Закони, категорії і методи соціології

Характерною рисою сучасного суспільства є функціонування в ньому великої кількості різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються суттєві, необхідні і сталі соціальні зв'язки і відносини. Ці зв'язки прийнято називати законами.

Соціальний закон - відносно сталі і систематично відновлювальні відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовими колективами, суспільством і родиною, суспільством і особистістю, містом і селом, соціальною організацією та особистістю і т.д.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

- закон може діяти лише при наявності певних суворо домовлених умов;

- за цих умов закон діє завжди і всюди без будь-яких виключень;

- умови, за яких діє закон, реалізуються не повністю, а частково.

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони за формами зв 'язків:

- закони, які відзеркалюють незмінне (інваріантне) співіснування соціальних явищ

- закони, які відображають тенденції розвитку

- закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами

- закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами

В залежності від часу дії соціологи виділяють:

соціальні закони безперервної дії (норми права, етичні і моральні принципи) закони-тенденції, які діють в певний проміжок часу. За масштабом реалізації соціальні закони поділяють на: загальні (закон товарно-грошових відносин)

- специфічні (закон, пов'язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого). За характером, способом вияву соціальні закони поділяють на:

- закони соціальної статики.

- закони соціальної динаміки.

Система категорій соціології - найбільш загальні поняття, які відзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які нею вивчаються. Понятійно-категоріальний апарат соціології включає в себе:

- загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні (суспільства,соціальна система тощо);

- безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація,);

- категорії дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики).

При вивченні суспільних явищ соціологія користується певними методами та прийомами. У найбільш загальному виді можна виділити три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:

- принцип емпіризму - використання емпіричних процедур з метою встановлення о'бєктивно'ї достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;

- теоретичне обгрунтування одержаних результатів, які дозволяють розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів.

- цілісна нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установах, які, за звичай, пропонують різні класи і партії в суспільстві.

Позитивізм розглядає суспільство по аналогії з природою, використовуючи методи природничих наук. Вони розглядали соціальні факти і процеси як такі в їх об'єктивній реальності. Цей метод заснований на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

Розуміюча соціологія (М. Вебер) аналізує смислові елементи соціального життя, робить акцент на розумінні змін, рухів. Об'єктивний метод визнається ним на стільки, наскільки він має значення для теорії.

Дата добавления: 2015-05-23