Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз внутрішнього середовища підприємства




Додаткова

Основна

1. Економічна статистика: Навч. посіб. / За науковою редакцією доктора економічних наук Р. М. Моторина — К.: КНЕУ, 2004. — 364 с.

1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МР «Итем» ЛТД, 1995. — 446 с.

2. Головач А. В., Захожай В. Б. та ін. Фінансова статистика. — К.: МАУП, 2000. — 220 с.

3. Економіка підприємства: Підруч. / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2000. — 328 с.

4. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 160 с.

5. Мікроекономіка / Укл. А. П. Наливайко та ін. — К.: КНЕУ, 1997. — 267 с.

6. Система национальних счетов. 1993. — Всемирний банк, Брюссель / Люксембург, Вашингтон. О. К., Нью-Йорк, Париж, 1998.

7. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа. — М.: Инфра-М, 2001. — 208 с.

 

 

Показники, які можна використати для аналізу внутрішнього середовища підприємства чи організації:

Загальні характеристики підприємства:

імідж підприємства, наявність чітко визначених цілей та стратегій;

рівень самостійності підприємства (форма власності); конкурентоспроможність підприємства, можливість конкуренції з вітчизняними та зарубіжними організаціями;

«оптимальність розмірів» підприємства (рівень концентрації);

складність і гнучкість виробничої системи (рівень спеціалізації та можливості виробничої диверсифікації);

фаза «життєвого циклу» підприємства та його окремих частин; капітало-, науко-, трудомісткість та ін. продукції

продукт або послуга

• інноваційні чи ні?

• обсяги виробництва.

поточне управління:

• структура

• власність.

місце підприємства в галузі.

З маркетингу (фактори конкурентоспроможності):

розміри сегмента ринку (ринків), який обслуговує підприємство, можливості завоювання нових ринків;

рівень розвитку marketing-mix (у тому числі реклами);

рівень продажу та вартість розподілу;

наявність стратегій завоювання та зростання потенціалу ринку;

система ціноутворення та еластичність цін щодо попиту/ пропозиції;

рівень прихильності (лояльності) споживачів до продукції, що виробляється; якість і конкурентоспроможність продукції

Різноманітність і якість асортименту продукції (послуг).

Вплив на збут продукції (послуг):

- зміни чисельності населення;

- старіння населення;

- міграція населення;

- зміни складу сімей жителів України, а також інших країн;

- підвищення освітнього рівня.

Дослідження та розробка нових, кращих товарів та послуг.

Передпродажне та післяпродажне обслуговування клієнтів.

Реклама та просування товару. Ефективний збут.

Прибутковість маркетингу.

З виробництва (техніці та технології):

тривалість та особливості виробничого циклу (з метою виявлення недоліків і резервів);

рівень розвитку окремих виробничих систем (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва, а також їхні співвідношення);

можливості змін у технології та технічному оснащенні, рівень технології; рівень патентного захисту технології та продукції;

якість виробництва, використання комп'ютерних технологій;

виробничі потужності та їхнє завантаження;

гнучкість виробничого потенціалу;

забезпеченість виробництва сировиною, матеріалами, обладнанням, робочою силою (загальний потенціал), а також наявність варіантів переходу на нові сировину, матеріали і т.ін.

Доступ підприємства до нових матеріалів. Залежність від обмеженої кількості постачальників.

Стан (сучасність) технологій-

Можливість виробництва товарів (послуг) за більш низькою ціною, ніж у конкурентів.

Структура витрат:

- елементи собівартості (змінних витрат);

- необхідні витрати (фіксовані витрати);

- відношення фіксованих і змінних витрат у загальній сумі собі­вартості;

- вплив рівня цін на витрати.

Сезонні коливання попиту. Залежить чи ні продукція підприємства від коливань попиту, що може викликати тимчасове звільнення робітників.

Можливість обслуговування тих ринків, на яких не спроможні працювати підприємства-конкуренти.

Здатність підприємства знижувати матеріальні запаси і час реалізації замовлення.

Ефективність і результативність системи контролю якості продукції. За перерахованими факторами можна визначити критичні параметри, що суттєво впливають на майбутню діяльність підприємства.

З фінансів:

розміри власного (акціонерного) капіталу, активи та потрібний для розвитку капітал;

ліквідність;

розміри заборгованостей;

прибутковість;

рівень реінвестування;

розміри кредитів та їх повернення;

джерела фінансування та фінансова стабільність;

обсяги та напрямки інвестицій;

обсяги запасів;

готівка.

Якісний фінансовий аналіз дозволяє визначити ключові припущення про динаміку розвитку підприємства в майбутньому. Фінансовий прогнозний аналіз необхідно проводити за такими на­прямками:

— аналіз величини власного та залученого капіталу;

— аналіз платоспроможності та ліквідності активів підприємства;

— оцінка основних фінансових коефіцієнтів;

— оцінка загальної ефективності фінансової роботи підприємства. Наведемо приблизну схему аналізу та оцінки фінансового стану підприємства [6, 38].

1. Аналіз складу структури та динаміки балансу.

2. Оцінка майнового стану.


3. Аналіз ліквідності.

4. Аналіз платоспроможності.

5. Аналіз ділової активності та рівня ефективності господарської діяльності.

При проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності під­приємства застосовують такі методи аналізу:

— Вертикальний (структурний) аналіз.

— Горизонтальний аналіз або аналіз тенденцій.

Метод коефіцієнтів.

З науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт (НДПКР): рівень інвестицій у НДПКР;

дослідницький потенціал (наявні розробки, винаходи, патенти, відкриття та ін.);

наявність і рівень дослідницько-експериментальної бази;

професійно-кваліфікаційний потенціал служб НДПКР.

З організації та управління:

організаційна структура підприємства;

комунікації; специфіка побудови апарату управління (централізація/ децентралізація, розподіл прав, обов'язків і відповідальності);

рівень гнучкості та мобільності (швидкості реагування на зміни);

система контролю діяльності підприємства;

неформальна система управління підприємством.

По персоналу:

можливість залучення та ефективного використання висококваліфікованих кадрів;

структура і рівень кваліфікації персоналу, компетентність керівників і підлеглих;

система заробітної плати та рівень доходів робітників, «участь у прибутках»; методи добору, атестації підготовки, просування, підвищення кваліфікації та перекваліфікації кадрів.

Розрізняють кількісну, якісну та структурну характеристику персоналу підприємства. Підприємство стикається сьогодні з рядом проблем.

1. Компетенція і підготовка вищого керівництва.

2. Ефективність і конкурентоспроможність системи винагород.

3. Порядок наступності керівних посад.

4. Система підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

5. Плинність кадрів — провідних спеціалістів підприємства.

6. Періодичність аналізу системи оцінки діяльності персоналу.

7. Модель дійсності (погляди на оточуюче середовище), характерна для колективу.

З рівня організаційної культури:

цінності й норми, що визнаються всіма (в тому числі трудова дисципліна та мораль);

«атмосфера», «клімат» у колективі;

мотивація діяльності, системи матеріальної та нематеріальної винагороди.

Необхідність оцінки такого показника, як культура підприємства (корпоративна культура, соціокультура, орга­нізаційна культура, бізнес-культура), зумовлена багатьма факторами. Головним серед них є той, що корпоративна культура дозволяє об'єднати співробітників в єдину команду для досягнення бізнес-цілей, а це в декілька разів підвищує загальний рівень продуктивності праці. Цей показник необ­хідний також для визначення вимог до робітників, які залучені для виконання завдань і стимулювання певних типів їх поведінки.

В загальному, під організаційною культурою розуміють цілісну систему відпрацьованих в організації та притаманних її членам моделей поведінки, звичаїв та очікувань. Культура — результат суспільних взаємовідносин, передається та підтримується головним чином завдяки навчанню. Культура всередині організації проявляється через поведінку. Багато моделей поведінки, що є складовими культури, легко засвоюються безпосередньо через стратегії, плани та процедури.

Однак при безпосередньому проведенні оцінки корпоративної культури компанії постає ряд проблем.

1. Практична відсутність корпоративної культури на підприємстві внаслідок нерозуміння топ-менеджментом вітчизняних підприємств важливості формування такої культури.

2. Відсутність більш-менш об'єктивних показників оцінки бізнес-культури на підприємстві, які можливо обчислити та пояснити без залучення фахівців-психологів (існує досить велика кількість громіздких тестів для керівників вищої та середньої ланки, завдяки яким психологи оцінюють стан бізнес-культури в компанії, а також виводять індекси соціокультури).

У практиці української економіки лише у підприємств, які є пред­ставниками зарубіжних фірм, та таких, які турбуються про свій імідж, є певні принципи та правила поведінки персоналу, так звані «неписані» правила організації.

Підвищення продуктивності праці внаслідок створення бізнес-культури на підприємстві пояснюється наступним.

1. Корпоративна культура дозволяє створити систему ефективно діючих моральних стимулів.

2. Наслідком корпоративної культури на підприємстві є профілактика конфліктів.

3. Зникає необхідність багаточисельних інструкцій відносно по­ведінки співробітників у тій чи іншій ситуації.

4. Компанії, які відрізняються індивідуальним стилем, співробітники яких впевнені в тому, що їх фірма є найкращою, буквально «притягують» клієнтів.


Існує кілька прийомів створення організаційної культури.

• Забезпечення інформованості персоналу про плани та перспективи розвитку компанії, успіхи керівників тощо. Засобами досягнення такої інформованості можуть слугувати зустрічі з керівниками, внутрішньо-інформаційна мережа, дошка оголошень тощо.

• Підтримка у людей впевненості у майбутньому. Не слід демонстру­вати співробітникам, що їх легко можна замінити іншими працівниками.

• Створення спеціальних вхідних курсів для адаптації нових пра­цівників.

• Підтримка приємної робочої атмосфери в офісі та на виробництві.

• Система навчання персоналу й підвищення його кваліфікації, створення якої дозволить співробітникам постійно підвищувати свій особистий потенціал.

• Система ротації персоналу.

• Політика патерналізму. Це може бути допомога у вирішенні житлових проблем, забезпечення сімейного відпочинку, матеріальної допомоги тощо.

• Практика «відкритих дверей», коли кожен співробітник з усіма своїми проблемами, пропозиціями може безпосередньо, без попереднього повідомлення, потрапити до керівника.

• Інше — розробка кодексів поведінки, субсидіювання тощо. Готовність колективу до стратегічних змін зумовлюється, з одного боку,

характером мотивації працівників, а з іншого — рівнем їх професійної

компетентності.

 

Наведений перелік факторів, що використовуються для стратегічного аналізу, не вичерпує їхньої кількості, однак на практиці навіть ці показники не використовуються всі разом через великий обсяг робіт, пов'язаних зі збиранням і обробкою інформації для їхніх розрахунків. Кожне підприємство має розробляти свої методичні засади для аналізу власного внутрішнього середовища, які б відбивали його особливості, розширюючи чи звужуючи в разі потреби відповідні групи факторів.

 

Оцінка зовнішнього середовища підприємства

 

Сукупність неконтрольованих факторів зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами ]:

1. Економічні — фактори, що пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії, наприклад, тенденції макроекономічних показників національної економіки.

2. Політико-правові — фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду, наприклад, стабільність уряду, регулювання зовнішньої торгівлі, державне регулювання підприємництва, податкова і антимонопольна політика, обмеження та ліцензування, екологічні вимоги тощо.

3. Суспільні -- фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію, наприклад, демографічна ситуація, доходи населення, мобільність трудових ресурсів та їх маятникова міграція, стиль і рівень життя, звичаї, культурні та освітні потреби.

4. Технологічн і— фактори, що пов'язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how.

О.С.Віханський додає до вищезгаданих ще міжнародні фактори.

 

Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначеним за допомогою таких груп чинників: і

1. Стан економіки та ринків (економічні фактори):

характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція);

система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків);

масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);

загальна кон'юнктура національного ринку;

розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі);

розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;

стан фондового ринку;

інвестиційні процесиставки банківського проценту;

система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;

вартість землі.

 

2. Діяльність уряду (політико-інституційні фактори):

стабільність уряду;

державна політика приватизації/націоналізації;

державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі);

рівень протекціонізму (взагалі);

зростання/зменшення значення уряду як замовника;

міждержавні угоди з іншими урядами;

рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети);

вимоги забезпечення рівня зайнятості;

державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств;

рівень корупції державних структур;

рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками)

 

3. Структурні тенденції:

структура галузей національної економіки;

виникнення нових галузей;

згортання діяльності «застарілих» галузей;

вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства);

зміни оптимальних розмірів підприємств.

 

4. Науково-технічні тенденції:

«технологічні прориви» (де саме);

скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій;

питома вага наукоємких виробництв і продукції;

вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв;

вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

 

5. Природно-екологічна складова:

природно-кліматичні умови;

територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;

розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів;

законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені);

стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

 

6. Тенденції ресурсного забезпечення:

структура і наявність національних ресурсів;

імпорт/експорт;

рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними під приємствами;

доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

 

7. Демографічні тенденції:

кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни і окремих групах та в їх доходах);

наявна та потенційна кількість робочої сили;

кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

 

8. Соціально-культурна складова:

сприяння/недовіра до приватного бізнесу;

відносини «підприємство — громадські організації»;

«економічний націоналізм», ставлення до іноземців;

профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 1103; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.086 сек.