;

- виникнення грошових боргів, продаж сімейних цінностей або перепродаж речей для
отримання власних грошей;

- байдуже ставлення до навчання, нехтування своїми обов'язками (погіршення
успішності, прогули);

- порушення біологічних ритмів, які безпосередньо пов'язані з прийомом
наркотиків: різка зміна настрою, почуття пригніченості, роздратованості; зміна
тривалості сну, надмірне вживання їжі та великої кількості рідини (особливо
солодкої);

- зміна ритму активності: зниження в ранкові години і вдень (сонливість, в'ялість) і
підвищення її у другій половині дня, ближче до ночі (безсоння);

■ поява слідів проколів шкіри за ходом підшкірних вен;

- зміна зовнішнього вигляду підлітка (почервоніння або блідість шкіри, схуднення
чи збільшення ваги, блиск очей з незвичайною зміною величини зіниць, поява
жовтизни на зубній емалі або швидке руйнування зубів: зміна в темпі мови
(прискорена чи сповільнена));

- відсутність кашлю під час простудних захворювань, порушення у травленні їжі
(рвоти, запори, поноси);

- поява у квартирі тютюнового диму, змішаного із запахом паленої трави або
синтетики; кіптявого посуду (миски, ложки, баночки); шприців, лікарських речовин,
цілих або подрібнених рослин, згортків бинтів, які просочені розчином коричневого
відтінку; засобів побутової хімії, яких не купували дорослі.

ПО

9.7. Характеристика програм профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі

Пояснення

Одним із перших підходів до профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі був інформаційний підхід. Він базувався на постулаті про те, що якщо людина знає про шкідливість для здоров'я певного стилю поведінки, вона почне ставитися до такої поведінки негативно і буде утримуватися від неї. Такий погляд виявився спрощеним і рідко виправдовуваним на практиці, оскільки на визначення поведінки людини впливає багато факторів, хоча інформація дійсно необхідна як базис для прийняття рішень.

В програмах інформаційного підходу були використані такі концептуальні моделі профілактики: модель аморальної поведінки, яка базується на, твердженні про те, що вживання наркотиків гріховно та аморально; модель залякування грунтується на постулаті про наркотики як причину різних хвороб та швидкої смерті; в межах пізнавальної моделі робиться акцент на інформуванні потенційних споживачів про дію психоактивних речовин та ризики, з якими пов'язано їх вживання.

Головне завдання інформаційних профілактичних програм полягало в тому, щоб відвернути підлітків від експериментування з психоактивними речовинами. В 1973 році в США спеціальними дослідженнями було доведено, що залякувальні повідомлення в засобах масової інформації, до яких входили і свідчення колишніх наркоманів, призводили до викривлення балансу інформації на користь темних сторін явища, а лекції спеціалістів нерідко мали зворотній ефект, збуджуючи інтерес до психоактивних речовин. Детальне вивчення потенційних можливостей використання феномена страху для деструкції небажаних І формування бажаних типів поведінки виявило їх принципову обмеженість. Слабка і середня інтенсивність залякуючої інформації відчутніше впливає на поведінку, ніж сильна, а сильна сприяє зниженню рівня відчуття загрози.

Інформаційний період розвитку профілактичних програм сприяв уточненню багатьох спірних моментів. Місце колишньої мети - абсолютна відмова від уживання психоактивних речовин - зайняла інша - дотримання здорового способу життя. Ця складна комплексна проблема привела до усвідомлення необхідності формування відповідальної поведінки молодих людей, що, в свою чергу, спричинило зміну акцентів у профілактичній роботі, в фокусі якої виявилися не хімічні речовини та негативні наслідки їх уживання, а люди та аналіз причин їх ризикованої поведінки. Фіксація цього поворотного моменту означала народження нового поведїнкового підходу у профілактичних програмах.

Учені відмічають, що зараз найбільшого поширення набули наступні профілактичні програми: програма досягнення соціально-психологічної компетентності, програма навчання життєвим навичкам, програма зменшення факторів ризику та посилення факторів захисту, програми, що базуються на підході альтернативної діяльності, програми за методом "рівний-рівному". Всі ці програми, незважаючи на відмінності в їх змісті та методиках, містять три типові завдання: розвиток соціальної та особистісної компетентності молодої людини; вироблення в неї навичок самозахисту; попередження виникнення проблем.

У програмах соціально-психологічної компетентності домінує акцент на формуванні у підлітків навичок ефективного спілкування, розвитку особистісних якостей, критичного мислення, формування адекватної самооцінки, вміння адаптуватися до різних умов соціального середовища.

Провідною метою програм навчання життєвим навичкам є формування у підлітків навичок здорового способу життя, відповідального прийняття рішень. Тому до змісту цих програм входить навчання підлітків навичкам ефективної взаємодії, регуляції емоцій, вирішення конфліктів, зміцнення зв'язків з членами сім'ї та іншими близькими дорослими, вибору друзів і побудови позитивних взаємовідносин з однолітками, прийняття рішень, уміння сказати "ні", протидіяти примусу інших, уникати невиправданого ризику.

Програми щодо зменшення факторів ризику та посилення факторів захисту грунтуються на аналізі факторів ризикованої поведінки та протидіючих ним факторів антиризику. В цих програмах найчастіше використовується наступна класифікація факторів ризику. Індивідуальні фактори: особливості темпераменту, рівень самооцінки та самоконтролю, опірність стресовим ситуаціям, уміння приймати адекватні рішення в кризовій ситуації. Соціальні фактори: взаємостосунки в сім'ї, рольові моделі поведінки батьків та однолітків, особливості контролю та підтримки з боку дорослих, належність до певної групової субкультури, доступність наркогенних речовин, вплив засобів масової інформації тощо.

В останніх двох програмах значна увага приділяється формуванню навичок щодо прийняття рішень. Як зазначає американський вчений Джоель Браун: "Коли молоді люди усвідомлюють, що їх вчать слідувати приписам, вони відчувають себе ошуканими І починають чинити опір". Процес навчання підлітків прийняттю оптимального рішення складається з кількох стадій: всебічний аналіз ризикованої ситуації (фактора ризику); всебічний розгляд можливих альтернатив поведінки; обдумування кінцевого варіанту рішення; рішучість у здійсненні прийнятого рішення, незважаючи на негативну думку чи тиск оточуючих.

В програмах, заснованих на організації діяльності, альтернативній наркотизації та алкоголізації молоді, акцент робиться на таких основних моментах: 1) пропозиція індивіду специфічної позитивної активності, яка викликає сильні відчуття та має на меті подолання різного виду перешкод; 2) комбінація особистісних якостей з позитивною активністю; 3) заохочення участі у всіх видах такої активності; 4) створення груп підтримки молодих людей, які думають про вибір своєї позиції. Прикладами такої альтернативної активності можуть бути спеціально організовані подорожі, пов'язані з необхідністю долати складні, часом екстремальні перешкоди, заняття ризикованими видами спорту (скалолазания, дельтопланеризм тощо). Важливою умовою такої активності є оптимальне поєднання потреби в пошуці гострих вражень і схильність до ризику, які властиві підліткам та молоді з соціально схвалюваною діяльністю. Альтернативні програми потребують спеціального добору команди тренерів та психологів, значних фізичних та психічних ресурсів, як з боку організаторів, так і зі сторони учасників. Результатом участі в таких програмах для молоді є переживання нею почуття самоефективності.

У процесі вдосконалення профілактичних програм їх організатори звернули увагу на таку особливість підліткового віку, як автономізація від дорослих, більший рівень довіри підлітків авторитетним одноліткам. Цей феномен був покладений в основу профілактичних програм з активним залучанням підліткових лідерів. Такі профілактичні програми базуються на твердженні про те, що підлітки-лідери, які користуються повагою з боку їх однолітків, надаватимуть їм необхідну інформацію про здоровий спосіб життя та своєю поведінкою підкріплюватимуть власні переконання щодо недоцільності різноманітних видів негативної ризикованої поведінки.

Нині профілактичні програми з активним залучанням підлітків-інструкторів є досить популярними в багатьох країнах світу І називаються програми за методом "реег есіисаііоп" (в Україні вони відомі під назвою програми за методом "рівний -рівному" чи "ровесник - ровеснику"). Переваги цього методу профілактичної роботи з молоддю полягають в тому, що молоді люди знаходяться постійно з ровесниками, а дорослі-професіонали лише тимчасово; молоді люди розуміють, що означає бути молодим, а дорослі "намагаються зрозуміти", пригадуючи себе в такому віці; молоді люди спілкуються за допомогою специфічних вербальних (сленг) та невербальних засобів і тому не завжди сприймають форми спілкування дорослих. Серед слабких сторін цього методу можна виокремити спотворення інформації під час "її передачі іншим, недостатній життєвий досвід підлітків, обмеженість знань підлітків з певних питань, які цікавлять однолітків.

Метод "рівний-рівному" здебільшого розглядається як навчання молодих людей молодими, підлітків-підлітками. Молоді люди при цьому обмінюються інформацією, спростовують помилкові твердження, міфи щодо вживання психоактивних речовин. Проте цей метод не доцільно розглядати лише як передачу знань між однолітками. Він скоріше є одним Із способів впливу на особистість з метою розвитку навичок прийняття самостійних рішень та уміння бути відповідальним за свої вчинки.

В практиці соціально-профілактичної роботи в Україні сьогодні використовуються елементи моделей інформаційного і поведінкового підходів, тому що зміни, які постійно відбуваються в навколишньому середовищі, не дають можливості створити постійно діючу концептуальну модель профілактики наркомани та токсикоманії. Це, в свою чергу, обумовлює необхідність неперервного оновлення та вдосконалення профілактичних програм.

9.8. Формування здорового способу життя молоді як напрям соціально-педагогічної роботи

Пояснення

Зараз в Україні стан здоров'я молоді викликає серйозну стурбованість. Лише 7-10 відсотків дітей народжуються здоровими. За даними Міністерства охорони здоров'я рівень фізичного здоров'я приблизно 70 відсотків учнів державних шкіл віком 7-15 років є дуже низьким. Серед осіб у віці 16-19 років 61 відсоток має рівень здоров'я, значно нижчий за нормальний, такий стан спостерігається й у 67 відсотків осіб у віці 20-29 років.

Нині серед молоді України досить поширеним явищем стало тютюнокуріння, вживання алкоголю й наркотиків та небезпечна статева поведінка. Бажання " йти в ногу з часом" спонукає молодих людей до прийняття моделі модного і стильного життя, яке для багатьох з них пов'язується із згаданими явищами. Ситуація обтяжується у зв'язку з наявністю в Україні широкого асортименту доступних алкогольних і тютюнових виробів, порівняно легким доступом до окремих видів наркотиків і лібералізацією статевої моралі.

За даними Інституту соціальних досліджень, значна частина молоді вважає куріння припустимим, навіть нормальним. Куріння, починаючи з тринадцятирічного віку, є найбільш поширеною ризикованою поведінкою. У віці 10 років курять 5 відсотків дітей, у віці 14 років - уже ЗО відсотків, а у віці 17 років регулярно вживають тютюнові вироби 48 відсотків юнаків і дівчат.

Алкоголізм і пияцтво зараз є дуже поширеним явищем в Україні. Молодим людям смак алкоголю відомий з дитинства. У віці 10 років 17 відсотків уже вживали алкоголь, а у віці 15 років - дві третини. Понад 78 відсотків молодих людей віком 15-22 роки повідомили, що були у стані сп'яніння.

З 1993 року в Україні зафіксовано стрімкий стрибок наркоманії. В 2001 році кількість офіційно зареєстрованих наркозалежних сягнула 82000. Ці цифри, за оцінками експертів, лише частково відображають дійсний стан. Як свідчать результати досліджень, офіційна статистика охоплює лише 10-20 відсотків від фактичної кількості тих, хто вживає наркотичні речовини.

Така сама тенденція, що характеризує поширення наркоманії, виявляється і стосовно захворювань на ВІЛ І СНІД. Молодь становить значну частину ВІЛ -інфікованих і хворих на СНІД, і ця кількість постійно зростає.

Справжня кількість ВІЛ-інфікованих молодих людей та хворих на СНІД невідома. Відсутність достовірних даних лише підкреслює серйозність проблеми для країни.

Нині в Україні спостерігається стійка тенденція до зниження віку "сексуального дебюту" серед підлітків. Середній вік початку статевого життя для юнаків становить 15-16 років, а для дівчат - 16-17. Низький рівень знань підлітків щодо культури статевих стосунків є причиною показників зростання серед молоді хвороб, що передаються статевим шляхом. Так, медичне обстеження сексуально активних підлітків в одному з промислових регіонів України підтвердило наявність ЗПСШ у 24 відсотків обстежених; серед молодих людей зростають також показники захворюваності на гонорею та сифіліс.

За даними Української Асоціації планування сім'ї 90,9 відсотків усіх вагітностей 15-18 річних дівчат закінчились медичним абортом, що значно перевищує показники західноєвропейських країн.

Наведені дані засвідчують, що в переважної більшості молодих людей відсутнє свідоме ставлення до здоров'я як до базової цінності, тому в сучасних умовах існує об'єктивна необхідність збереження та поліпшення здоров'я молоді як одного з найважливіших пріоритетів нації.

Поняття "здоров'я" неможливо сформулювати однозначно. Зараз налічується понад 400 визначень цього поняття. Проте жодне з них не може розкрити його зміст у повному обсязі.

В давні часи здоров'я визначали як відсутність хвороб. Проте життя не стоїть на місці. Часи змінюються, і людина змінюється разом із ними. Сучасну людину вже не влаштовує тільки відсутність хвороб, що само по собі вже добре. Поняття про здоров'я трансформувалося в більш широке уявлення про людину як істоту, більш соціальну, ніж біологічну. Воно збагатилося таким поняттям, як "благополуччя". Оскільки в сучасному світі зовсім недостатньо не мати захворювань, а треба бути ще й благополучним у певних відношеннях. Розуміння поняття "благополуччя" торкається всіх сторін життя людини. Тому загальноприйнятим у світі сьогодні є визначення здоров'я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1976 р): "Здоров'я -це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Світова наука розглядає здоров'я як цілісний феномен, що інтегрує чотири основні складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є взаємозумовленими і невід'ємними одна від одної, оскільки в своїй сукупності вони визначають стан здоров'я людини.

Фізичну складову здоров'я характеризують показники пульсу, частоти дихання, температури тіла, кольору шкіри та слизових оболонок, спроможність людини ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати. Береться до уваги і ступінь фізичного розвитку індивіда: відповідність його зросту і маси тіла віковим нормам, пропорційність частин тіла тощо.

Психічна складова здоров'я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Ця складова зумовлюється розвитком пізнавальних процесів особистості (відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, уяви, мови), залежить від таких особистісних характеристик як емоційно-вольова та мотиваційно-потребова сфери, розвитку самосвідомості особистості. Психічне здоров'я дає можливість людині оптимально адаптуватися до умов соціального середовища та реалізувати себе в ньому.

Соціальна складова здоров'я пов'язана з впливом на особистість інших людей, структурних одиниць соціуму (сім'я, референтні групи, соціальні інститути), суспільства в цілому і залежить від місця та ролі людини в міжособистісних стосунках, від морального здоров'я соціуму. Соціальна складова здоров'я детермінована рівнем розвитку економічної, політичної, духовної сфер суспільного життя.

Духовна складова здоров'я є своєрідним піком, який вбирає асе найкраще в людині, що розкривається в її світобаченні, виробленні певних правил поведінки, як за законами суспільства, так і за певними моральними нормами, ставленні до життя на основі певної віри та вибору власних ідеалів і світогляду.

Не менш важливими в комплексній характеристиці здоров'я є чинники, що впливають на процес його формування. Узагальнені підсумки досліджень щодо здоров'я людини переконують, що воно залежить від багатьох факторів, зокрема: стану системи охорони здоров'я (на 10%); екології навколишнього середовища (приблизно на 20%); спадковості (десь на 20%); умов та способу життя (майже на 50%).

Саме спосіб життя найсуттєвіше впливає на стан здоров'я людини. Спосіб життя - це особливості взаємодії людини з факторами навколишнього середовища. Очевидно, що здоров'я людини залежить від того, наскільки здоровим є її спосіб життя. Здоровий спосіб життя - це поведінка людини, яка відображає життєву позицію, спрямовану на збереження та зміцнення здоров'я, і націлена на виконання певних норм і правил. До основних складових здорового способу життя насамперед відносять харчування. Повноцінне харчування включає забезпечення організму людини якісною питною водою, необхідною кількістю вітамінів, мікроелементів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів І харчових домішок. Не менш важливими в організації здорового способу життя є побутові умови, які характеризуються достатнім санітарно-гігієнічним рівнем помешкання, комфортними умовами для емоційного розвантаження, певним рівнем фізичної та психічної безпеки на території життєдіяльності особистості. Наступною складовою здорового способу життя є рухова активність людини. У вік інтенсивного розвитку різних транспортних засобів та інформаційних технологій рухову активність забезпечують фізична культура та спорт, а також праця на присадибних ділянках. Серед складових здорового способу життя вчені називають умови праці, які не тільки мають бути безпечними для людини не лише з санітарно-гігієнічних позицій, але й мусять забезпечувати їй психологічний комфорт і можливості для самореалізації та професійного зростання.

Дата добавления: 2015-05-23